Бандера не командував УПА, а кобзарів розстріляли на з’їзді. Де правда, а де фейк? Пройдіть ТЕСТ

У мережі люблять поширювати міф, ніби у 1934 році в Парижі на лінгвістичному конгресі фахівці визнали українську мову третьою з-поміж усіх мов (після французької та фарсі) за мелодійністю, лексичним і фразеологічним багатством, словотвірними можливостями, синтаксичною гнучкістю. Однак жодного підтвердження існування такого конгресу чи подібного рейтингу немає. Це вигадка, яка гуляє українським інфопростором.

У мережі люблять поширювати міф, ніби у 1934 році в Парижі на лінгвістичному конгресі фахівці визнали українську мову третьою з-поміж усіх мов (після французької та фарсі) за мелодійністю, лексичним і фразеологічним багатством, словотвірними можливостями, синтаксичною гнучкістю. Однак жодного підтвердження існування такого конгресу чи подібного рейтингу немає. Це вигадка, яка гуляє українським інфопростором.

У Facebook люблять міф про те, що кошовий отаман Запорізької Січі Іван Сірко нібито брав участь у захопленні фортеці Дюнкерк під час Тридцятирічної війни (1618-1648 рр.), після чого викладав історію Польщі та України-Руси в паризькому університеті Сорбонна. Першим цю байку написав публіцист і містифікатор Ілько Борщак у газеті “Українська трибуна” 1922 року. Однак історики не знайшли жодних підтверджень на користь цієї версії. Зрештою, Сірко не міг би викладати у Сорбонні в XVII ст., адже сам не мав університетської освіти, розповів StopFake.org історик Артем Папакін.

У Facebook люблять міф про те, що кошовий отаман Запорізької Січі Іван Сірко нібито брав участь у захопленні фортеці Дюнкерк під час Тридцятирічної війни (1618-1648 рр.), після чого викладав історію Польщі та України-Руси в паризькому університеті Сорбонна. Першим цю байку написав публіцист і містифікатор Ілько Борщак у газеті “Українська трибуна” 1922 року. Однак історики не знайшли жодних підтверджень на користь цієї версії. Зрештою, Сірко не міг би викладати у Сорбонні в XVII ст., адже сам не мав університетської освіти, розповів StopFake.org історик Артем Папакін.

За інтернетною легендою, у грудні 1930 року в Харкові відбувся з’їзд народних співців, на який зібрали 337 кобзарів і лірників. Після цього їх нібито відправили до станції Козача Лопань і розстріляли в лісосмузі, тіла закопали, а інструменти спалили. Проте архівні документи не містять жодної згадки про таку подію. Немає жодних підтверджень факту проведення такого з’їзду, транспортування кобзарів чи масового розстрілу. Історія про з’їзд і розстріл – це фейк. Однак це не заперечує того факту, що в радянські часи чимало кобзарів, як і багато діячів української культури, були репресовані.

За інтернетною легендою, у грудні 1930 року в Харкові відбувся з’їзд народних співців, на який зібрали 337 кобзарів і лірників. Після цього їх нібито відправили до станції Козача Лопань і розстріляли в лісосмузі, тіла закопали, а інструменти спалили. Проте архівні документи не містять жодної згадки про таку подію. Немає жодних підтверджень факту проведення такого з’їзду, транспортування кобзарів чи масового розстрілу. Історія про з’їзд і розстріл – це фейк. Однак це не заперечує того факту, що в радянські часи чимало кобзарів, як і багато діячів української культури, були репресовані.

Поет-дисидент Дмитро Шупта написав поему “Колимські дівчатка”, де описав, що в 1949 році на Колимі радянські конвоїри нібито втопили у болоті три тисячі українських дівчат віком до 14 років за наказом з Москви, щоб “не народжували бандерівців”. Це художній вимисел, що поширився мережею як “історія з секретних архівів”. Як пояснює “Історична правда”, у сталінських таборах не могло бути дітей такого віку (ще й три тисячі одночасно). Неповнолітні відбували покарання в окремих колоніях, здебільшого на заході СРСР. Сім’ями в таборах не жили, а у спецпоселеннях, куди виселяли родини репресованих, не було можливостей організувати таке масове вбивство.

Поет-дисидент Дмитро Шупта написав поему “Колимські дівчатка”, де описав, що в 1949 році на Колимі радянські конвоїри нібито втопили у болоті три тисячі українських дівчат віком до 14 років за наказом з Москви, щоб “не народжували бандерівців”. Це художній вимисел, що поширився мережею як “історія з секретних архівів”. Як пояснює “Історична правда”, у сталінських таборах не могло бути дітей такого віку (ще й три тисячі одночасно). Неповнолітні відбували покарання в окремих колоніях, здебільшого на заході СРСР. Сім’ями в таборах не жили, а у спецпоселеннях, куди виселяли родини репресованих, не було можливостей організувати таке масове вбивство.

Степан Бандера дійсно не керував Українською повстанською армією (УПА) – нею командував Роман Шухевич, а Бандера очолював провід ОУН-Б після розколу Організації українських націоналістів у 1940 році. Офіційною датою заснування УПА вважають 14 жовтня 1942 року, а Бандера перебував у німецькому ув’язненні з липня 1941 до 1944 року. Перша сотня УПА під керівництвом Григорія Перегіняка утворилася в січні 1943 року, а наприкінці 1943 року утворився Головний військовий штаб УПА, який очолив Олекса Гасин. Тим часом Головнокомандувачем УПА став Роман Шухевич – “Чупринка”. Після його загибелі у 1950 році командування УПА перейняв Василь Кук.

Степан Бандера дійсно не керував Українською повстанською армією (УПА) – нею командував Роман Шухевич, а Бандера очолював провід ОУН-Б після розколу Організації українських націоналістів у 1940 році. Офіційною датою заснування УПА вважають 14 жовтня 1942 року, а Бандера перебував у німецькому ув’язненні з липня 1941 до 1944 року. Перша сотня УПА під керівництвом Григорія Перегіняка утворилася в січні 1943 року, а наприкінці 1943 року утворився Головний військовий штаб УПА, який очолив Олекса Гасин. Тим часом Головнокомандувачем УПА став Роман Шухевич – “Чупринка”. Після його загибелі у 1950 році командування УПА перейняв Василь Кук.

На думку деяких істориків, "Конституція Пилипа Орлика” 1710 року насправді не була конституцією України, оскільки не була Основним законом і не закріплювала існування України як суверенної держави. Дійсно, документ під назвою “Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького” був ухвалений в еміграції та ніколи не набув чинності на території України. Втім, він був прогресивним для свого часу, адже був однією з перших спроб визначити обмеження гетьманської влади. Першою ж конституцією в сучасному розумінні, яка діяла як основний закон держави, стала Конституція США 1787 року.

На думку деяких істориків, "Конституція Пилипа Орлика” 1710 року насправді не була конституцією України, оскільки не була Основним законом і не закріплювала існування України як суверенної держави. Дійсно, документ під назвою “Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького” був ухвалений в еміграції та ніколи не набув чинності на території України. Втім, він був прогресивним для свого часу, адже був однією з перших спроб визначити обмеження гетьманської влади. Першою ж конституцією в сучасному розумінні, яка діяла як основний закон держави, стала Конституція США 1787 року.

У 1920-1925 роках Таганрог та його округа справді входили до складу Української СРР. У грудні 1920-го УСРР отримала перше офіційне визнання Росією своєї незалежності із Таганрожчиною, заселеною переважно українцями, та усім Донбасом. А от поширене твердження, що у 1954 році Україна отримала Крим в обмін на Таганрог, – це міф.

У 1920-1925 роках Таганрог та його округа справді входили до складу Української СРР. У грудні 1920-го УСРР отримала перше офіційне визнання Росією своєї незалежності із Таганрожчиною, заселеною переважно українцями, та усім Донбасом. А от поширене твердження, що у 1954 році Україна отримала Крим в обмін на Таганрог, – це міф.

Російська пропаганда приписує заснування Одеси імператриці Катерині II. Насправді на місці сучасної Одеси існувало поселення Хаджибей, засноване ще в XV столітті. Історикиня Уляна Громович пояснювала: “Імператриця не заснувала Одесу, а лише фактично перейменувала місто-фортецю, що існувала задовго до неї”.

Російська пропаганда приписує заснування Одеси імператриці Катерині II. Насправді на місці сучасної Одеси існувало поселення Хаджибей, засноване ще в XV столітті. Історикиня Уляна Громович пояснювала: “Імператриця не заснувала Одесу, а лише фактично перейменувала місто-фортецю, що існувала задовго до неї”.

Штати дійсно дипломатично визнали СРСР 16 листопада 1933 року, тобто у рік Голодомору. А про поширення руху за визнання СРСР газета “Правда” повідомляла у березні 1933 року.

Штати дійсно дипломатично визнали СРСР 16 листопада 1933 року, тобто у рік Голодомору. А про поширення руху за визнання СРСР газета “Правда” повідомляла у березні 1933 року.

Це правда. Карельське урочище Сандармох стало місцем масових страт. Тільки у період з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року органи НКВС СРСР розстріляли там 1111 в’язнів. Серед них було багато представників української інтелігенції, зокрема режисер Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, поет Микола Зеров, письменник Валер’ян Підмогильний та інші діячі культури, яких згодом називатимуть "Розстріляним Відродженням".

Це правда. Карельське урочище Сандармох стало місцем масових страт. Тільки у період з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року органи НКВС СРСР розстріляли там 1111 в’язнів. Серед них було багато представників української інтелігенції, зокрема режисер Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, поет Микола Зеров, письменник Валер’ян Підмогильний та інші діячі культури, яких згодом називатимуть "Розстріляним Відродженням".

Існує міф, що в червні 1944 року Берія та Жуков підписали спільний наказ про виселення до Сибіру всіх українців, які жили на окупованих німцями територіях. Мовляв, планували депортувати понад 20 мільйонів осіб, але не змогли через масштаби. Насправді такого наказу не існувало, а листівки з “інформацією” про нього були частиною німецької пропаганди, спрямованої на деморалізацію Червоної армії, пояснює історик Ростислав Пилявець. Водночас це не скасовує того факту, що радянська влада здійснювала депортації українців, кримських татар, литовців, фінів та представників інших народів.

Існує міф, що в червні 1944 року Берія та Жуков підписали спільний наказ про виселення до Сибіру всіх українців, які жили на окупованих німцями територіях. Мовляв, планували депортувати понад 20 мільйонів осіб, але не змогли через масштаби. Насправді такого наказу не існувало, а листівки з “інформацією” про нього були частиною німецької пропаганди, спрямованої на деморалізацію Червоної армії, пояснює історик Ростислав Пилявець. Водночас це не скасовує того факту, що радянська влада здійснювала депортації українців, кримських татар, литовців, фінів та представників інших народів.

Радянські партійні діячі самі, бувало, зазнавали репресій чи розправи з боку конкурентів. Так 26 червня 1953 року у Москві заарештували першого заступника голови уряду і міністра внутрішніх справ Лаврентія Берію, який був одним із головних претендентів на владу після смерті Сталіна. Згодом його звинуватили у змові з метою захопленні влади і розстріляли.

Радянські партійні діячі самі, бувало, зазнавали репресій чи розправи з боку конкурентів. Так 26 червня 1953 року у Москві заарештували першого заступника голови уряду і міністра внутрішніх справ Лаврентія Берію, який був одним із головних претендентів на владу після смерті Сталіна. Згодом його звинуватили у змові з метою захопленні влади і розстріляли.

Іноді можна почути, що за переписом 1926 року в СРСР нібито проживав 81 мільйон українців. Цю цифру наводять з посиланням на друковану продукцію, зокрема книгу "На великой стройке". Насправді за переписом 1926 року українців у СРСР було близько 31 мільйона 195 тисяч, пояснює Геннадій Єфіменко. У цьому виданні сталася типографічна помилка: замість "3" надрукували "8", звідси й взялася цифра "81 мільйон". Цей хибодрук згодом підхопили й почали поширювати як нібито достовірну інформацію.

Іноді можна почути, що за переписом 1926 року в СРСР нібито проживав 81 мільйон українців. Цю цифру наводять з посиланням на друковану продукцію, зокрема книгу "На великой стройке". Насправді за переписом 1926 року українців у СРСР було близько 31 мільйона 195 тисяч, пояснює Геннадій Єфіменко. У цьому виданні сталася типографічна помилка: замість "3" надрукували "8", звідси й взялася цифра "81 мільйон". Цей хибодрук згодом підхопили й почали поширювати як нібито достовірну інформацію.

Насправді цю фотографію зробили співробітники місії Нансена у російському Поволжі в листопаді-грудні 1921 року, коли тривав голод через посуху та неврожай. І хоч спершу СРСР замовчував проблему, у 1921 році таки звернувся по допомогу до іноземців. Під егідою МКЧХ був створений Міжнародний комітет допомоги голодуючим у Росії. Натомість Голодомор 1932-1933 років був спричинений політикою радянської влади, зокрема примусовими хлібозаготівлями та конфіскацією зерна. Міжнародна допомога під час Голодомору не надавалася. Також людям було заборонено виїжджати спочатку з сіл, занесених на “чорні дошки”, а з січня 1933 року – і з усієї УСРР. Голодомор 1932-33 років був цілеспрямованим геноцидом українців. Фото, відео та архівні документи про цей злочин можна переглянути на сайті Національного музею Голодомору-геноциду.

Насправді цю фотографію зробили співробітники місії Нансена у російському Поволжі в листопаді-грудні 1921 року, коли тривав голод через посуху та неврожай. І хоч спершу СРСР замовчував проблему, у 1921 році таки звернувся по допомогу до іноземців. Під егідою МКЧХ був створений Міжнародний комітет допомоги голодуючим у Росії. Натомість Голодомор 1932-1933 років був спричинений політикою радянської влади, зокрема примусовими хлібозаготівлями та конфіскацією зерна. Міжнародна допомога під час Голодомору не надавалася. Також людям було заборонено виїжджати спочатку з сіл, занесених на “чорні дошки”, а з січня 1933 року – і з усієї УСРР. Голодомор 1932-33 років був цілеспрямованим геноцидом українців. Фото, відео та архівні документи про цей злочин можна переглянути на сайті Національного музею Голодомору-геноциду.