Чому кажани поширюють настільки багато хвороб? Відповідь в еволюції

Кажани активно заражаються патогенами і переносять їх у спробі навчитися протистояти небезпекам.

Цій унікальній навичці пристосування вони навчилися після 50 мільйонів років еволюції, пише Popular Science.

Кількість кажанів у світі насправді набагато більша, ніж можна було б подумати. Ці створіння складають приблизно п’яту частину всіх ссавців, поступаючись лише гризунам.

Наявність понад 1500 видів рукокрилих сприяє їхній репутації переносників хвороб.

За словами ветеринарного патологоанатома Університету Флориди (США) Джима Веллехана, інфекційні захворювання – найбільший фактор еволюції.

"Кажани зазнали впливу багато чого і відповідно пройшли відбір за цими генами", – каже фахівець.

З еволюційного погляду найважливішим фактором процвітання популяції тварин є широке генетичне різноманіття, додає ветеринар. Це значно збільшує ймовірність того, що принаймні деякі особини матимуть гени імунітету, ефективні проти будь-яких нових штамів патогенів.

В ідеалі такі істоти мають прожити достатньо довго, щоб розмножитися та передати цінні гени наступному поколінню.

"Коли я вперше дізнався про Дарвіна та еволюцію, припускав, що "виживання найпристосованіших" означає "найрозумніший, найшвидший та найсильніший". Але якщо подивитися на наші геноми, виявиться, що це неправильно. Відібрані гени здебільшого пов’язані з імунітетом", – пояснює Джим Веллехан.

Серед кажанів патогени поширюються більше, ніж між іншими тваринами, оскільки багато рукокрилих живуть у високосоціальних колоніях. Тому ці ссавці активніше, ніж інші, передають хвороби одне одному разом із генами, необхідними для розвитку імунітету.

Небезпечності кажанів для людей також сприяли їхні крила – те, що значно відрізняє від інших ссавців. Протягом мільйонів років здатність літати значно розширила їхній ареал проживання. Тепер ці тварини здатні без особливих зусиль перетинати кордони, поширюючи хвороби.

Однак не в усьому слід звинувачувати кажанів – переходу патогенів між видами сприяє також тісний контакт між нашим видом і рукокрилими, який посилився через втручання людини в природу.

"Передача людям патогенів і спроби збереження [виду] йдуть поруч. Зоонозні перекиди відбуваються тоді, коли популяції перебувають у стресі і порушується екологічний баланс.

Виявляється, небагато користі, якщо думати про людей як щось окреме від природи", – застеріг Веллехан.

Раніше жартівливий відповідник Нобелівської премії з авіації отримали науковці, які перевіряли дію алкоголю на кажанах.