Шах і мат селу, або Як на Житомирщині закрили гімназію попри волю громади

Цього року в селі Бистріївка, що на Житомирщині, закрили сільську гімназію. Закрили зі скандалом.

Селяни стверджують: голосували на громадських слуханнях за те, аби питання закриття школи зняли з розгляду, якщо в Бистріївці до 15 серпня буде 45 учнів. Школярів знайшли, запросивши до села переселенців із дітьми. Але місцева влада в системі обліку не побачила достатньої кількості учнів у селі і провела сесію за тиждень до узгодженої дати. Директора школи та представників села на неї не запросили.

Попри звинувачення селян, голова громади переконує: порушень не було, заперечує факт підробки протоколу та звинувачує вже колишнього директора школи у підбурюванні людей.

Як закрили школу в Бистріївці та яку роль у цьому зіграли неякісна взаємодія влади з громадою, – далі у тексті.

Як 1 вересня у Бистріївці перетворилося на протест

Щороку 1 вересня в селі Бистріївка на Житомирщині відбувалося святкування Дня знань, яке нічим не відрізнялося від типових сценаріїв по Україні. Але у 2025-му все було інакше. Зранку учні, батьки, вчителі та інші селяни прийшли до школи не тільки з квітами, а й паперовими плакатами, де записали вимоги зберегти гімназію. Утім, будівля та підвал, що слугував укриттям, були зачинені.

"Свято" на відео знімав блогер із Житомира. Після того, як відео опублікували в мережі, зчинився скандал. Укриття відкрили наступного дня. Вчителі ж майже три тижні безкоштовно навчали дітей, сподіваючись, що після розголосу гімназію відкриють.

Бистріївка – одне з сіл Вчорайшенської громади, що в Бердичівському районі Житомирської області. Кількість людей та дітей тут щороку зменшувалася. Навесні 2025-го у селі було 32 учнів. А отже, школа підпадала під дію Постанови №245, за якою держава з 1 вересня 2025 року не виділяє освітню субвенцію (кошти на зарплати вчителів) для шкіл, де навчається менше ніж 45 дітей.

Тому у місцевої влади є такі варіанти. Перший – власним коштом платити зарплати педагогам. Другий – зробити зі школи філію або відкрити початкову школу – тоді працю вчителів оплачуватимуть з держбюджету, а діти навчатимуться в своєму селі. Третій – ліквідувати її. Останній процес тут називають "реорганізацією".

Бистріївці хотіли, аби навчальний заклад у селі працював. Тому запрошували родини переселенців, надавали їм безкоштовне житло. Директор Борис Титарчук переконує: на кінець липня він, за заявами батьків, вніс у систему АІКОМ-2 (електронна система управління освітою, де, зокрема, ведуть облік школярів) 45 учнів, ще одна дитина – 46-та – приїхала в село 22 серпня.

"Місцева влада намагалася закрити школу впродовж чотирьох років. 21 травня 2025 року у нас були громадські слухання. Сюди приїжджала комісія з Вчорайшенської сільради на чолі з головою Олександром Черешнюком. Громада виступила категорично проти реорганізації (закриття) гімназії.

Нам пообіцяли: якщо до 15 серпня в школі буде 45 дітей, то питання ліквідації гімназії знімається автоматично. У нас така кількість дітей була ще в липні. Та школу все одно закрили рішенням сесії, яку провели 8 серпня – за тиждень до обіцяного терміну. На неї не запросили ані мене, ані батьківський комітет, ані актив села. На зборах обговорювали дату 15 серпня і те, що нас попередять про проведення засідання і запросять", – розповідає телефоном директор Борис Титарчук.

Депутат Вчорайшенської сільради від Бистріївки Володимир Зозуля каже: сесію збирали поспіхом. Про її скликання він не знав, був у відпустці в іншій області.

"Мені знайомий зателефонував, сказав, що завтра сесія і будуть розглядати питання про закриття школи. Я одразу ж виїхав у Вчорайше. Біля сільради було багато поліції, працівників ТЦК. Я зайшов до голови, кажу: "Ви ж обіцяли, що питання про школу стояти не буде". Але він мені відповів: "Таке життя, є розпорядження, ми маємо школу закривати, дітей не вистачає". Ще раніше я мав розмову з директором. Він мене запевнив, що в селі є 45 дітей і вони занесені в АІКОМ. Кілька родин мали приїхати в село ближче до 1 вересня", – пригадує серпневі події Володимир Зозуля.

Під час сесії керівниця місцевого відділу освіти повідомила, що в Бистріївській гімназії зареєстровано 36 дітей. Відтак із 17 депутатів 15 проголосували за те, щоб закрити школу. Проти виступили двоє.

Володимир Зозуля стверджує: 10 серпня повторно з директором заходили до системи АІКОМ-1 та АІКОМ-2. І там, і там було зареєстровано 45 дітей. Він вважає, що не було підстав закривати школу: дітей достатньо. Він намагався ще раз зібрати сесію, поговорити з головою громади, залучити департамент освіти Житомирської ОВА – але зусилля результатів не принесли.

Наявність школи була важливою умовою при виборі села для переїзду

Зараз більшість дітей із Бистріївки їздить автобусом до школи в Макарівку, за 7 км від дому. Село належить до сусідньої громади. Діти прокидаються о 6-6.30 ранку, додому ж повертаються ближче до 16 години. Якщо дитина захворіла в школі або з інших причин її потрібно забрати додому раніше, для багатьох родин це проблема. Громадський транспорт тут не ходить. Залишаються лише таксі, які потрібно викликати з сусіднього селища.

"Під час тривоги шкільний автобус не їздить. Якось подзвонила вчителька: у брата живіт болів. У нас нема свого транспорту. Ми з батьком пішки йшли 7 км за ним. Так само й додому. Таксі в Бистріївці немає. Треба викликати з Попільні (селище, центр однойменної громади, за понад 20 км від Бистріївки. – авт.). Це 500-600 грн. Потім ще ж їхати в Макарівку і назад. У тисячу не вкладешся. Для нас це велика сума", – говорить переселенека з Донеччини Владислава Трубчанінова.

Її родина переїхала в Бистріївку у вересні 2024 року, побачивши запрошення директора Бориса Титарчука у Facebook. Торік брат Владислави пішов у 7 клас. Він мав психологічні проблеми через пережитий удома на Донеччині обстріл. Але за рік усе налагодилося. Тепер сестра переживає, що брат знову має звикати до нового колективу, умов. Дівчина каже, що наявність школи була важливою умовою при виборі села для переїзду. Тепер її немає.

Ще одна переселенка Валентина Доля приїхала в Бистріївку із Сумської області у лютому 2025 року. У жінки четверо дітей, двоє з них школярі. Каже, її діти тривалий час навчалися дистанційно: пандемія коронавірусу, потім повномасштабна війна, загострення ситуації на Сумщині. Жінці боязко відпускати дітей в сусіднє село, оскільки немає транспорту, аби оперативно забрати їх при потребі.

Люди розповідають про обіцянки місцевої влади не закривати школу, якщо буде 45 учнів. Обурюються, що дітей знайшли, а сесію влада провела достроково, нікого не повідомивши. Звинувачують у підробці протоколу громадських слухань, про оголошення неправдивих даних щодо дітей на сесії. Що саме не так з протоколом, розповів місцевий житель Юрій Попков – батько школяра, що має інвалідність.

"Наприкінці громадських слухань нам мали б зачитати ухвалу. Я просив про це, але її не зачитали. Вони (місцева влада. – авт.) поїхали. По суті ми голосували лише за одне питання: щоб не закривати школу, якщо до 15 серпня буде 45 дітей. За це проголосувало понад 60 селян, це майже всі.

Якщо ж дітей не вистачатиме, була пропозиція організувати тут початкову школу. Вони потім дописали в документ ухвалу, де все вирішується на розсуд сесії, намалювали свої цифри голосів. Ми протокол тільки згодом на сайті сільради знайшли", – переконує Юрій Попков.

Також люди пригадують, як 1 вересня до школи приїхав шкільний автобус із Вчорайше – центру громади. За задумом місцевої влади, реорганізація Бистріївської гімназії мала відбутися шляхом приєднання до Вчорайшенського ліцею. На лінійці було 46 учнів, а місць в автобусі – 26. Батьки обурювалися цим фактом. Ще близько трьох тижнів учителі в Бистріївці безоплатно навчали школярів. Але потім соціальні служби почали погрожувати батькам, що заберуть дітей, якщо їх не переведуть до іншої школи. Переселенців лякали скасуванням виплат ВПО. Зрештою, більшість учнів почала вчитися в селі Макарівка. Селяни стверджують: зараз близько 50 дітей поповнили інші школи, хоча живуть у Бистріївці.

Вчителька Світлана Дорошенко демонструє численні звернення до голови громади, підписи селян за те, аби школу не закривали. Але людей не почули, тому вони вирішили робити розголос.

Громада наразі судиться з Вчорайшенською сільською радою. Позовні заяви подали деякі з батьків, директор та депутат Володимир Зозуля. Суд прийняв не всі. Натомість відділ освіти Вчорайшенської сільради подавав позов на директора Бистріївської гімназії за підбурювання людей. Проте суд відмовився прийняти заяву до розгляду.

Сільський голова: "Я не обіцяв, що не закриватиму школу"

Голова Вчорайшенської сільської ради Олександр Черешнюк каже: процес реорганізації (закриття) Бистріївської гімназії почався в серпні 2024 року. Проєкт рішення виставляли в соцмережах та на сайті громади.

"На громадських слуханнях у травні 2025-го людям чітко озвучили: запущено процес реорганізації гімназії. Я особисто не обіцяв, що коли буде 45 учнів, то її не закриють. Це просто люди поставили такий ультиматум. І самі сприйняли, ніби це моя згода.

Нас від влади було 5-7 людей, а місцевих мешканців – понад 60. Усі кричали. Неможливо слова сказати, думки висловити. Тому це був ультиматум, монолог з боку людей. Діалогу не відбулося", – розповідає Олександр Черешнюк, багато разів повторюючи про силу натовпу та те, що не давав жодних обіцянок.

Також він додає, що вже після громадських слухань фінансовий відділ сільради отримав листа від Міністерства освіти та науки України про те, що Бистріївська гімназія не включена до переліку шкіл, на які уряд виділяє освітню субвенцію.

"У листопаді 2024 року МОН брали інформацію щодо кількості дітей у школах. Це роблять завчасно для того, щоб сформувати видатки держбюджету на наступний рік. У листопаді в системі АІКОМ у Бистріївці було 32 дитини. Відтак, коли формувався держбюджет на 2025 рік, то кошти на заробітну плату вчителів у Бистріївці з вересня закладені не були", – пояснив голова села.

Він додає, що самостійно утримувати школу для громади коштуватиме 5,5-6 млн грн на навчальний рік. А зробити з неї філію – неможливо. Черешнюк каже: в громаді немає опорного закладу.

Плутанина з версіями АІКОМ та "задвоєні" діти

АІКОМ (Автоматизований інформаційний комплекс освітнього менеджменту) – це електронна система управління освітою. Вона збирає, зберігає, управляє та використовує дані у сфері освіти. Зокрема, й кількість учнів у школі. АІКОМ-1 – старіша версія програми, АІКОМ-2 – новіша.

На сесії очільниця відділу освіти Тетяна Зіневич посилалася на дані з системи АІКОМ-1. За її словами, у ній в Бистріївській гімназії було зареєстровано 36 дітей.

"Тоді ми працювали виключно в системі АІКОМ-1, уся область, бо АІКОМ-2 була недопрацьована. Вона зависала, не підтягувала всіх даних. Наш спеціаліст Кирило Барвінський мав комунікацію з усіма директорами щодо того, яку систему використовувати. Я не знаю, чому директор Бистріївської гімназії ввів дітей у нову невідпрацьовану систему", – пояснює Тетяна Зіневич.

Крім того, очільниця відділу звинуватила директора Бориса Титарчука у внесенні в систему дітей, які формально залишалися в списках інших шкіл.

Але щонайменше троє з них досі живуть у Бистріївці. Їхня мама Наталія Богатирьова розповіла: приїхала в село з п'ятьма дітьми в червні 2025 року, троє з них школярі. Подала заяви директору Бистріївської гімназії, аби дітей зарахували до школи в селі. Стверджує, у них не було нормального навчання з 2022 року через перебої з електроенергією, інтернетом та обстріли. Мама каже, що директор попередньої школи в Барвінкове, що на Харківщині, відмовився виписувати дітей, оскільки вони не здали підручники.

"Книжки залишилися у Вінниці, ми там тимчасово жили в гуртожитку. Я не маю грошей, щоб сплатити за них. Як прийдуть виплати ВПО, то з усім розрахуюся. Мій син мав іти до 10 класу, але він практично пропустив рік. Тому я б хотіла, щоб він тут ще раз пройшов нормально 9 клас.

Учителі кілька тижнів у вересні проводили уроки в Бистріївці. Мої діти ходили, цікаво було, вони залюбки виконували домашні завдання. Тепер в Бистріївці школу закрили, а директор в Барвінкове не виписує їх звідти. Тому діти знову на дистанційці. Отаке навчання", – говорить жінка, яка через підручники разом із дітьми стала заручницею ситуації.

МОН: При розрахунку освітньої субвенції дані про дітей брали на 1 листопада

У МОН на запит УП.Життя відповіли, що для завчасного планування видатків на виплату зарплати вчителям розподіл освітньої субвенції на місцеві бюджети на вересень-грудень 2025 року здійснено на підставі кількості учнів 1 листопада 2024 року. Ці дані школи подають через АІКОМ.

Відтак, якщо в листопаді в школі було менш як 45 дітей, то їх не включено до розрахунків. Проте, якщо таку гімназію чи ліцей реорганізовано у початкову школу чи філію, то кошти освітньої субвенції будуть спрямовані на оплату праці педагогів таких закладів.

"МОН після отримання даних про контингент учнів у закладах загальної середньої освіти станом на початок 2025/2026 навчального року проаналізує проведені заходи з оптимізації мережі закладів освіти та розгляне можливість включення до розрахунку освітньої субвенції на вересень-грудень 2025 року учнів, які переведені до інших закладів, чи заклади яких реорганізовано у філії", – сказано у відповіді МОН.

Наступного року сільським школам, які пережили 2025 рік, може бути ще складніше. Відповідно до Порядку та умов надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам (постанова КМУ №6 від 14.01.2015) з державного бюджету мають припинити фінансувати заробітні плати вчителів у школах, де навчається менш як 60 дітей. Проте напередодні 1 вересня чимало депутатів протестували проти цього. Парламент навіть ухвалив звернення, аби цю норму переглянули.

МОН розробило зміни. Коштом субвенції не фінансують школи, де з 1 вересня 2026 року буде менше:

• 60 дітей – для шкіл, де навчаються учні 1-12 класів;
• 55 дітей – для шкіл, що мають 1-11 класи;
• 45 дітей – для шкіл, де здобувають початкову та базову середню або базову та профільну середню освіту.

Відповідну постанову уряд планує затвердити найближчим часом.

За яких умов можна відновити закриту школу, і що головніше: думка громади чи рішення депутатів

Ситуацію з закриттям гімназії в Бистріївці прокоментувала освітня омбудсменка Надія Лещик:

"До нас зверталися учасники освітнього процесу Бистріївської гімназії щодо ліквідації. Також ми офіційно запитували позицію сільської ради з цього питання, вона надала наступні дані: на початок 2024-2025 навчального року в гімназії навчалася 31 дитина. 9-го класу не було, були сформовані лише 2-й та 7-й класи, оскільки там навчалося більше п’яти дітей. Інші діти здобували освіту за індивідуальною формою, бо в класі було від 1 до 4 учнів. Це не забезпечувало належну якість навчання і соціалізацію дітей. Станом на серпень 2025 року в цій гімназії було 36 учнів".

Омбудсменка звернула увагу, що кількість дітей шкільного віку в селі не означає, що всі вони підуть навчатися саме в заклад, який є в населеному пункті. Особливо діти, які є внутрішньо переміщеними особами. Сільрада зазначала, що вони постійно мігрують. Часто ці діти продовжують здобувати освіту за дистанційно в тих закладах, де навчалися до війни. Надія Лещик вважає, що в цьому випадку утиску прав не було. За її словами, дітей відвозять до іншого навчального закладу, а вчителям пропонували роботу в школах громади.

"Сільрада мала комунікувати з батьками, роз’яснювати, як будуть дотримані права їх дітей щодо здобуття освіти, показувати, в чому переваги того, що діти будуть навчатися в іншій школі, можливо, провести екскурсію до іншого закладу, щоб не було такого спротиву", – акцентує Надія Лещик.

Якщо батьки, попри все, хочуть відновити школу в селі і мають достатньо учнів, щоб виділялася освітня субвенція, вони можуть об’єднатися і написати колективну заяву до сільської ради.

"У ній треба зазначити, що в разі відновлення роботи закладу освіти, їхні діти будуть навчатися в ньому. Якщо дітей буде достатньо, то сільська рада може розглянути питання відновлення гімназії. Але це рішення виключно за сільською радою. Вони мають врахувати свої витрати на утримання школи, демографічну ситуацію зараз, спрогнозувати її на майбутнє", – пояснює освітня омбудсменка.

Інший варіант відновити школу – подати позов до суду. Але це довго. Надія Лещик поділилася, що брала участь в одному з таких судових процесів, він триває вже три роки.

"Ми маємо бути готовими до закриття малокомплектних шкіл через складну демографічну ситуацію. Але права усіх учасників освітнього процесу мають бути дотримані. А громадам рекомендую комунікувати та надавати роз’яснення. Часто закриття школи призводить до конфлікту місцевої влади з учасниками освітнього процесу. Проте ми маємо приклади громад, які провели правильну комунікацію, показали переваги і спротив громади був мінімальний", – резюмує Надія Лещик.

Освітня юристка Наталія Челах стверджує, що реорганізувати чи ліквідувати комунальний заклад освіти може засновник своїм рішенням, тобто відповідна місцева рада. У сільській місцевості це можна зробити лише після громадського обговорення проєкту такого рішення. Його оприлюднюють не менше як за рік до ухвалення.

"Якщо громада має підстави вважати, що засновник порушив вимоги законодавства у процесі прийняття рішення, то його можна оскаржити в суді, подавши позов про визнання незаконним та скасування рішення про реорганізацію чи ліквідацію закладу освіти. Тобто, має бути дотримана процедура, проведені громадські слухання. А думка громади може відрізнятися від рішення сесії, головне, щоб засновник виконав вимоги закону та діяв у найкращих інтересах громади та дітей", – вважає юристка.

Коли немає діалогу, програють усі

Цифровізація освіти мала б полегшити життя директорам шкіл та автоматизувати багато процесів, звітів. Але сталося інакше. Зокрема, 21 жовтня технічна підтримка АІКОМ-2 опублікувала у Facebook повідомлення, що після першої звірки між АІКОМ-1 та АІКОМ-2, у базі новішої версії за нинішній навчальний рік не вистачає 100 тисяч дітей. Причина в тому, що в системі частину дітей не перевели до наступних класів. У коментарях під дописом є чимало нарікань на роботу системи.

Так само є дописи, де користувачі скаржаться на те, що в АІКОМ інша школа не реагує на запит про переведення учня, що неможливо зарахувати школяра та інші проблеми.

Звісно, на впровадження будь-яких цифрових рішень потрібен час. Але поки все працює зі збоями, мали б бути запобіжники. Особливо в таких критичних для сільських шкіл питаннях як кількість учнів.

Один з найпростіших запобіжників – це здорова комунікація між директорами та відділами освіти, між місцевою владою та громадою. У Вчорайшенській громаді цього не сталося. Разом з Бистріївською гімназією тут було лише п’ять шкіл. Виходить, ніхто не спромігся уточнити реальну кількість учнів і знайти варіанти, як зберегти школу, якщо за це голосувала громада.

З іншого боку, МОН для розрахунку кількості учнів на 1 вересня бере дані з листопада попереднього року. Враховуючи, що по всій країні є тенденція запрошувати в села ВПО з дітьми, аби зберегти школи, ці дані на 1 вересня можуть дуже відрізнятися.

Та чи не найбільша проблема – це формалізм. Під час розмови сільський голова Олександр Черешнюк багато разів стверджував: усі проєкти рішень, оголошення розміщують на сайті сільської ради.

Цікаво, що там навіть є місцева програма ВПО. До речі, у їхній громаді на початку жовтня цього року було 208 людей, з початку 2025-го приїхало 8 родин, майже всі в Бистріївку. Щоправда, знайти цю програму звичайному відвідувачу на сайті практично неможливо: її текст розташований у файлі одного з рішень сесії минулих років. Відтак, ніхто з переселенців нею не скористався. Усю допомогу, яку отримували люди, надавали благодійні фонди, які співпрацюють з сільрадою. Вочевидь, сайт сільської ради – не найбільш популярний та зрозумілий інформаційний ресурс для громади.

Хай там як: у тому, чи мали місце порушення з боку Вчорайшенської сільської ради при закритті школи в Бистріївці, розбиратимуться вже правоохоронці та суди. Однозначно одне: людська комунікація сільської ради з громадою була недостатньою. Тому й виникла соціальна напруга, якої так хотіли уникнути в МОН.

***

В укритті Бистріївської школи залишилося галетне печиво, розкладене по лотках із написами класів. На столі – шахівниця, там перемогли білі. Від ситуації ж у Бистріївці програли і селяни, і сама місцева влада. Та головне – програло село, якому тепер буде важче наповнюватися людьми.

Борис Титарчук каже, що за час повномасштабного вторгнення, поки була школа, сюди приїхало близько 50 людей. Для Бистріївки, де фактично проживало майже 200, це було відчутне поповнення.