Проїхав понад 1000 км на старенькій "Україні": як пенсіонер збирає кошти на ЗСУ, крутячи педалі

Пенсіонер з Полтавщини крутив педалі на своїй старенькій "Україні" понад 1000 кілометрів, щоб зібрати кошти для захисників та захисниць на фронті. Це вже четвертий його благодійний велопробіг з початку повномасштабної війни.

Як чоловік наважився на такий незвичний спосіб волонтерства, де встиг побувати та скільки зібрав донатів – він розповів для "УП. Життя".

"Велосипед – мій помічник з дитинства"

65-річний Олександр Каніболоцький з Опішні, що на Полтавщині, почав свій волонтерський шлях ще до повномасштабного вторгнення – у 2019 році. Тоді він своїми силами збирав посилки на фронт воїнам батальйону імені Шейха Мансура.

Початок великої війни чоловік зустрів у себе вдома. Як і більшість українців, Олександр Миколайович був шокований та дуже хвилювався за свою родину.

Чоловік, якому на той момент було вже 62 роки, навіть хотів долучитися до війська.

"Я зателефонував тоді у дружній батальйон. Там пояснили, що моєї фізичної підготовки може бути недостатньо, щоб взяти 20 кілограмів на спину та пробігти з ними хоча б 5 кілометрів. Тоді я все зрозумів та вирішив робити те, що можу", – згадує Олександр Миколайович.

Пенсіонер вирішив волонтерити. Однак обрав для цього досить нетиповий формат – велопробіги.

"Я тоді шукав спосіб, як допомогти воїнам. З маленької пенсії не дуже виділиш кошти, а просити їх у підприємців не хотілося.

Велосипед – мій помічник з дитинства. Тому і виникла ідея привернути до себе увагу велопробігом, щоб підтримати ЗСУ. Адже спокійно дивитись на те, як важко на фронті, я не міг", – розповідає Олександр Каніболоцький.

Вірним компаньйоном чоловіка став ще батьківський велосипед "Україна", якому вже близько 40 років.

Чотири велопробіги за 2 роки повномасштабної війни

З 2022 року Олександр Миколайович завершив чотири велопробіги.

Перший – найкоротший. За 5 днів чоловік проїхав 500 кілометрів від Опішні до Батурина. Другий і третій – протяжністю близько 900 кілометрів.

"Після страшних подій 2022 року я вирішив поїхати саме до Бучі. Маршрут пролягав через Лубни, Пирятин та Бориспіль, а назад повертався через Прилуки й Ромни.

Третій велопробіг був знову до Бучі. Але на цей раз маршрут пролягав через Канів, Ромни, Конотоп, Суми й Охтирку", – каже пенсіонер.

Саме під час третього велопробігу Олександр Миколайович зібрав рекордну для себе суму – 1,6 мільйона гривень. Каже – все вдалося завдяки розголосу у ЗМІ та соціальних мережах.

"На зібрані кошти я придбав 3 РЕБи, 2 прилади нічного бачення, 20 FPV-дронів, квадрокоптер Mavic. Разом із волонтерами я відвіз все це на фронт – на Харківський та Донецький напрямки.

Там поспілкувався із захисниками й переконався, наскільки важлива і потрібна наша допомога. Тому вирішив не чекати весни, а здійснити ще один велопробіг. Потреб багато, відкладати не можна. РЕБи потрібні вже зараз, щоб зберегти життя хлопцям і дівчатам на фронті", – наголошує Олександр Миколайович.

Четвертий велопробіг був найдовшим – з Опішні й аж до Ужгорода. Стартував він ввечері 24 серпня – на День Незалежності України. Під час нього пенсіонер проїхав Пирятин, Житомир, Хмельницький, Івано-Франківськ, Яремче.

"Цей маршрут був найдовшим і найважчим фізично. Під пекучим сонцем я подолав 1200 кілометрів. У Яремче мій старенький велосипед не витримав гірських доріг і зламався. Довелося повернутися додому й полагодити велосипед.

Підбадьорений друзями, я вирушив у другу спробу в день свого народження – 6 вересня. Доїхавши потягом до Яремча, рушив звідти велосипедом до Ужгорода", – розповідає Олександр Каніболоцький.

Під час своїх велопробігів чоловік більшу частину дня перебував у дорозі, долаючи близько 100 кілометрів за добу. Майже у кожному місті його зустрічали волонтери й журналісти.

"Ночувати доводилося у різних місцях. Десь прихисток давали волонтери чи просто добрі люди, іноді ночував у готелях. Люди часто підтримують. Наприклад, на підʼїзді до Івано-Франківська військовий допомагав подолати затяжний підйом", – ділиться Олександр Миколайович.

Не обійшлося й без кумедних ситуацій. Одна з них сталася на блокпосту в Києві.

"Спочатку поліція примусила мене відкрити всі свої сумки, повикладати компактно складені речі. А тоді один із поліцейських впізнав мене – і далі вже почалася фотосесія зі мною. Навіть подарували мені шеврон", – пригадує пенсіонер.

Підсумки четвертого велопробігу

Четвертий велопробіг виявився дуже важким для Олександра Каніболоцького. Він серйозно підірвав своє здоров’я – далися взнаки дорожні перекуси. Тепер на чоловіка чекає лікування.

"З Ужгорода я десятки кілометрів проїхав під проливним дощем, далі довелося пересуватися електричкою. Я робив все, що в моїх силах, щоб зібрати кошти.

По дорозі зустрічав багато гарних людей, які тепер стали моїми друзями. Мене також підтримувала родина – що дуже важливо", – зауважує Олександр Миколайович.

На жаль, під час крайнього велопробігу чоловіку не вдалося зібрати омріяну суму – мільйон гривень. Тому він вирішив продовжити збір до кінця вересня.

Наразі Олександр Каніболоцький за допомоги волонтерки Ілони Кислової-Чернявської у сумі зібрав майже 540 тисяч гривень. Задонатити йому можна на монобанку.

Альона Павлюк, "Українська правда. Життя"