"Величезна несправедливість": як вдови українських військових борються за виплати після загибелі чоловіків

Уляна жила в батьківському будинку в Тернополі, коли у 2023 році дізналася про смерть свого чоловіка, українського військового Влада. Вони прожили у шлюбі сімнадцять років.

Жінці повідомили, що Влад вчинив самогубство на військовій базі на Донбасі, неподалік від лінії фронту.

Уляна – одна з багатьох вдів, які не можуть отримати фінансову допомогу після загибелі своїх чоловіків. За словами цих жінок, їхні чоловіки загинули, захищаючи Україну, і держава має виплатити їхнім родинам компенсацію.

Цей матеріал "Українська правда" публікує у партнерстві з The Fuller Project – міжнародною некомерційною редакцією, що висвітлює теми, пов'язані з жінками та гендерною проблематикою.

Не могла повірити, що це він

Після початку повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року Уляна разом із їхнім сином, якому тоді було два роки, переїхала до Тернополя, оскільки Росія почала окуповувати частину Київської області. Влад залишився і вступив до територіальної оборони Києва – добровольчих формувань, які разом із фаховими військовими взяли до рук зброю, щоб зупинити просування російських військ.

Коли Уляна разом зі свекрухою побачила тіло Влада в морзі, вона не могла повірити, що це він. Поки його мати вигукувала: "Ой, Влад! Ой, Влад!", Уляна казала: "Це справді він? Я думаю, що це не він".

У своїй двокімнатній квартирі в Києві Уляна просить називати її лише на ім'я, а особу сина не розкривати, оскільки мало хто з оточення знає, що офіційно смерть Влада кваліфікували як самогубство. Не знає про це і її син.

"Ми жили в гармонії. Влад був найважливішою людиною в моєму житті, моїм найкращим другом", – розповідає Уляна за кухонним столом. Стіну поруч прикрашають сімейні фотографії в рамках. На одній із них Уляна та Влад роблять селфі на тлі Ейфелевої вежі. На іншій – подружжя в день свого весілля.

Уляна не одразу розповіла синові про смерть батька, бо не знала, як краще це зробити. Коли через шість місяців після смерті Влада вона повідомила йому цю новину, хлопчик запитав, як так може бути, що він більше ніколи не побачить тата. "Ти впевнена?" – запитав він Уляну. Вона відповіла: "Тепер він зірка, і коли ми станемо зірками, то знову з ним зустрінемося".

"Хіба я відчуваю біль інакше?"

За певних обставин і за умови дотримання встановлених критеріїв Україна виплачує компенсації родинам загиблих військових. Однак якщо смерть військовослужбовця офіційно визнана самогубством, що в Україні класифікується як небойова втрата, вдови та родини загиблих не мають права на спеціальну грошову компенсацію у зв'язку зі смертю військовослужбовця.

На початку повномасштабної війни у 2022 році уряд оголосив, що родинам військовослужбовців, які загинули, захищаючи батьківщину на фронті, виплачуватимуть одноразову допомогу в розмірі 15 мільйонів гривень (340 000 доларів США) – так званий "сірий сертифікат". Згодом, у вересні 2024 року, уряд запровадив другий варіант – так званий "чорний сертифікат", який дає родинам право отримати 2,7 мільйони гривень (60 190 доларів США) протягом семи років. Його зазвичай оформлюють у випадках, коли військовослужбовець помирає під час виконання службових обов'язків, але не на фронті, на відміну від "сірого сертифіката".

Спочатку, за словами Уляни, в бригаді Влада їй повідомили, що її чоловік помер від вогнепального поранення в голову, яке завдав собі сам. Вона розповіла проєкту Fuller, що відмовляється в це вірити, адже лише за кілька годин до його смерті вони розмовляли телефоном і обговорювали купівлю нового тактичного жилета для нього. Уляна також сказала, що, на її думку, Влада вбив хтось із його штурмової бригади. Водночас вона не може довести це твердження і каже, що військові його заперечують.

У своїй невеликій спальні Уляна дістала з-під столу коробку з речами Влада – офіційним сповіщенням про його смерть, військовим квитком і свідоцтвом про смерть. Графа з причиною смерті була порожньою, коли Уляна отримала документ. Оскільки офіційну причину смерті досі не вказано, питання про виплату компенсації залишається невирішеним.

Уляна найняла адвоката, щоб довести в суді, що її чоловіка вбив хтось із його бригади, і що він загинув як герой України, однак судова справа триває вже роками.

"Я не думаю, що нашій державі є до нас діло… У нас немає прав. Я дружина загиблого військового. Хіба я відчуваю біль інакше?" – сказала Уляна.

У пошуках визнання з боку держави

Львівський незалежний адвокат Роман Лихачов, який працює з українськими військовими та їхніми родинами, каже, що від початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році займався сотнями справ, коли вдови загиблих військових не могли отримати виплати.

Лихачов розповів, що мав досвід зі справами військовослужбовців, яких вбили їхні товариші по службі, однак таке трапляється рідко. "У таких випадках ми залучаємо слідчих і наполягаємо, щоб вони проводили розслідування", – сказав він.

Уляна каже, що прагне визнання не лише для себе, а й для свого сина, якому зараз шість років. Через те, що смерть Влада офіційно кваліфікують як самогубство, вони не отримали жодних передбачених державою соціальних пільг. Зокрема, родина не отримала одноразову допомогу, перша виплата якої становить три мільйони гривень (69 000 доларів США), а решту суми виплачують щомісяця протягом приблизно шести з половиною років.

Уляна також не має права на інші соціальні пільги, пов'язані з цією компенсацією, зокрема безкоштовні ліки за рецептом лікаря, першочергове медичне обслуговування, 50-відсоткову знижку на квартплату та комунальні послуги, а також стипендії для дітей.

Уляна отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 4 700 гривень на місяць (104 долари США). У країні, де середня місячна зарплата становить 700 доларів, а мінімальна – 204 долари, цих грошей вистачає на небагато: вони ледве покривають витрати на оренду житла та харчування на тлі зростання вартості життя та інфляції на рівні 8,6%.

До смерті Влада Уляна жила переважно за рахунок його доходів від цивільної роботи, а згодом – виплат, які він отримував як військовий. Після його смерті вона влаштувалася на дистанційну роботу торговою представницею компанії. Однак її заробітку недостатньо, щоб компенсувати значну фінансову підтримку та відчуття захищеності, які могли б забезпечити державні виплати.

Олена Бєлячкова, радниця українського Офісу військового омбудсмана – консультативно-дорадчого органу при президентові України, який займається захистом прав військовослужбовців, – повідомила Fuller електронною поштою: "Цілком зрозуміло, що родини не довіряють військовим частинам, особливо у випадках, коли причиною смерті вказано самогубство".

"Такі обставини потребують детальнішого розслідування та з'ясування всіх фактів. У таких провадженнях важливо в повному обсязі провести першочергові слідчі дії після виявлення тіла загиблого військовослужбовця.

Справді, багато родин не погоджуються з висновками експертів і діями військової частини під час службового розслідування обставин смерті військовослужбовця", – додала вона.

Міністерство оборони – державний орган, який розглядає заяви про виплату компенсацій у кожному конкретному випадку, – не відповіло на запит Fuller про коментар.

"Вони не просто сиділи вдома"

Уляна – одна зі вдів військових, які вважають, що Україна фактично визнала загибель їхніх чоловіків "неправильною", як на думку військових, а їхню жертву – недостатньою. У лютому цього року президент Володимир Зеленський заявив, що у війні з Росією загинули 55 000 українських військових.

У пошуках підтримки та жінок зі схожим досвідом Уляна звернулася до онлайн-спільноти неурядової організації "Всеукраїнське об'єднання родин загиблих невизнаних захисників".

Група цієї організації у Facebook налічує 931 учасника. Вона допомагає вдовам військових та родинам, які стикаються з труднощами під час оформлення компенсацій: налагоджує контакти з юристами, організовує зустрічі з представниками Збройних Сил і лобіює зміни серед законодавців.

Із цієї групи Fuller поспілкувався з 20 жінками, які не змогли отримати компенсацію після смерті своїх чоловіків, партнерів, братів та/або синів, які служили в українській армії. Серед них було 12 вдів військових. У п'ятьох із них чоловіки померли внаслідок самогубства, у двох – загинули в автомобільних аваріях, ще у двох – померли від отриманих травм після звільнення зі служби та повернення додому.

"Це вже масова проблема, тому що нас багато і це більше не проблема однієї чи двох людей. Із цим стикаються сотні", – сказала Наталія Возна, яка заснувала організацію після того, як її син Антон, 20-річний прикордонник, потонув разом з іншим військовослужбовцем під час патрулювання Дніпра на півночі України у квітні 2023 року.

Спочатку Міністерство оборони визнало, що смерть Антона не була пов'язана із захистом України. Однак після двох із половиною років судової боротьби за допомогою адвоката Возна зрештою отримала компенсацію в розмірі 2,7 мільйона гривень (60 190 доларів США). Водночас вона знає, що іншим щастить менше.

"Можливо, ці військові загинули за обставин, які наша держава не вважає захистом батьківщини. Але вони все одно віддали життя за державу й багато чим заради неї пожертвували.

Родини не повинні доводити, що їхні близькі віддали країні своє життя і свій час, що вони справді захищали державу, а не просто сиділи вдома", – сказала вона.

"Допомогти вдається не завжди"

Невідомо, скільки вдів військових отримали компенсацію, а скільки звернулися по неї та отримали відмову. Держава не оприлюднює ці дані.

Однак українські правники, з якими поспілкувався Fuller, – Роман Лихачов, який очолює власну юридичну фірму, та "Юридична сотня", громадська організація, яка безкоштовно надає правову допомогу ветеранам та їхнім родинам, – повідомили, що загалом знають або надавали підтримку приблизно тисячі родин, які від початку повномасштабної війни у 2022 році не отримали компенсації, на яку, на їхню думку, мають законне право.

За словами керівниці "Юридичної сотні" Юлії Морій, через нечіткі правила виплат сотні вдів військових та родин загиблих залишилися ні з чим.

За її словами, до складних випадків, у яких обставини смерті не дають однозначної відповіді щодо права на виплати, можуть належати смерті військових, не пов'язані безпосередньо з бойовими діями. Наприклад, це загибель в автомобільній аварії, смерть від серцевого нападу після повернення з небезпечного штурмового завдання, від пневмонії на військовій базі після кількох тижнів у мокрих окопах за морозної погоди або внаслідок самогубства.

Бєлячкова з Офісу військового омбудсмана розповіла, що стикалася з випадками, коли обставини смерті військовослужбовця "оцінювали поверхово, без повного та належного розслідування".

"Найважче те, що не завжди вдається допомогти родині або дати їй те, на що вона сподівається", – сказала вона.

"Ми свідомо віддали свої життя"

Три роки тому Катерині Кармазіній-Абубакаровій зателефонував офіцер і повідомив, що її чоловік Тимур, з яким вони прожили у шлюбі десять років, загинув в автомобільній аварії під час виконання службових обов'язків неподалік від лінії фронту.

27-річний військовий вимкнув фари автомобіля, щоб його не помітили російські дрони, які часто літали над цією місцевістю на тлі просування російських військ на сході та півдні України.

За словами Кармазіної-Абубакарової, у ніч смертельної аварії 2 серпня 2023 року Тимур спочатку не помітив покинуту військову вантажівку на дорозі. Він спробував її об'їхати та зіткнувся з військовим автомобілем, який їхав назустріч. Унаслідок зіткнення загинули і Тимур, і водій іншої машини.

"Коли я дізналася, що Тимур загинув, то завила, наче поранена тварина", – згадує 32-річна жінка.

За її словами, в офіційному сповіщенні про смерть Тимура, яке вона отримала від військових, було зазначено, що її чоловік загинув під час виконання бойового завдання із захисту батьківщини. Це давало Кармазіній-Абубакаровій право претендувати на фінансову компенсацію, яка могла б допомогти їй та її доньці Устині, якій зараз чотири роки, налагодити життя після втрати.

Однак, за словами вдови, згодом Міністерство оборони України скасувало цей статус. Вона розповіла, що після цього щодо Тимура відкрили кримінальне провадження, оскільки його визнали винуватцем аварії, внаслідок якої загинула інша людина, а тому, за цією логікою, його родина не мала права на компенсацію. За словами Кармазіної-Абубакарової, судовий розгляд, який має встановити обставини ДТП, досі триває.

Щоб оскаржити рішення, вона найняла адвоката і подала позов проти Міністерства оборони. Судові матеріали свідчать, що протягом останніх двох із половиною років вона разом з адвокатом намагалася довести в суді, що Тимур загинув, захищаючи Україну, оскільки виконував наказ і прямував із завданням до свого командира поблизу лінії фронту, коли потрапив в аварію.

У травні 2026 року, за словами вдови, в межах окремої справи суд офіційно визнав, що Тимур справді загинув, захищаючи свою країну. Саме це є ключовою умовою для отримання компенсації. Однак причиною смерті Тимура стала автомобільна аварія, тому Міністерство оборони досі не призначило компенсацію, розповіла Кармазіна-Абубакарова.

Катерина почувається зрадженою і вважає це рішення "величезною несправедливістю".

"Ми свідомо віддали своє життя, життя нашої родини, усе заради нашої незалежності, заради нашої держави.

Йому [Тимуру] просто не пощастило загинути не від снаряда, кулі чи ракети, а в дорожній аварії, яка сталася в умовах війни. Тепер я просто розумію, що справедливості не існує… Ми не маємо тієї підтримки, яку держава обіцяла військовослужбовцям та їхнім родинам", – сказала вона.

За роки подружнього життя парі не вдалося відкласти багато грошей або придбати власне житло. Після смерті Тимура його дружина більше не могла оплачувати оренду їхньої квартири у Звягелі, місті в Житомирській області на півночі України.

Через втрату доходу Тимура від військової служби вдова разом із донькою була змушена переїхати до батьків і двох сестер, які живуть у невеликій квартирі у Звягелі на Житомирщині. Навіть з невеликою пенсією Тимура, яку перераховували на її рахунок, Кармазіній-Абубакаровій упродовж кількох місяців ледве вдавалося зводити кінці з кінцями.

"Нам дуже важко без нього. Були моменти, коли я справді боялася, що нам не буде за що жити", – розповіла Кармазіна-Абубакарова під час розмови в Zoom.

Вона повернулася до роботи в благодійній організації Eleos-Ukraine, яка допомагає вразливим категоріям населення в Україні. "Завдяки небайдужим людям, волонтерам, які певний час підтримували нас, поки моя дитина була ще зовсім маленькою, ми якось трималися", – сказала вона.

Адвокат Лихачов працював і з іншими справами військових, які загинули в автомобільних аваріях. За його словами, у таких випадках вдовам та родичам складно отримати компенсацію, навіть якщо військові на момент загибелі виконували службові обов'язки та перебували поблизу лінії фронту.

"Закон передбачає, що родина військовослужбовця не отримує соціального захисту, якщо військовий порушив правила дорожнього руху. Таким чином він вчинив правопорушення, і їм [державі] байдуже, чи перебував він у зоні бойових дій. Винятків немає", – сказав Лихачов.

Уляна розповідає, що після смерті чоловіка намагається не плакати перед маленьким сином, щоб уберегти його від свого болю.

"Мене тримає надія, що нам усе-таки вдасться домогтися справедливості", – сказала Уляна.

Автор: Анна Конклінг. Фото: Сергій Коровайний

Олена Лисенко в Києві долучилася до підготовки цього матеріалу.