Нобелівську премію з фізіології та медицини присудили за відкриття "перемикача" для нервових клітин
Нобелівську премію 2026 року з фізіології та медицині присудили науковцям Карлу Дайсероту, Пітеру Гегеману та Георгу Нагелю за відкриття, що стосуються "світлочутливих іонних каналів та оптогенетики".
Новий метод показує, як нервові клітини формують спогади, почуття та поведінку в живому головному мозку, пояснили організатори премії.
Дослідники Пітер Гегеманн і Георг Нагель відкрили в одноклітинній водорості унікальний білок каналородопсин (Channelrhodopsin). А Карл Дейссерот перетворив його на світлокерований перемикач для нервових клітин.
"Лауреати заклали основу нової ери в нейронауці", – стверджують у Нобелівському комітеті.
Упродовж тривалого часу для науки було загадкою те, як головний мозок керує почуттями, поведінкою та функціями всього організму. У XX столітті дослідники почали вивчати, які ділянки мозку впливають на які функції. Однак методи, які тоді використовували, не могли довести причинно-наслідкових зв'язків.
Вчені спромоглися створили зображення мозку, яке було схоже на карту-ескіз, повну знаків питання і невідомих ділянок. Завдяки внеску сучасних фахівців це змінюється.
Усе почалося з цікавості Пітера Гегемана, який намагався зрозуміти, як одноклітинна водорість хламідомонада здатна плавати в напрямку джерела світла. На початку 2000-х років він разом із Георгом Нагелем відкрили каналородопсин – білок з унікальними властивостями на поверхні клітини.
Коли на неї потрапляє синє світло, через білок відкривається канал. Завдяки цьому заряджені іони потрапляють у клітину, створюючи електричний імпульс.
Вчені виявили, після введення білку клінити, незалежно від їхнього типу, ставали чутливими до світла.
Згодом Карл Дейссерот ввів ген каналородопсину в нервові клітини щурів. Після опромінення їх синім світлом, йому вдалося викликати відповідний нервовий сигнал – про відкриття він повідомив у 2005 році.
Через два роки вченому вдалося змусити цей світлокерований "перемикач" нервових клітин працювати в головному мозку живих мишей. Метод отримав назву "оптогенетика" і швидко набув світлового значення.
Завдяки цьому підходу вчені змогли виявити нейронні ланцюги, що відповідають за певні спогади, почуття та форми поведінки, пов'язані з неврологічними та психіатричними розладами. Метод використовують у клінічній медицині для відновлення зору при його порушеннях.
"Оптогенетика докорінно змінила наше розуміння мозку. Щодня з'являються нові відкриття, які допомагають розгадати одну з великих таємниць людства: як працює наш дивовижний мозок", – підсумували організатори премії.
Нагадаємо, торік премію у галузі фізіології та медицини також розділили троє науковців – Мері Е. Брунков, Фред Рамсделл і Шимон Сакагучі. Дослідників відзначили за відкриття, щодо периферичної імунної толерантності.
