"У сина Сергійові очі і посмішка": історія Алли, яка дізналася про вагітність після смерті коханого

Алла Грищук – дружина загиблого сержанта 95-ї ОДШБр Сергія Грищука – дізналася про омріяну вагітність наступного дня після загибелі коханого. У вересні в пари народився син. Жінка опублікувала щемку фотосесію, зроблену під час очікування малюка.

"Ми з чоловіком мріяли про дитину, а він не встиг дізнатись. Я не вибирала ховати свого чоловіка на третьому місяці вагітності. Ми чекали ДНК, і я молила Бога , щоб то був не він. Не вимолила…" – підписала фото Алла.

За словами жінки, ці світлини для неї про "радісний смуток" та життя людини, яка так чекала на сина, але не встигла його побачити.

"Для мене ця фотосесія про щастя, яке мало бути на двох, і біль, який тепер доводиться нести одній. Про тата, який залишився на фотографіях, у спогадах і в маленькому житті, якого він так чекав. Це про любов, яка не закінчилася разом із його життям", – зазначає Алла.

"Мені здавалося, що знаю його все життя"

Жінка розповіла "УП. Життя", що Сергій Грищук родом з Житомирщини. Він був третім із дев'яти дітей у родині. З дитинства Сергія цікавила військова справа та географія: він любив дізнаватися про техніку, розглядати карти і легко запам'ятовував місцевість. Також Сергій любив ліс, збирав гриби й ягоди, ходив на полювання і риболовлю.

Чоловік ніс службу у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді.

"Сергій не був командиром, який віддавав накази, а сам залишався осторонь. Якщо його військовим треба було виконувати небезпечну роботу, він ішов разом із ними. Якщо хтось отримував поранення, допомагав. Якщо потрібно було їхати на завдання, їхав. Саме тому побратими його поважали і знали, що на Сергія завжди можна розраховувати", – додає Алла.

Пара познайомилася в соціальних мережах, коли чоловік вже був військовим. Він передавав дівчині квіти через її сестру.

"Мене підкупила його доброта, щирість і така гарна посмішка. Ну серйозно, ви бачили ту посмішку? Вона прекрасна", – ділиться Алла.

Через 2,5 місяця стосунків дівчина зрозуміла, що їй треба їхати на Донеччину. У Слов'янську пройшло перше побачення пари – Сергій багато розповідав про службу, Алла уважно слухала.

"Розповідав, як з мамою домовлявся: щойно прийде повістка, він піде служити. Ну, бо, а хто як не він? А мама плакала і не хотіла відпускати. Розповідав, як проходили його перші виїзди на позиції.

Але, не дивлячись ні на що, у Сергія все було добре – він не скаржився. Мені здавалося, що знаю його все життя, і думала: "А, може, саме так почуваються люди, які знаходять свою людину?" – пригадує Алла.

Згодом дівчина почала щомісяця їздити до коханого. Під час операції на курському напрямку з Сергієм подовго не було зв'язку. А вже після повернення звідти він освідчився Аллі – це сталося в листопаді 2024 року.

У січні 2025 року російський дрон вдарив по автомобілю Сергія і його побратимів. Попри своє поранення, військовий намагався врятували з машини інших постраждалих. Через атаку бійцеві знадобилася операція з відновлення барабанної перетинки.

"Після операції була реабілітація. Я і рідні хотіли, щоб Сергій перевівся в тил, але він відмовлявся – казав, що хлопців бракує, тому потрібно повертатися на передову", – каже Алла.

24 травня 2025 року пара одружилася. За словами Алли, це був найкращий день у її житті. Після весілля Сергій повернувся на службу – вже на Покровський напрямок.

Згодом військовий отримав посаду командира і мав у підпорядкуванні бійців. Попри це, постійно їздив на позиції: підвозив бойові комплекти і продукти побратимам.

"У грудні Сергій приїхав у відпустку на тиждень. Ми провели кілька днів разом. Памʼятаю, як говорили, що хочемо будинок, пса, ще одного кота і помідори садити домашні, бо я їх люблю дуже.

16 грудня Сергій повернувся на службу, а 24 грудня загинув внаслідок влучання дрону в автомобіль поблизу села Сергіївка Покровського району. Мені зателефонував командир і сповістив про загибель Сергія. Земля пішла з під ніг… Не вірила, не усвідомлювала, та й досі чекаю на нього.

25 грудня мені зателефонувала сестра Сергія і розповіла, що їй снилося, як вона запитує мене, чи я вагітна. У той день я зробила тест і побачила дві смужки", – згадує дружина Сергія.

Бійця поховали у березні 2026 року, коли Алла була на третьому місяці вагітності.

"Невимовно боляче без нього. Скоро буде 9 місяців від загибелі, а наче вчора це сталося. 10 вересня 2026 року у нас народився син. Один діамант маю в серці, другий був під серцем, а зараз – на руках. У сина Сергійові очі і посмішка", – каже Алла.

У 2023 році Сергій Грищук отримав нагрудні знаки "За зразкову службу" та "Золотий хрест". Також військового нагороджували відзнаками "Хрест пошани", "За знищення ворога", "За поранення" та орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

Наразі ж дружина збирає підписи на присвоєння бійцю звання "Герой України". Долучитися можна за посиланням.

Раніше ми розповідали історію, як дружина загиблого воїна відкрила реабілітаційний центр у пам'ять про коханого.