Вигорання, брак коштів і спеціалістів: як громадський сектор працює під час війни
Саме в умовах жорсткого протистояння з Росією відбувся стрімкий розвиток українського громадського сектору. За даними платформи для роботи з відкритими даними Опендатабот, станом на кінець 2023 року в країні було зареєстровано понад 208 тисяч неприбуткових організацій, з яких понад 57 тисяч є громадськими об’єднаннями, а близько 20,6 тисяч – благодійними фондами.
Ще з 2014 року громадські активісти взяли на себе багато роботи, пов’язаної з підтримкою ЗСУ, ветеранів та постраждалих від війни, а з початку повномасштабного вторгнення Росії організації громадянського суспільства колосально активізували свою роботу. З лютого 2022-го було офіційно зареєстровано близько дев’яти тисяч благодійних фондів та шість тисяч громадських організацій.
"Перші три-шість місяців від 24 лютого всі працювали над нагальними потребами і проблемами, далі вже йшлося про системну роботу, де потрібно шукати фінансування та стратегічно оцінювати ризики й потреби", – зазначає Ольга Войтович, менеджерка програм Фонду Східна Європа.
Щоб краще розуміти, в якому стані організації громадського сектору на другому році великої війни, чого їм бракує для здійснення поточної діяльності та розвитку, які є запити і проблеми, Фонд Східна Європа, за підтримки Європейського Союзу, ініціював загальнонаціональне дослідження. У ньому взяли участь респонденти від понад 600 організацій.
"Українська правда. Життя" ознайомилася з дослідженням та розпитала громадський сектор про його поточні проблеми, виклики та завдання.
Релокація
Більшість опитаних громадських організацій зосереджені у західному (38%) та північному (28%) макрорегіонах України. Саме там приймали найбільше внутрішньо переміщених осіб та відновлювали інфраструктуру після спроби наземного вторгнення ворога з території Білорусі та Росії.
У межах дослідження 91% опитаних jорганізацій відповіли, що не переміщувались через повномасштабне вторгнення.
"Це може вказувати на те, що більшість опитаних громадських організацій залишилися на своїх місцях проживання або на те, що їхня діяльність не була під прямою загрозою через воєнні дії", – зазначають автори.
Однак є організації, які мають унікальний досвід релокації.
ГО "Глобальний погляд" була заснована у 2015 році у Херсоні, і на момент повномасштабної війни в ній було десять людей.
"Здебільшого це викладачі вишів Херсона. Основним напрямом нашої діяльності була неформальна громадянська освіта для молоді, – розповідає Людмила Абсава, представниця ГО. – Другим напрямком була активізація громадських ініціатив та інформаційно-просвітницька діяльність. Наприклад, ми були ініціаторами впровадження Громадського бюджету в Херсоні".
До середини березня 2022 року члени громадської організації не могли виїхати з окупованого Херсона. Евакуювались лише половина членів ГО, інші – залишилися в Херсоні за особистими обставинами. Новою локацією "Глобального погляду" стало місто Радомишль Житомирської області.
Зміна діяльності
В умовах війни найрозповсюдженішими напрямами діяльності організацій є гуманітарна підтримка та волонтерська участь – 41%. Крім того, організації проводять навчальні заходи та консультують (39%), забезпечують соціальний супровід – 32%.
"Глобальний погляд" на Житомирщині зміг продовжити роботу з дітьми та молоддю, яку реалізовував в Херсоні.
Людмила Абсава розповідає, що це вдалося зробити завдяки налагодженню співпраці з місцевою владою та громадською спільнотою. Це справжній успіх, бо аж 26% опитаних під час дослідження сказали, що влада не підтримує громадські організації.
Голова Рівненської обласної організації Всеукраїнської громадської організації "Громадянська мережа "ОПОРА" Андрій Токарський розповідає, що організація змогла досягти значного розширення партнерства з іншими громадськими організаціями та владою на рівні області:
"Влада зверталася до громадського сектору за допомогою під час кризових ситуацій. Багатьом ГО це дало можливість налагодити конструктивну співпрацю, як з адміністрацією, так і органами місцевого самоврядування. Ця співпраця в результаті перейшла в нові, спільні проєкти для області або громад".
ОПОРА працює з кінця 2005 року, і всі ці роки основною її діяльністю були спостереження за виборами та моніторинг роботи парламенту, проте рівненська організація з початком повномасштабної війни освоїла також гуманітарний напрямок роботи.
"Маючи зв’язки з партнерами в Україні та за кордоном, а також налагоджену комунікацію з громадами, ми на рівні своєї області та інших стали допомагати військовим та внутрішньо переміщеним особам – їжею, одягом та медикаментами", – розповідає Андрій Токарський.
Він додає, що зараз ОПОРА в Рівненській області працює в напрямку розвитку громадянського суспільства:
"Ми прагнемо, щоб той активізм, який вже розвинувся в багатьох громадах, не згас та став корисним ресурсом для розвитку громад. А самі організації підвищили свої спроможності щодо адвокатування локальних якісних рішень".
Повернутися поки не вдається
Іншій релокованій організації – "Клубу рибалок", яка працювала у Краматорську, а тепер опинилась у Хмельницькому – повною мірою відновити роботу основного свого напряму (молодіжна політика, спортивна риболовля та еко-активізм) поки не вдалося.
У перші години повномасштабного вторгнення Росії в Україну працівники організації вийшли на вокзал Краматорська і допомагали з евакуацією людей.
"25 лютого 2022 року, на рівні Донецької області створили команду екстреного реагування та єдиний координаційний штаб, до якого ми входили, – розповідає керівник ГО Ярослав Бойко. – А 26 лютого вже пішли перші евакуаційні потяги з Донеччини на захід країни, і ми повністю координували підвезення людей, посадку та відправлення. Евакуація також відбувалася на автобусах в Одеську область. Всього з початку повномасштабної війни ми прокоординували евакуацію близько 420 тисяч людей".
Серед організацій, які переміщувалися через повномасштабне вторгнення, гуманітарна допомога та волонтерство мають вищий показник (53%), якщо порівняти з тими, які не переміщувалися (39%).
У східному регіоні вищий показник активності з гуманітарної допомоги (54%), ніж в інших регіонах. У західному помітний акцент на соціальних послугах (36%) та волонтерстві (37%).
Одразу з евакуацією "Клуб рибалок" почав надавати гуманітарну допомогу.
"Ми були чи не єдиною організацією, яка стабільно перші сім місяців повномасштабної війни забезпечувала Донецьку область гуманітарною допомогою. 18 тисяч тонн харчів були розвезені по громадах і вручені з рук в руки", – уточнює Ярослав Бойко.
Нині, коли евакуація пішла на спад і трішки послабилася необхідність у наданні гуманітарної допомоги, ГО працює вже виключно з вразливими категоріями у 15 областях України, надає психологічні консультації на гарячій лінії та планує повертатися до адвокації молодіжної політики.
Фінансування
Узагальнені дані дослідження свідчать про те, що зріс як рівень фінансування організацій громадського сектору, так і рівень гонорарів фахівців у цій сфері.
Керівник "Клубу рибалок" Ярослав Бойко розповідає, що "обсяг фінансування за рік збільшився з двох мільйонів гривень до двох мільйонів доларів".
"Це не зовсім органічний ріст, тому маємо болі росту", – уточнює він.
Цікаво, що брак коштів найбільше відчувають організації, які були створені у 2022–2023 роках (74% проти 63% серед усіх опитаних), а найменше ті, хто працює з 2001 року. Натомість вищий показник емоційного вигорання зазначили представники організацій, які були створені з 2012 по 2021 роки.
"Величезна кількість організацій в Україні зараз відчувають нестачу кадрів – понад 80% не мають фандрейзерів, спеціалістів з моніторингу й оцінювання. Ще половина вказали, що не мають бухгалтерів чи фінансових менеджерів. Водночас найважчим викликом та труднощами більшість називає нестачу фінансування, грантових коштів", – говорить Ольга Войтович, менеджерка програм Фонду Східна Європа.
Брак кадрів
Дослідження показує, що більшість організацій не мають фандрейзингового плану або положення про моніторинг і оцінювання, а також не можуть утримувати постійний штат працівників і системно покривати адміністративні витрати (офіс, склади, транспорт, відрядження тощо), тому працюють за схемою "від проєкту до проєкту".
У багатьох малих та середніх ГО пошуком грантів, написанням та поданням проєктів, а також комунікацією з донорами безпосередньо займається керівник організації. Наприклад, так поки побудована робота у "Клубі рибалок", "Глобальному погляді" та "Нашій раді".
"Наша рада" – це громадська організація, створена у травні 2022 року в Кропивницькому. Зараз вона має кілька профілів діяльності: надає юридичну та психологічну підтримку людям, які цього потребують, а також протидіє корупції в освітньому секторі.
Керівниця ГО Євгенія Захарченко розповідає, що з більшістю своїх колег знайома та співпрацює давно, але згуртувалися вони на волонтерських заходах для переселенців. Допомагали психологічними консультаціями та канцелярськими товарами.
"У нас не було великих ресурсів, медійності чи супернадійної репутації для донорів, тому ми не могли отримати продукти чи одяг для внутрішньо переміщених осіб, які хлинули через Кропивницький просто шаленим потоком і потребували допомоги. Але ми закуповували та роздавали канцтовари для родин з дітьми, зокрема, зі школярами. Адже люди лишилися буквально без нічого", – розповідає Євгенія.
Потреба в донорах
Дослідження показало, що попри кризову ситуацію в країні, після 24 лютого 2022 року лише незначна частина організацій отримала міжнародну технічну допомогу (17% серед опитаних організацій). Це може свідчити про певні ускладнення у взаємодії з міжнародними донорами, неінформованість організацій тощо.
Аналіз причин неотримання донорських грантів показав, що ті, хто ще не подавав заявку, не робили це через зневіру, відсутність проєктного менеджера (немає ресурсів), завантаження іншими проєктами чи відсутність потреби. А ті, хто подавали заявки, або очікують рішення, або мали відмови, зокрема, через невідповідність технічним вимогам.
Євгенія Захарченко розповідає, що інколи навпаки – саме донори виставляють нереалістичні вимоги. Наприклад, для реалізації проєктів з відбудови у певному регіоні донор вимагає найняти місцеву людину — експерта-інженера, який зможе оцінити, наскільки якісно відбудовано об'єкт.
"Але, по-перше, такого спеціаліста буває дуже складно знайти в прифронтових регіонах. А по-друге, бюджети поки не співпадають із завданнями – на дуже скромні кошти не сформуєш велику команду, аби ще й зробити все в стислі строки", – уточнює очільниця "Нашої ради".
І це в умовах, коли відповідно до даних дослідження більшість ГО (90%) планують долучитися до процесу відбудови країни чи конкретної громади.
"Треба наше суспільство готувати до життя після війни, а не лише надавати кошти на відбудову, – вважає Євгенія Захарченко. – Міжнародним донорам варто розуміти не тільки важливість підтримки внутрішньо переміщених осіб, ветеранів та сімей загиблих, а необхідність системної психологічно-адвокаційної роботи в Україні.
Ми маємо бути готові прийняти захисників та біженців назад, розуміти, що вони пережили, вчитись адекватно реагувати на їхні нестандартні реакції чи слова. Маємо розуміти, що вони нормальні, але їм потрібна адаптація, чи навпаки, що вони в такому критичному стані, що треба терміново шукати психіатра".
Волонтерство
Відповідно до даних дослідження, 33% організацій взагалі не мають волонтерів, тоді як 19% мають від одного до п’яти волонтерів. Андрій Токарський з ОПОРИ розповідає, що на початку повномасштабної війни у нього працювало п’ятеро, з війною додалось ще двоє постійних співробітників, залучених до проєктної діяльності, але у найскладніші місяці до позапроєктної роботи – медичного та логістичного штабів – було долучено до 50 волонтерів.
Ярослав Бойко з "Клубу рибалок" каже, що вони співпрацювали з дуже багатьма волонтерами і деякі з них згодом стали співробітниками:
"До війни у нас було 11 в організації, а зараз більше 200 людей, плюс волонтери. Зараз ми шукаємо HR-спеціаліста, який візьме на себе управління персоналом та кадрові питання. Буквально на днях і почали трішки змінювати структуру організації".
Можливо, деякі ГО не потребують волонтерської допомоги або не бачать необхідності в її залученні до своєї діяльності.
Загалом ситуація показує, що стратегія залучення і використання волонтерів може значно відрізнятися в різних організаціях залежно від їхніх потреб, масштабу, цілей та ресурсів. Наприклад, Євгенія Захарченко розповідає, що її організація має запит на роботу з родинами ветеранів та сім’ями військовополонених, але це не можуть робити волонтери:
"Це має бути дуже комплексна, професійна і ресурсна робота – в маленьких групах, по шість-вісім осіб. Це не можна втілити на волонтерських засадах. Для цього потрібна підтримка донора".
Дослідження "Потреби та проблеми організацій громадянського суспільства (ОГС) України в умовах війни" ініційоване Фондом Східна Європа та виконане компанією 4Service™ у межах проєкту "Фенікс", що реалізується Фондом Східна Європа за фінансової підтримки Європейського Союзу.