"Ми розуміємо, що наступний Новий рік зустрінемо не вдома". Як у Києві (не) відновлюють будинки після російських атак

На бульварі Вацлава Гавела, 87 у Києві стоїть шестиповерховий будинок із дірою в даху та вигорілим зсередини під'їздом.

Здається, що російська ракета влучила сюди нещодавно, та насправді будинок "завмер" у такому вигляді з 17 червня 2025 року.

Скоро минає рік, відколи мешканці мусили полишити дім, і вони досі не знають, коли зможуть повернутися.

Тим часом Росія уже п'ятий рік атакує цивільну інфраструктуру Києва. Для столиці 2025-й став одним із найважчих років за масштабом руйнувань житла. Лише багатоквартирних будинків у місті пошкоджено понад 2,5 тисячі. Частину з них відновили, частина досі перебуває в процесі, а частина роками чекає на реальний старт робіт.

Будинок на Вацлава Гавела, 87 – один із таких прикладів. Того ж ранку російський удар зруйнував ще один будинок неподалік – на Вацлава Гавела, 31. Там загинули 23 людини, а будівля залишилася з повністю обваленим під'їздом.

Мешканцям будинку №87 пощастило більше: вони вижили. Але їхній дім досі виглядає як відкрита рана в міському ландшафті. У даху зяє дірка без повноцінного накриття, вигорілий під'їзд стоїть відкритим до опадів, а квартири, які не були знищені одразу, цілу зиму руйнувалися під снігом і дощем.

"Не змінилося майже нічого. Комунікації з відбудовником нуль. Немає ні дат початку робіт, ні термінів завершення", – ще торік писав мешканець цієї будівлі Олександр Устенко.

Ми вперше поспілкувалися з Олександром у грудні 2025-го, коли від удару минуло пів року.

Наступного місяця від трагедії мине рік. Та перший будівельний кран біля дому з'явився лише кілька днів тому.

На початку 2026 року "УП. Життя" в КМДА повідомили: загалом у столиці пошкоджено понад 2,5 тисячі багатоквартирних будинків, 68 з яких – мають бути повністю відновлені. Та враховуючи масовані атаки навесні 2026-го, таких будинків побільшало.

З 2022 року у столиці відбудували 30 житлових багатоповерхівок, а ще 38 – у процесі. Статистика показує, що темпи спадають: якщо у 2022-му відновили 11 будинків, а у 2023-му – 10, то у 2024-му – лише один, а у 2025-му – 8.

Цьогоріч у бюджеті столиці на відновлення пошкоджених будинків передбачено понад 1,2 мільярда гривень.

Чому відбудова у Києві розтягується на роки і з якими труднощами стикаються мешканці на шляху до повернення додому, розповімо на прикладі кількох будинків.

"Таке враження, що ми зі своїм горем нікому не потрібні". Історія дому з Солом'янки

17 червня 2025 року Олександр Устенко прокинувся о четвертій ранку від неприємного свисту. Потім почув вибух.

Уламок російської ракети влучив у його дім, пошкодивши підʼїзд, дах, десятки квартир. Горіли автівки. Люди вибігали надвір у тому, в чому спали.

"Сина привалило стелею і дверима. Я його прямо вирвав з-під тих завалів на адреналіні. Дружина була у ванній – це її врятувало. У нас було ще 4 собаки… Ми взяли собак і вийшли. Надворі палала моя машина, потім на неї ще балкон упав. Ми вибігли на вулицю, почали шукати сусідів", – згадує Олександр.

Пожежники 17 червня приїхали не одразу: частина підрозділів була на іншому місці влучання. Перші години люди провели на подвір'ї під відкритим небом. Людей знімали з балконів, багато хто не міг відчинити двері.

На щастя, всі мешканці вціліли. 19 червня всіх зібрали в школі й пообіцяли, що будинок відновлять за 6-8 місяців.

"Це був мій день народження. Нам сказали, що збори у нас будуть регулярними, що все буде добре. Через 6, максимум 8 місяців ми вже будемо у себе", – говорить Олександр.

Частину вікон і верхніх поверхів у перші тижні закривали з допомогою волонтерів і приватних благодійників.

"Техніку давали комунальники, але основну роботу організували волонтери. Без них нічого б не було", – каже чоловік.

За його словами, дах четвертого під'їзду вдалося закрити доволі швидко силами району. Але п'ятий і шостий так і лишилися без нормального накриття над дахом, тому дощі донедавна заливали квартири.

"Навіть те, що не було знищено, знищувалося. І паркети повздувались, і меблі", – додає мешканець.

Коли Олександрові сказали, що підʼїзд непридатний для проживання, він намагався подати заявку на нове помешкання.

"Я мав акт, що квартира непридатна", – каже киянин. Він розраховував приблизно на 2 мільйони гривень – суму, за яку в принципі можна купити маленьке житло. Але за три місяці прийшла відмова.

Чоловікові пояснили: будинок визнали не знищеним, а пошкодженим. Отже, мешканці мусять чекати на відбудову, а не компенсацію у вигляді нового житла.

Далі розпочалася боротьба вже не за сертифікат, а за те, щоб будинок капітально відновили.

"Нам пропонували сценарій: місто відновить місця загального користування (дах, під'їзд), а "внутрянку" люди мають робити самі. Це абсурд. Будинок пошкоджений так, що там треба все з нуля відновлювати, а не вставити вікно й підшпаклювати.

Експертиза по будинку дуже погана. Тобто там пошкоджені конструкції, несучі стіни, система опалення працює погано, проблеми зі світлом, з водопостачанням", – каже чоловік.

Зараз Олександр живе у будинку друзів, а його сусіди отримують компенсацію на оренду житла – 20 тисяч гривень на місяць. Такі виплати місто надає протягом року людям, які втратили можливість жити у своїх квартирах. Кошти надходитимуть ще протягом місяця, а що робити далі – мешканці не знають.

Олександр постійно звертався до "Житлоінвестбуд-УКБ", але за рік пройшло лише чотири зустрічі з мешканцями.

"До 1 грудня 2025-го обіцяли всі дахи, які постраждали по району, відремонтувати. Але не так сталося, як гадалося, тому що є ще одна проблема. Коли на обʼєкт приходить підрядник, який виграв тендер, заходить команда, за тиждень приїжджає ТЦК, мобілізує. І все стоїть тижнями. А будівельників зараз знайти важко", – згадує чоловік.

Тільки тиждень тому "Житлоінвестбуд-УКБ" вчетверте зібрав мешканців будинку і повідомив, що переможець заходить на об'єкт. Зустріч була короткою: людям сказали, що роботи починаються і згодом їм потрібно буде підписати акти.

Перші видимі зрушення з'явилися кілька днів тому: біля будинку поставили будівельний вагончик, пригнали кран, почали розбирати перекриття п'ятого поверху. До цього, каже Олександр, жодних реальних робіт не було.

Чоловік уже змирився з тим, що процес може розтягнутися ще на роки.

"Ми розуміємо, що, швидше за все, наступний Новий рік зустрінемо не вдома, не у своїх квартирах", – ділиться він.

Як має відновлюватися зруйноване житло

Перший етап: ліквідація наслідків.

Першими на місці приїжджають рятувальники: ДСНС гасить пожежі, розбирає завали, рятує людей.

Опісля правоохоронці мають задокументувати пошкодження, а комунальники – ліквідувати первинні наслідки зовні: прибрати безлад надворі, вивезти сміття, обгородити територію.

Територію додатково перевіряють на вибухонебезпечні предмети, а місцева влада визначає порядок робіт: чи треба консервувати житло – закривати вікна, перекривати дах.

"На період воєнного стану консервація (закриття вікон, перекриття даху) – це відповідальність місцевого самоврядування, військової адміністрації", – наголошує юрист компанії "Міллер" Дмитро Деркач.

У Київській міській державній адміністрації додають, що матеріали для ліквідації первинних пошкоджень після обстрілів мешканці отримують через районні адміністрації.

За словами директора Департаменту муніципальної безпеки КМДА Романа Ткачука, у Києві є матеріальний резерв, який використовують після прильотів. Його передають районним адміністраціям і керуючим компаніям, які далі організовують роботи на місцях.

"У місті існує матеріальний резерв, який ми після прильоту передаємо районній адміністрації та керуючим компаніям. Вони вже розподіляють матеріали між мешканцями або виконують роботи із закриття вікон", – пояснив Роман Ткачук.

Обсяг матеріалів визначають на місцях після огляду будинків. За словами посадовця, це роблять фахівці керуючих компаній, які обходять пошкоджені будинки та рахують кількість розбитих вікон або пошкоджених квартир.

У КМДА зазначають, що матеріали видають відповідно до запиту району.

"Скільки районна адміністрація просить, стільки ми й видаємо. Якщо вони запитують 200 листів OSB-плит, ми передаємо 200. Кількість визначає район разом із керуючими компаніями", – сказав Ткачук.

Очільник департаменту стверджує, що зазвичай матеріали доставляють протягом дня, однак це залежить від логістики – їх потрібно привезти та розподілити.

Координацією робіт на місці обстрілу займається штаб з ліквідації надзвичайної ситуації, який створюють у межах системи цивільного захисту. Саме там визначають, чи потрібна допомога волонтерів і яка саме.

У КМДА запевняють, що після обстрілів пошкоджені будинки намагаються якнайшвидше законсервувати, особливо якщо там залишаються жити люди. Йдеться про тимчасові роботи – зокрема закриття вибитих вікон або отворів у будівлі.

"Такі будинки мають бути негайно закриті та законсервовані, якщо там проживають люди", – пояснив представник міської адміністрації.

Другий етап: підготовка до відбудови

Після ліквідації первинних наслідків керуючі компанії продовжують обслуговувати будинок – зокрема ремонтують дах, відновлюють скління та виконують інші роботи, необхідні для експлуатації.

Тим часом, щоб поставити нові вікна, мешканці мають подати заявку на "ЄВідновлення".

Протягом 30 днів після цього мають призначити комісію, яка виїде на місце з залученням власника та представників балансоутримувача (ОСББ/ЖЕК).

Іноді базового огляду замало, і тоді призначають додаткове технічне обстеження з фахівцями й приладами, які проводять вимірювання, перевірку несучих конструкцій, нахилів стін тощо. Логіка в тому, щоб точно визначити, що з несучими стінами і чи взагалі можна відновлювати будівлю.

Якщо будинок визнають знищеним – люди можуть претендувати на житлові сертифікати. Якщо пошкодженим – держава відновлює будинок.

У багатоквартирних будинках логіка така:

• власнику квартири компенсують внутрішні роботи через "ЄВідновлення";
• балансоутримувачу (ОСББ/ЖЕК) компенсують місця загального користування: під'їзди, коридори, сходи, дах.

Якщо сума компенсації власнику не відповідає ринку, спробувати оскаржити її можна лише в судовому порядку – швидкого механізму просто немає.

"Максимальні виплати на ремонт не співмірні з реальними витратами, особливо для тих, у кого був хороший ремонт, техніка, меблі. У мене тільки чеків є на 30 тисяч доларів. Якщо ще меблі і техніку порахувати – навіть мільйона не вистачить", – ділиться Олександр Устенко.

Втім, як пояснює Дмитро Деркач, виплати завжди є меншими за реальну ринкову вартість.

"Компенсація відбувається за нормативними кошторисами, що визначає постанова Кабміну №381. Ринок же не регулюється, все залежить від попиту і пропозиції залежить, тому в реальності людям часто доводиться докладати свої кошти, якщо хочуть відновити якісно", – каже юрист.

Після всіх обстежень починається найдовший "паперовий" етап: розробка проєкту, проведення експертиз і тендеру, призначення підрядників.

На київських багатоквартирних будинках із пошкодженнями замовником відновлювальних робіт є КП "Житлоінвестбуд-УКБ".

Ця структура організовує обстеження (зокрема через профільні експертні організації), формує техзавдання, замовляє проєктну документацію, виступає замовником на тендерах і контролює будівництво.

Юрист Дмитро Деркач каже, що загальний строк проведення технічної експертизи сягає до 90 днів. Але на практиці цей термін може затягуватися через завантаженість експертних установ, складність пошкоджень або необхідність додаткових обстежень.

Строки проведення тендеру не є фіксованими законом – їх визначає замовник у тендерній документації, додає юрист.

У середньому від моменту оголошення закупівлі до визначення переможця минає близько місяця: учасникам дають час підготувати заявки, подати документи і пройти оцінювання. Проте на практиці все може затягнутися.

Наприклад, у будинку Олександра Устенка на цьому етапі була затримка: кваліфікаційна комісія відмовила переможцю тендера.

"Провели один тендер і визначили переможця. Але потім державний фінмоніторинг його анулював через велику кількість питань до підрядника. Після цього запустили новий тендер, ось він тільки завершився", – каже мешканець будинку.

Третій етап: безпосереднє відновлення житла

На цьому етапі на об'єкт заходять підрядники, що виграли тендер.

Зауважимо, що відновлення будинку не означає повний ремонт квартир "під ключ".

Будівельники виконують технічні роботи, необхідні для функціонування будинку: відновлюють несучі стіни, перекриття, дах, під'їзди, комунікації. Після цього мешканці можуть зайти у свої квартири і робити внутрішній ремонт самостійно.

"Квартири можуть залишатися без оздоблення, без меблів, без ремонту. Важливо, щоб були відновлені конструкції, інженерні мережі і базова придатність до проживання.

Якщо ж пошкодження настільки серйозні, що фактично йдеться про будівництво нового будинку, окремі квартири можуть не відновлюватися – у таких випадках вирішується питання повної компенсації", – каже юрист.

"Житлоінвестбуд-УКБ" має інформувати мешканців про строки, договори й стан робіт (через ОСББ або уповноважених осіб). Якщо цього немає – це вже поле для скарг, каже юрист.

Які проблеми турбують киян

Нестача "рук" і матеріалів

Часто саме волонтери стають першими, хто фізично допомагає людям. Серед них – волонтерська організація "Гуртум", яка зокрема займається ліквідацією наслідків прильотів.

"Ми зашиваємо вікна, допомагаємо з прибиранням, виносимо зруйновані частини, елементи з будівель. Ми мусимо допомогти державі, комунальним службам, яких досі за 4 роки недостатньо", – каже співзасновниця БФ "Гуртум" Катерина Поліщук.

Серед постраждалих багато літніх людей і людей з інвалідністю, які фізично не можуть самі прибрати скло чи винести уламки.

"Якщо бабусі 80 років, вона не може винести зі своєї квартири цеглу або шматки стелі. Але все, що розташоване всередині будівлі, це відповідальність власників квартир – це слова комунальних служб. І всім все одно", – каже жінка.

Волонтери, за її словами, часто бачать у квартирах людей, які сидять серед скла і не розуміють, що робити.

"Коли був прильот на Татарці (район Києва – ред.) у 2023 році, ми ходили по квартирах, перевіряли, чи треба допомога. Заходимо в квартиру – дідусь сидить на ліжку, навколо все в склі, гуляє вітер. Він каже: "Доця, мені не треба допомога, я якось сам". Ми розуміємо, що ніхто йому не допоможе, крім нас.

Був чоловік з ментальними порушеннями, у якого три вибиті вікна. А він усміхається і не розуміє, що відбувається. Ми зашили йому вікна, бо більше ніхто б цього не зробив", – говорить волонтерка.

При цьому активісти часто змушені буквально відстоювати можливість працювати. Така ситуація трапилася після обстрілу в Дарницькому районі наприкінці жовтня 2025 року: в одному з багатоквартирних будинків стіна через вибухову хвилю "провалилася" всередину квартири.

"В будинку дірка величезна, всередині лежать шматки стіни. Комунальники стоять з вишкою і хочуть зашивати вікно. Я підходжу до головного інженера: "Що ви зашиваєте? Там всередині просто брили, величезні шматки стіни. Ми маємо їх прибрати. Носити з п'ятого поверху це ніхто не буде, дайте нам їх викинути". А мені відповідають: це відповідальність власників.

Яким чином ви собі це уявляєте? Вони мають брати кувалди, відбійні молотки, розбивати ці шматки стін? Там нереальна кількість пошкоджень. А він мені каже: "Мені по*уй".

Кажу: "Я зараз ляжу під вашу вишку, буду на ній висіти, але не дозволю закривати вікно". І хто ми для них? Вороги. Бо вони мають прибрати те, що на вулиці. Як тільки ми викинемо щось з вікна – це їхня робота", – згадує Катерина.

Зрештою, волонтерам довелося телефонувати в районну адміністрацію, щоб чиновники зупинили роботу вишки та дали волонтерам можливість повикидати шматки стін.

Гіпотетично, міська влада має одразу надавати матеріали для ліквідації наслідків – хоча б базовий мінімум, аби закрити розбиті вікна. Та волонтери запевняють, що на практиці все інакше.

"Ми приїжджаємо – немає ОСБ (орієнтовано-стружкових плит), рейок, плівки, саморізів. Люди чекають допомоги, а ми не маємо з чим працювати. Волонтери відкривають збори, але цього недостатньо. Ну збереш ти 10-15 тисяч гривень. А треба сотні тисяч", – говорить жінка.

Одного разу волонтери "Гуртум" працювали на місці прильоту в дитсадок, де нарахували 150 вибитих вікон. У районній адміністрації відгукнулися на їхній запит про допомогу, але, за словами Катерини, привезли лише 40 листів OSB – навіть без рейки й саморізів.

"Четвертий рік війни, а немає служби, яка приїжджає і одразу забезпечує матеріалами. Ми це шукаємо самі. Чому не можна створити алгоритм швидкого реагування?" – запитує вона.

Катерина зауважує, що кількість атак зростає, а ресурсів волонтерів більше не стає.

"Волонтерів небагато. Одні й ті самі люди їздять на кожен приліт. І ми не можемо закрити все місто", – скаржиться волонтерка.

Тривала відбудова і брак комунікації

"У грудні 25-го мені розповіли, що проєкт відбудови перебуває в експертизі. Кошторис у них був не готовий, тому що всіх кошторисників позабирали до війська. Плюс блекаути, плюс те се, ми не встигаємо", – згадує Олександр.

Мешканець будинку невдоволений тим, що за відновлення фактично відповідає Житлоівестбуд-УКБ. Незначні пошкодження можуть ліквідувати у районній адміністрації: наприклад, швидко закрити дах. Проте повноцінний капремонт проводить саме це комунальне підприємство.

"Я вважаю, що основна проблема – це рішення КМВА, яке підписав Сергій Попко (колишній начальник КМВА – ред.) і наділив "Житлоінвестбуд" правом розпоряджатися коштами й ексклюзивно займатися відбудовою. Компанія одна, будинків багато, вони не встигають", – каже Олександр.

При цьому, за словами мешканця, комунальне підприємство, відповідальне за відбудову, майже не комунікує з мешканцями.

"Складається таке враження, що ми зі своїм горем нікому не потрібні", – у розпачі говорить чоловік.

Вперше Олександр бачив представників "Житлоінвестбуду-УКБ" 19 червня 2025-го, а вдруге – аж наприкінці вересня, коли мешканці вже почали скаржитися до райадміністрації.

"Нам пообіцяли, що до Нового року вони зайдуть на об'єкт. Я ще пошуткував: "Зайдете на об'єкт – це паркан поставите"? Ні, вони думали, що повноцінно зайдуть на об'єкт", – обурюється киянин.

Труднощі з оформленням виплат

Поки ми з Олександром спілкуємося біля його зруйнованого підʼїзду на Вацлава Гавела, 87, помічаємо літню жінку Валентину – мешканку сусіднього дому.

В її квартирі вибило вікна, але вона не змогла отримати виплату – ставила нове скло за власний рахунок, взявши позику. Річ у тім, що компенсацію має право отримати тільки її син – власник квартири, а він перебуває на тимчасово окупованих територіях.

Схожа історія сталася і в киянки Валерії, яка 23 червня 2025 року єдина зі своєї сімʼї вижила під час російської атаки.

Житло на вулиці Гонти, 5 у Шевченківському районі, де мешкала дівчина, було зруйноване.

Будинок майже одразу визнали таким, що не підлягає відновленню, але жінка не змогла отримати повноцінної компенсації. За її словами, передбачений сертифікат міг покрити близько 350 тисяч гривень – суми, за яку неможливо придбати нове житло.

Протягом шести місяців вона отримувала допомогу на оренду: одноразову виплату 40 тисяч гривень, а також по 20 тисяч щомісяця. Саме ці кошти дозволили їй тимчасово забезпечити себе житлом.

Однак ключова проблема – відсутність оформленого права власності у рідних Валерії.

"Фактично не було права власності. В очах держави де-юре ми не мали цього житла, а відповідно й виплат", – ділиться дівчина.

Неякісні будівельні роботи

Хтось не може повернутися додому через затягнуті строки відбудови, а хтось, навпаки, отримує житло відносно швидко, але стикається з наслідками "експрес"-ремонту. В такій ситуації опинилися мешканці будинку на вулиці Межовій, 24 у Подільському районі.

Обстріл 18 березня 2022 року пошкодив цей будинок і ще кілька сусідніх у тому ж дворі. Тепер там можна побачити охайні біло-коричневі будиночки, але за фасадом залишилися проблеми.

Активні мешканці Ірина, Сергій та Євгенія кажуть, що будинок відновлювали поспіхом: роботи йшли хаотично, підрядники економили на матеріалах, залучали некваліфікованих працівників і не дотримувалися правильної послідовності ремонту.

Перші пів року після удару, за словами мешканців, нічого не відбувалося. Роботи стартували лише у жовтні 2022 року: 3 жовтня на об'єкт завезли матеріали, невдовзі почали встановлювати вікна. Але, за словами Євгенії, вікна не відповідали розмірам отворів.

"Я не знаю, за якими параметрами вони взагалі ці вікна робили на заводі, тому що замірів не було. Люди, які приїхали їх встановлювати, не були спеціалістами. Вони не виймали старе акуратно – вони просто видирали, робили величезні прорізи й ліпили все на піну", – говорить мешканка.

Після встановлення вікон підрядники зняли дах. Саме тоді почалися осінні дощі, і вода, за словами мешканців, затопила квартири майже з п'ятого поверху до другого. Нову покрівлю привезли лише 19 листопада.

Та навіть після монтажу даху проблеми не зникли. Мешканці верхніх поверхів самі купували плівку й рубероїд, щоб закривати стики над квартирами.

"Рубероїд не примикав до стиків даху. Якщо середина ще більш-менш тримала, то стики були мокрі – вони текли й текли. Хлопці самі лазили, купували плівку і закривали над своїми квартирами", – розповідає Женя.

На початку грудня на холодний і залитий будинок почали клеїти утеплення. За словами Євгенії, через таку технологію фасад швидко почав псуватися. Його фарбували ще по вологому утепленню, після чого з'явилися пухирі. Їх зчищали, фасад знову сушили й перефарбовували.

"Ці блоки просто чвякали: десь усередині ще були сухі, а зверху і знизу – мокрі. Потім все почали сушити пальниками, бо воно мало якось триматися. У мене є фото, де видно газові балони й пальники, якими сушили фасад.

Мокрий дім, мокрі стіни – воно не встигало сохнути взагалі. Навіть опалення взимку не вистачає, щоб нова стіна, покрита шарами штукатурки, могла прийняти шпалери. Грибок поліз дуже швидко", – згадує жителька.

Окремою проблемою стали балкони. За словами мешканців, нові конструкції почали хитатися від вітру. Металеві підсилювачі, які зараз видно між вікнами, поставили лише після скарг.

"Я живу на четвертому поверсі й дуже багато курю. Але я боялася вийти на цей балкон. Він просто грав під ногами. До мене приїжджала комісія з дев'яти людей, бо я кричала. Потім приїхав замдиректора склозаводу, подивився і сказав: так, реально, балкон дає парусність і хитається.

Мені першій поставили підсилювальну штуку. Я тиждень її тестувала. І потім ми добилися, щоб усім трьом будинкам, навіть тому, який уже відновили, поставили цю планку, яка має тримати балкони. Бо від сильного вітру вони просто ходили", – говорить Євгенія.

Ще один недолік – відсутність козирка на даху. Під час дощу вода текла просто по фасаду й утепленню. Мешканці фільмували це, щоб зрештою їм зробили козирок по периметру.

Водночас на сусідньому будинку, що по вулиці Свободи, 10, – працював інший підрядник. І там дах від початку мав виступ, а саму конструкцію укріпили системніше.

"Цей будинок зробили правильно. Його стягнули, добудували стіну і металевими елементами по периметру зібрали в квадрат. А нас стягнули дуже феноменально: у нас відхід торцевих стін був чотири, п'ять, сім сантиметрів", – каже мешканка.

На об'єкт приїжджали представники підрядника, КМДА та відповідальних служб, але мешканці кажуть, що це не рятувало від хаосу. Контролювати роботи мешканцям довелося самостійно.

"Дев'ять місяців з восьмої ранку до восьмої вечора тут стояли дві людини, які постійно гавкали. Якби ми не гавкали, ремонт би закінчився давним-давно. Але був би ще гіршим", – нарікає Женя.

Особливо хаотичність була помітна під час робіт у квартирах.

"У кого відкрита квартира – туди і заходили. Ніякого порядку, ніякого плану по відновленню міжквартирних перегородок не було. Сьогодні б'ють з одного боку, завтра з іншого, післязавтра їм хтось дзвонить – і вони біжать в іншу квартиру", – додає Ірина.

Оскільки будинок на Межовій постраждав на самому початку повномасштабної війни, чіткої процедури відновлення не було. Підрядник сказав мешканцям, що плани відбудови передбачає відновлення стін у квартирах, але жодних часових орієнтирів не було.

Однак Ірина та Сергій не стали чекати офіційного завершення й почали ремонт самостійно. До Нового 2023 року вони вже поклеїли шпалери й повернулися додому. При цьому подружжя втратило можливість отримати повну компенсацію.

"Квартира була фактично знищена: вікна забиті фанерою, усе виглядало так, ніби вона просто пропаде. Ми прийняли важке рішення – почати ремонт самі. Самі засклилися, самі почали розбирати стіни, завезли матеріали. Фактично ми самі відновлювали квартиру з нуля.

Ми одразу подали всі заяви на відшкодування і зафіксували збитки. Але нам сказали: якби ви не починали ремонт самі, ми б вам дали кошти, приблизно 200 тисяч. А раз почали самі – значить, нічого", – каже Ірина.

Комунікації у будинку, за словами мешканців, також не замінили. В одному зі стояків люди власним коштом протягнули нові труби від п'ятого до першого поверху. В інших місцях цього не зробили.

Фасад, за словами жителів, уже кілька разів підфарбовували, хоча він все одно лущиться.

"Не всі повернулися в будинок. Дехто вже продав квартири. Деякі вже по два рази перепродані.

Зовні дуже симпатично. А всередині – хто знає, що там стіна на п'ять сантиметрів відійшла. Я знаю кожну квартиру в цьому будинку – де яка проблема і з чим люди живуть", – додає Женя.

Чому будівництво таке тривале

Найперша причина – бюрократія.

У Київській міській державній адміністрації пояснюють: спрощеної процедури подання заявки на відновлення не існує, і процес затягується через складні процедури та війну.

Будь-яке рішення проходить кілька інстанцій, потребує погоджень і документів. Державні структури працюють повільніше, ніж самі мешканці, які зацікавлені якнайшвидше повернутися додому, додає юрист Дмитро Деркач.

Друга поширена проблема – документи на право власності. Часто вони не оформлені; старого зразка; втрачені або знищені під час обстрілів. Поки не врегульовано право власності, компенсацію призначити неможливо.

Третя причина, яку часто бачить Дмитро Деркач на практиці – конфлікти між співвласниками.

Якщо квартира у спільній власності, потрібно визначити, хто подає заяву і отримує кошти. Інші співвласники мають дати письмову згоду. На цьому етапі часто виникають суперечки.

Окрема складність – спадщина. Власник може загинути або померти, а спадкоємці не можуть домовитися або навіть не підтримують контакт між собою. Поки не визначено спадкові права, процедура відновлення фактично зависає.

Також є ситуації, коли хтось із власників виїхав за кордон або перебуває на окупованій території і не виходить на зв'язок. Відбудова гальмується не лише через технічні чи фінансові причини, а й через юридичні.

Також, за словами КМДА, роботи сповільнюють повітряні тривоги, відключення електроенергії, нестача будівельників, частина яких мобілізована.

Куди скаржитись, якщо відбудова застрягла на місці?

Коли вибило вікна й треба хоча б базові матеріали, люди можуть звертатися на гарячу лінію КМДА/району. Дмитро Деркач радить телефонувати у контактний центр міста 1551 або звертатися безпосередньо до штабу на місці прильоту.

Якщо мешканці не можуть самостійно прибрати пошкодження або закрити вікна, допомогу можуть надати рятувальники або комунальні підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду" вашого району.

У разі, якщо пошкодження тривалий час не ліквідовують, мешканцям радять звертатися до районної адміністрації, яка відповідає за організацію таких робіт.

Далі, якщо роботи не стартують місяцями, юрист рекомендує все фіксувати письмово.

Почати з балансоутримувача (ОСББ/ЖЕК): вимагати інформацію про стан робіт, компенсацію на місця загального користування, строки.

Якщо немає реакції – подавати офіційний запит/заяву, щоб отримати письмову відповідь.

Далі – скаржитися до районної чи міської адміністрації на бездіяльність. Якщо і там немає реакції або відповідь формальна, можна звертатися до суду.

Олена Барсукова, Українська правда. Життя