10 ознак, які вказують на те, що ветерану варто звернутися до психолога

Пережите під час бойових дій здебільшого накладає відбиток на психологічному стані військових, тому чимало ветеранів потребують фахової підтримки.

Першими потребу в допомозі можуть помітити їхні рідні та близькі. Що на це вказує?

У Міністерстві у справах ветеранів назвали ознаки, при яких ексбійцю варто розглянути можливість навідатися до спеціаліста.

Коли колишньому військову варто звернутися до психолога?

Ветерану слід звернутися до психолога, якщо понад місяць він має:

• порушення сну, як-от безсоння, часті пробудження, нічні жахіття;
• фізичну реакцію на згадки про бойові дії – прискорене серцебиття, пітливість, труднощі з диханням, тремтіння;
• проблеми з травленням, зокрема втрату апетиту або переїдання;
• хронічні болі, наприклад у голові або м’язові спазми;
• гіперчутливість до гучних звуків, зниження концентрації та погіршення пам’яті;
• уникання людей або всього, що нагадує про війну;
• зловживання алкоголем чи психоактивними речовинами у спробі розслабитися;
• постійна тривожність, напруження, очікування небезпеки;
• різкі перепади настрою;
• нав’язливі думки про травматичні події, "переживання" їх заново.

У Мінветеранів кажуть, що першими помітити ці ознаки можуть рідні та близькі ветеранів.

Як допомогти ветерану звернутися до психолога?

У такому випадку родині та друзям колишнього військового варто спробувати м’яко та делікатно переконати його звернутися до фахівця.

"При цьому важливо пам’ятати: багато ветеранів і ветеранок не сприймають спроби "лізти їм у душу". Тому підхід має бути тактовним і заснованим на довірі", – пояснюють у відомстві.

Там додають, що приклад побратимів найкраще допомагає звернутися до психолога. Часто краще за переконання діють фрази: "Я був/була в цього спеціаліста, і це справді допомогло".

"Якщо ж ветеран або ветеранка перебуває у виражено пригніченому психоемоційному стані, активно опирається допомозі, варто залучити когось, кому ця людина щиро довіряє: авторитетного побратима, колишнього командира або медика, який лікує її фізичне здоров’я, наприклад сімейного лікаря.

У багатьох випадках саме вони можуть м’яко скерувати людину до психолога або психотерапевта, а за потреби – порадити вузькопрофільного спеціаліста", – наголосили у Мінветеранів.

У відомстві визнали, що часто бар’єром для ветеранів стає недовіра до фахівців через відчуття, що вони не зможуть зрозуміти пережитий досвід війни, втрат побратимів чи посестер і життя під обстрілами.

Також колишні військові можуть перейматися, що психолог почне повертати їх до болючих спогадів і пов’язаних із ними емоцій без дозволу або не буде співчутливим.

"Проте не всі фахівці однакові. Є психологи та психотерапевти, які мають досвід роботи з військовими, розуміють особливості бойових травм і спілкуються "однією мовою" з тими, хто пройшов фронт", – наголосили у відомстві.

Раніше ми розповідали, як підтримати ветерана після повернення з війни.