Пітятко, креденс та інші діалектизми. Наскільки ви нішевий знавець української мови? ТЕСТ

Гайшан – діалектне слово із середньонаддніпрянських говорів, поширене на Полтавщині. Так називали розбишаку, забіяку, лиху, пустотливу або недисципліновану людину. Схожим за значенням є ще один полтавський діалектизм – “жалдаки” (пустотливі підлітки).

Гайшан – діалектне слово із середньонаддніпрянських говорів, поширене на Полтавщині. Так називали розбишаку, забіяку, лиху, пустотливу або недисципліновану людину. Схожим за значенням є ще один полтавський діалектизм – “жалдаки” (пустотливі підлітки).

Гайшан – діалектне слово із середньонаддніпрянських говорів, поширене на Полтавщині. Так називали розбишаку, забіяку, лиху, пустотливу або недисципліновану людину. Схожим за значенням є ще один полтавський діалектизм – “жалдаки” (пустотливі підлітки).

Гайшан – діалектне слово із середньонаддніпрянських говорів, поширене на Полтавщині. Так називали розбишаку, забіяку, лиху, пустотливу або недисципліновану людину. Схожим за значенням є ще один полтавський діалектизм – “жалдаки” (пустотливі підлітки).

Іносе (або інось) – давнє українське слово, яке означає "хай так", "гаразд", "згоден". Воно трапляється в українських словниках, хоча сьогодні майже не вживається.

Іносе (або інось) – давнє українське слово, яке означає "хай так", "гаразд", "згоден". Воно трапляється в українських словниках, хоча сьогодні майже не вживається.

Іносе (або інось) – давнє українське слово, яке означає "хай так", "гаразд", "згоден". Воно трапляється в українських словниках, хоча сьогодні майже не вживається.

Іносе (або інось) – давнє українське слово, яке означає "хай так", "гаразд", "згоден". Воно трапляється в українських словниках, хоча сьогодні майже не вживається.

Кваси – діалектне слово, що означає невдоволений вираз обличчя, гримаси, демонстративне кривляння. Саме звідси походить вислів "строїти кваси", тобто показувати образу чи невдоволення. Це слово вживав, зокрема, Іван Франко в оповіданні "Між добрими людьми": “А який же був їх сум, коли на другий четвер він, невважаючи на запросини, не явився. Тисячні здогади, кваси і гримаси, навіть на мене почали було гримати, коли, втім, прийшов від нього лист".

Кваси – діалектне слово, що означає невдоволений вираз обличчя, гримаси, демонстративне кривляння. Саме звідси походить вислів "строїти кваси", тобто показувати образу чи невдоволення. Це слово вживав, зокрема, Іван Франко в оповіданні "Між добрими людьми": “А який же був їх сум, коли на другий четвер він, невважаючи на запросини, не явився. Тисячні здогади, кваси і гримаси, навіть на мене почали було гримати, коли, втім, прийшов від нього лист".

Кваси – діалектне слово, що означає невдоволений вираз обличчя, гримаси, демонстративне кривляння. Саме звідси походить вислів "строїти кваси", тобто показувати образу чи невдоволення. Це слово вживав, зокрема, Іван Франко в оповіданні "Між добрими людьми": “А який же був їх сум, коли на другий четвер він, невважаючи на запросини, не явився. Тисячні здогади, кваси і гримаси, навіть на мене почали було гримати, коли, втім, прийшов від нього лист".

Кваси – діалектне слово, що означає невдоволений вираз обличчя, гримаси, демонстративне кривляння. Саме звідси походить вислів "строїти кваси", тобто показувати образу чи невдоволення. Це слово вживав, зокрема, Іван Франко в оповіданні "Між добрими людьми": “А який же був їх сум, коли на другий четвер він, невважаючи на запросини, не явився. Тисячні здогади, кваси і гримаси, навіть на мене почали було гримати, коли, втім, прийшов від нього лист".

Маґура – висока гора або вершина. Слово прийшло до української мови через румунську та молдавську, де означає "горб" або "височина".

Маґура – висока гора або вершина. Слово прийшло до української мови через румунську та молдавську, де означає "горб" або "височина".

Маґура – висока гора або вершина. Слово прийшло до української мови через румунську та молдавську, де означає "горб" або "височина".

Маґура – висока гора або вершина. Слово прийшло до української мови через румунську та молдавську, де означає "горб" або "височина".

У бойківських говірках чапалка – це дівчина. Інші варіанти теж є справжніми діалектними словами: газувка – марля, галайка – ворона, гатра – вістка або чутка, а ґерґавка – горло.

У бойківських говірках чапалка – це дівчина. Інші варіанти теж є справжніми діалектними словами: газувка – марля, галайка – ворона, гатра – вістка або чутка, а ґерґавка – горло.

У бойківських говірках чапалка – це дівчина. Інші варіанти теж є справжніми діалектними словами: газувка – марля, галайка – ворона, гатра – вістка або чутка, а ґерґавка – горло.

У бойківських говірках чапалка – це дівчина. Інші варіанти теж є справжніми діалектними словами: газувка – марля, галайка – ворона, гатра – вістка або чутка, а ґерґавка – горло.

У бойківських говірках чапалка – це дівчина. Інші варіанти теж є справжніми діалектними словами: газувка – марля, галайка – ворона, гатра – вістка або чутка, а ґерґавка – горло.

Сараку – буковинське діалектне слово, яким називають бідну, нещасну, знедолену або хвору людину. Його можна перекласти як "бідолаха" або "бідося". Слово походить з румунської мови (sărac – "бідняк" або "жебрак").

Сараку – буковинське діалектне слово, яким називають бідну, нещасну, знедолену або хвору людину. Його можна перекласти як "бідолаха" або "бідося". Слово походить з румунської мови (sărac – "бідняк" або "жебрак").

Сараку – буковинське діалектне слово, яким називають бідну, нещасну, знедолену або хвору людину. Його можна перекласти як "бідолаха" або "бідося". Слово походить з румунської мови (sărac – "бідняк" або "жебрак").

Сараку – буковинське діалектне слово, яким називають бідну, нещасну, знедолену або хвору людину. Його можна перекласти як "бідолаха" або "бідося". Слово походить з румунської мови (sărac – "бідняк" або "жебрак").

Фист (або фест) означає "дуже", "добре". Наприклад, на Буковині та Галичині можна почути: "фист гарно", "фист файний", "фист багато". Ймовірно, цей діалектизм походить від польського слова fest, що означає “сильно”, “здорово”.

Фист (або фест) означає "дуже", "добре". Наприклад, на Буковині та Галичині можна почути: "фист гарно", "фист файний", "фист багато". Ймовірно, цей діалектизм походить від польського слова fest, що означає “сильно”, “здорово”.

Фист (або фест) означає "дуже", "добре". Наприклад, на Буковині та Галичині можна почути: "фист гарно", "фист файний", "фист багато". Ймовірно, цей діалектизм походить від польського слова fest, що означає “сильно”, “здорово”.

Фист (або фест) означає "дуже", "добре". Наприклад, на Буковині та Галичині можна почути: "фист гарно", "фист файний", "фист багато". Ймовірно, цей діалектизм походить від польського слова fest, що означає “сильно”, “здорово”.

Фист (або фест) означає "дуже", "добре". Наприклад, на Буковині та Галичині можна почути: "фист гарно", "фист файний", "фист багато". Ймовірно, цей діалектизм походить від польського слова fest, що означає “сильно”, “здорово”.

Кушпела – це густий клуб пилу, куряви або диму. Саме в такому значенні це слово використав Панас Мирний у романі "Хіба ревуть воли, як ясла повні?": "Ось з-за села піднялася страшенна кушпела. Вихор підхопив її високо-високо і мчав прямо на село".

Кушпела – це густий клуб пилу, куряви або диму. Саме в такому значенні це слово використав Панас Мирний у романі "Хіба ревуть воли, як ясла повні?": "Ось з-за села піднялася страшенна кушпела. Вихор підхопив її високо-високо і мчав прямо на село".

Кушпела – це густий клуб пилу, куряви або диму. Саме в такому значенні це слово використав Панас Мирний у романі "Хіба ревуть воли, як ясла повні?": "Ось з-за села піднялася страшенна кушпела. Вихор підхопив її високо-високо і мчав прямо на село".

Кушпела – це густий клуб пилу, куряви або диму. Саме в такому значенні це слово використав Панас Мирний у романі "Хіба ревуть воли, як ясла повні?": "Ось з-за села піднялася страшенна кушпела. Вихор підхопив її високо-високо і мчав прямо на село".

Кушпела – це густий клуб пилу, куряви або диму. Саме в такому значенні це слово використав Панас Мирний у романі "Хіба ревуть воли, як ясла повні?": "Ось з-за села піднялася страшенна кушпела. Вихор підхопив її високо-високо і мчав прямо на село".

Сіверко – характерне для Слобожанщини слово, яким описують холодний вітер або просто холодну погоду (наприклад, “надворі було сіверко”). Натомість "зимно" та "зєпко" поширені на заході України, а "дюдяно" – тільки на Закарпатті.

Сіверко – характерне для Слобожанщини слово, яким описують холодний вітер або просто холодну погоду (наприклад, “надворі було сіверко”). Натомість "зимно" та "зєпко" поширені на заході України, а "дюдяно" – тільки на Закарпатті.

Сіверко – характерне для Слобожанщини слово, яким описують холодний вітер або просто холодну погоду (наприклад, “надворі було сіверко”). Натомість "зимно" та "зєпко" поширені на заході України, а "дюдяно" – тільки на Закарпатті.

Сіверко – характерне для Слобожанщини слово, яким описують холодний вітер або просто холодну погоду (наприклад, “надворі було сіверко”). Натомість "зимно" та "зєпко" поширені на заході України, а "дюдяно" – тільки на Закарпатті.

Жлукто – це висока дерев’яна посудина, у якій золили полотно та білизну – тобто відбілювали за допомогою розчину лугу з деревного попелу.

Жлукто – це висока дерев’яна посудина, у якій золили полотно та білизну – тобто відбілювали за допомогою розчину лугу з деревного попелу.

Жлукто – це висока дерев’яна посудина, у якій золили полотно та білизну – тобто відбілювали за допомогою розчину лугу з деревного попелу.

Жлукто – це висока дерев’яна посудина, у якій золили полотно та білизну – тобто відбілювали за допомогою розчину лугу з деревного попелу.

Слово "веремія" означає галас, метушню, гармидер або безлад. "Пустіть лиш з неба веремію; І покажіте чудасію", писав Іван Котляревський в "Енеїді". У переносному значенні це слово може означати й вир подій.

Слово "веремія" означає галас, метушню, гармидер або безлад. "Пустіть лиш з неба веремію; І покажіте чудасію", писав Іван Котляревський в "Енеїді". У переносному значенні це слово може означати й вир подій.

Слово "веремія" означає галас, метушню, гармидер або безлад. "Пустіть лиш з неба веремію; І покажіте чудасію", писав Іван Котляревський в "Енеїді". У переносному значенні це слово може означати й вир подій.

Слово "веремія" означає галас, метушню, гармидер або безлад. "Пустіть лиш з неба веремію; І покажіте чудасію", писав Іван Котляревський в "Енеїді". У переносному значенні це слово може означати й вир подій.

Креденс – це довга низька шафа (буфет) для посуду. Цей діалектизм досі вживається на заході України. Хоча декому це слово знайоме з тексту радіодиктанту національної єдності 2022 року, що підготувала режисерка Ірина Цілик.

Креденс – це довга низька шафа (буфет) для посуду. Цей діалектизм досі вживається на заході України. Хоча декому це слово знайоме з тексту радіодиктанту національної єдності 2022 року, що підготувала режисерка Ірина Цілик.

Креденс – це довга низька шафа (буфет) для посуду. Цей діалектизм досі вживається на заході України. Хоча декому це слово знайоме з тексту радіодиктанту національної єдності 2022 року, що підготувала режисерка Ірина Цілик.

Креденс – це довга низька шафа (буфет) для посуду. Цей діалектизм досі вживається на заході України. Хоча декому це слово знайоме з тексту радіодиктанту національної єдності 2022 року, що підготувала режисерка Ірина Цілик.

Легіт – це не діалектне слово, що означає тихий, лагідний вітер. "Сонце грає промінням, весняний легіт жене по небесній блакиті як пух легенькі білі хмаринки, в повітрі бринять мухи, цвірінькають горобці", писав Михайло Коцюбинський.

Легіт – це не діалектне слово, що означає тихий, лагідний вітер. "Сонце грає промінням, весняний легіт жене по небесній блакиті як пух легенькі білі хмаринки, в повітрі бринять мухи, цвірінькають горобці", писав Михайло Коцюбинський.

Легіт – це не діалектне слово, що означає тихий, лагідний вітер. "Сонце грає промінням, весняний легіт жене по небесній блакиті як пух легенькі білі хмаринки, в повітрі бринять мухи, цвірінькають горобці", писав Михайло Коцюбинський.

Легіт – це не діалектне слово, що означає тихий, лагідний вітер. "Сонце грає промінням, весняний легіт жене по небесній блакиті як пух легенькі білі хмаринки, в повітрі бринять мухи, цвірінькають горобці", писав Михайло Коцюбинський.

Якщо у вас є бабуся з Івано-Франківщини, вона, певно, варила вам компот із лісниць. Так називають сушку, тобто сушені яблука і груші.

Якщо у вас є бабуся з Івано-Франківщини, вона, певно, варила вам компот із лісниць. Так називають сушку, тобто сушені яблука і груші.

Якщо у вас є бабуся з Івано-Франківщини, вона, певно, варила вам компот із лісниць. Так називають сушку, тобто сушені яблука і груші.

Якщо у вас є бабуся з Івано-Франківщини, вона, певно, варила вам компот із лісниць. Так називають сушку, тобто сушені яблука і груші.

Пітятко – це діалектна назва курчатка або маленького пташеняти. Якщо ви писали радіодиктант національної єдності 2025 року, то, мабуть, пам’ятаєте це пестливе слово з тексту письменниці Євгенії Кузнєцової.

Пітятко – це діалектна назва курчатка або маленького пташеняти. Якщо ви писали радіодиктант національної єдності 2025 року, то, мабуть, пам’ятаєте це пестливе слово з тексту письменниці Євгенії Кузнєцової.

Пітятко – це діалектна назва курчатка або маленького пташеняти. Якщо ви писали радіодиктант національної єдності 2025 року, то, мабуть, пам’ятаєте це пестливе слово з тексту письменниці Євгенії Кузнєцової.

Пітятко – це діалектна назва курчатка або маленького пташеняти. Якщо ви писали радіодиктант національної єдності 2025 року, то, мабуть, пам’ятаєте це пестливе слово з тексту письменниці Євгенії Кузнєцової.