Лауреат Нобелівської премії з медицини пропустив дзвінок з повідомленням про свою перемогу
Науковець Карл Дайссерот зі США пропустив дзвінок від Нобелівського комітету з повідомленням про те, що став цьогорічним лауреатом премії з фізіології та медицини. Комітет нагороди зміг зв'язатися з ним лише через дружину.
А після годин вислуховування привітань чоловіку довелося зробити перерву, щоб приготувати обід у школу своїм дітям, розповіли в Associated Press.
54-річний дослідник Медичного інституту Говарда Г'юза та професор Стенфордського університету називає себе "совою", адже часто працює пізно вночі. Схожа ситуація трапилася і того дня, коли йому присудили Нобелівську премію.
Чоловік пропустив дзвінок зі Стокгольма, бо ліг відпочити після перегляду наукових праць і листування зі студентами. Через декілька секунд почав дзвонити телефон його дружини – дитячої нейроонкологині Стенфордського університету, докторки Мішель Може-Дайссерот.
"Чи можемо ми поговорити з Карлом?" – почула американка на іншому кінці телефона, розповіли в університеті.
Науковець зізнався, що ледь не втратив здатність говорити, коли дізнався про присудження премії, але опанував себе за хвилину-дві. Американець каже, що новина про присудження премії стала для нього несподіванкою, тоді як його дружина сприйняла нагороду як належне.
Наступні години Карлу довелося приймати привітання і давати онлайн-інтерв'ю.
"Поспати так і не вдалося", – розповів вчений.
Коли один із представників університету, які прибули в будинок колеги, поцікавилися, чи нічний галас не заважати сусідам родини, Може-Дайссерот лише знизала плечима. Жінка пояснила, що із сім'єю живе в житловому комплексі для викладачів, де мешкає чимало нобелівських лауреатів.
О 6:30 ранку Карл попросив про годинну перерву, адже саме в цей час прокидаються троє його дітей і їм потрібно зібрати обід до школи. На сторінці університету опублікували ролик, на якому видно, як 10-річна Софі, 13-річна Емма та 16-річний Гадсон радісно реагують на нагородження батька.
"Я – лікар-науковець. Я психіатр. Мене хвилює доля пацієнтів, зокрема тих, хто має розлад аутистичного спектру (РАС) чи депресію. Для мене важлива надія, яку дають дослідження.
Але також я фундаментальний дослідник, тому мене цікавить пізнання цього дивовижного органа – головного мозку, розуміння того, як він працює, як інтегрує та обробляє інформацію, забезпечуючи все те, що робить нас людьми", – додав Карл.
На питання, що американець планує робити надалі, він відповів: "Повертатися до роботи".
"Ще є багато, що можна відкрити, і багато людей, яким потрібна допомога", – сказав науковець.
Нагадаємо, Карл Дайссерот разом із німецькими колегами Пітером Гегеманом та Георгом Нагелем розділив цьогорічну Нобелівську премію з фізіології та медицини.
Дослідників відзначили за відкриття світлочутливих іонних каналів та оптогенетики – метода, який показує, як нервові клітини формують спогади, почуття та поведінку.