"Державні діти": історія родини, у якої хочуть відібрати вихованців
В Україні вже не перший рік декларують про мету позбавитися від сиротинців та інтернатів, та надавати перевагу сімейному вихованню дітей, які позбавлені батьківської опіки.
Однак на практиці це часто буває складніше, ніж на папері, і дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї часто стикаються з "недитячими" проблемами.
"УП. Життя" дізналася про історію тривалої боротьби за свою сім’ю киянами Леонідом та Ольгою Лебедєвими, які мають 6 прийомних дітей.
Родину попросили звільнити службову квартиру
Історія родини Лебедєвих почалася у 2006 році. 28-річна Ольга, не злякавшись відповідальності, сама взяла на виховання двох дітей-близнят.
Через 2 роки жінка одружилася з Леонідом, і вони почали виховувати дітей разом.
З боку державних органів до родини ніколи претензій не було, їхню сім’ю навпаки ставили у приклад.
У 2013 році життя родини кардинально змінилося: вони взяли на виховання ще чотирьох дітей, позбавлених батьківського піклування: двох хлопчиків і двох дівчаток. Леонід каже, що це рішення змусило його змінити світогляд. Чоловік покинув роботу фінансиста, щоб більше часу приділяти дітям.
Зараз Леонід очолює дитячий благодійний фонд "Зміни одне життя – Україна", 15 років займається захистом прав дітей-сиріт та прийомних сімей, у 2019-2020 роках був радником міністра соціальної політики України.
У той час районна влада надала будинку сімейного типу Лебедєвих службову квартиру, куди вони заселилися всією багатодітною родиною.
Згодом старший син Лебедєвих пішов служити у військо, а старша донька – вийшла заміж. Ще один прийомний син наразі навчається у США.
Однак у березні 2022 року, коли Київ штурмували росіяни, родина отримала від Солом’янської служби у справах дітей та сім’ї розпорядження органу опіки та піклування, в якому йшлося про те, що Лебедєви мають покинути службове житло, передати його владі і виїхати.
Причина полягала в тому, що оскільки старші діти досягли повноліття, родина Лебедєвих, за логікою Служби у справах дітей та сім’ї, вже не вважається дитячим будинком сімейного типу (ДБСТ), а є прийомною родиною.
Згідно з законодавством, для утворення ДБСТ у родині має бути мінімум 5 дітей, а якщо менше, то це – прийомна сім’я, якій службове житло не надається.
Однак, як зазначив адвокат родини Олег Простибоженко, законодавство не містить інформації, що ДБСТ не може функціонувати з меншою кількістю дітей-вихованців. За інформацією Національної соціальної сервісної служби, станом на 07.06.2022 року в Україні в 86 із 1319 дитячих будинків сімейного типу виховувалося від 1 до 4 дітей-вихованців.
Леонід Лебедєв наголошує, що служба у справах дітей без їхньої згоди і підпису змінила їхній статус на прийомну сім’ю та в односторонньому порядку розірвала спільну угоду.
"Наявність 5 дітей є умовою для створення ДБСТ, а не умовою продовження його функціонування. Це стала позиція Верховного Суду, яка зафіксована його постановами у подібних спорах. До того ж ще існує стаття 114-1 Житлового кодексу, в якій йдеться про те, що коли ліквідується ДБСТ і діти залишаються з батьками, орган влади має надати родині інше облаштоване житлове приміщення", – говорить Леонід Лебедєв.
За його словами, чиновники не переймалися, що іншого підготовленого житла родина не має.
"Хоча жодна структура не передасть дитину родині, поки не перевірить умови проживання та наявність кімнати для неї. А нас вирішили вигнати на вулицю. Я на власному прикладі пересвідчився, як на місцях піклуються про прийомні сім’ї. У нас влада, коли йдеться про її інтереси, піде проти будь-якої сім’ї, а чиновники дбатимуть лише про свої посади", – переконаний Леонід Лебедєв.
За словами батька прийомної родини, служба опіки постійно надсилала їм листи, в яких пропонувала покинути квартиру, утім умовами перебування дітей і їхнім станом ніхто не цікавився. Представники служби зазвичай приходили до Лебедєвих зранку, коли діти перебували у школі, дітей не бачили і їхньою думкою не цікавились.
Експертка із захисту прав дитини, юристка Аксана Філіпішина понад 30 років займається темою створення ДБСТ та прийомних родин. Вона вважає, що пріоритетом у розв'язанні конфлікту між державою та прийомною сім'єю мають бути виключно інтереси дітей.
Аксана Філіпішина пояснила, що згідно із законодавством, дитячий будинок сімейного типу має виховати від 5 до 10 дітей. Якщо діти виростають, або виходять з ДБСТ, то в родину мають влаштовувати інших дітей.
"Тоді статус за родиною зберігається, вона має право користуватися не тільки гарантіями і пільгами, а й має право на забезпечення службовим житлом. Також держава гарантує оснащувати це приміщення меблями і побутовою технікою, для того, щоб було комфортно надавати послугу з виховання дітей", – говорить експертка.
Якщо дітей у родину не добирають, однак там продовжують виховуватися інші діти, то таку родину можна перевести за згодою сторін у статус прийомної, де може бути від одного до чотирьох дітей. Також договір про створення ДБСТ можна розірвати у судовому порядку.
"Така родина не має права на службове житло, а надає послуги на власній житловій площі. Відмінність тільки у кількості дітей та житлі", – говорить Аксана Філіпішина.
Утім, експертка зазначає, що у випадку з родиною Лебедєвих орган опіки і піклування порушив процедуру, оскільки договір про створення ДБСТ був розірваний на підставі рішення, а не за згодою сторін чи в судовому порядку.
Рішення чиновників щодо переведення родини в інший статус в односторонньому порядку родина Лебедевих оскаржувала в адміністративному суді. Суд першої інстанції Лебедєви виграли: їм дозволили зберегти статус дитячого будинку сімейного типу та надалі проживати у службовому житлі.
Однак орган опіки та піклування подав апеляційну скаргу і попереднє рішення суду скасували. Звертатися до Верховного Суду родині не дозволили, посилаючись, що справа малозначна.
Леонід Лебедєв каже, що був змушений подати заяву у Європейський суд з прав людини, який визнав заяву прийнятною для розгляду по ст. 8 Конвенції ООН з прав людини щодо права на приватне та сімейне життя.
Зараз справа перебуває на комунікації з Урядом України, якому Європейський суд надав термін до червня поточного року для надання пояснень. Тобто для ухвалення рішення суду необхідна позиція Кабміну та пояснення щодо ситуації, адже йдеться про порушення прав людей державою.
"Немає дітей, немає проблеми"
У липні 2023 року Солом’янська служба у справах дітей та сім’ї подала до суду новий позов, в якому йшлося про те, що оскільки Лебедєви не хочуть підписувати договір про створення прийомної сім’ї, не звільняють службове житло і порушують права дітей, служба просить суд відібрати у них дітей під опіку держави.
Але не через негативне ставлення до дітей чи порушення виконання батьківських обов’язків. Служба знайшла формальну підставу – на вимогу установи батьки вчасно не отримали у відділі державної реєстрації актів цивільного стану свідоцтво про смерть біологічної матері дітей-вихованців.
Адвокат Олег Простибоженко переконаний, що реальним мотивом цього позову є відібрання службової квартири, яка передана батькам на період проживання у ній дітей-сиріт.
"Немає дітей, немає проблеми. Родина відмовляється покинути службову квартиру, бо для проживання такої великої родини у них житла немає. Інтересів дітей у цій справі немає зовсім", – каже він.
Хто такі "державні діти", і чи в їхніх інтересах вилучати їх з родини?
"УП. Життя" зверталася до Служби у справах дітей та сім’ї Солом’янської районної в м.Києві держадміністрації з письмовим запитом щодо ситуації навколо родини Лебедєвих, однак відповіді не отримала.
Почути думку чиновників вдалося лише під час судового засідання, яке відбулося 13 лютого 2024 року.
Як розповіла у судді начальниця Солом’янської служби у справах дітей та сім’ї Вікторія Давиденко, у 2013 році дитячому будинку сімейного типу Лебедєвих була надана службова квартира площею 240 квадратних метрів.
"Там був зроблений ремонт, вона була облаштована для проживання до 10 дітей-сиріт, яких можна там розмістити. Діти з родини Лебедєвих почали вибувати. Ми пропонували їм взяти ще дітей, але вони відмовилися", – каже Давиденко.
Тоді у службі у справах дітей ухвалили рішення про ліквідацію на базі родини Лебедевих дитячого будинку сімейного типу і про створення прийомної сім’ї. Утім, Лебедєви договір про зміну статусу не підписали.
До того ж, як з’ясувалося у суді, Служба у справах дітей не має достовірної інформації про те, чи є у родини Лебедєвих інше житло і куди саме вони мають переїхати з прийомними дітьми.
"Вони мають взяти дітей на свою житлову площу. Спочатку батьки повідомляли, що в них є будинок у Київській області, але згодом на засіданні комісії батько повідомив, що у них житла немає. Тобто ми не знаємо – є житло, чи нема", – говорить Вікторія Давиденко.
До суду служба звернулася із проханням припинити діяльність створеної ж ними прийомної родини і вилучити з неї дітей.
На питання судді, чи є у позивачів факти порушення прав дітей у родині, керівники служби відповіли, що Лебедєви вчасно не забрали свідоцтво про смерть біологічної матері дітей, а також вчасно не поставили їх на консульський облік під час перебування за кордоном у 2022 році.
Про інші факти порушень прав дітей у службі не повідомили. Навіть навпаки заявили, що Лебедєви «захищають дітей», однак порушують закон, зокрема тим, що не підписують договір та живуть у квартирі, яку мусять звільнити.
Керівники служби вживали такий термін як «державні діти», хоча у законодавстві немає такого поняття. Думку дітей-вихованців, яким виповнилось 11, 15 та 16 років, чиновники не запитали.
У родину Лебедєвих дітей взяли, коли вони були зовсім маленькі, прожили разом 11 років. Леоніда та Ольгу вони називають "мама" і "тато". Родина разом мандрує, у дітей є друзі та коло спілкування. Рідна матір дітей, яка не виконувала батьківських обов’язків, нещодавно померла.
Однак суддя Солом’янського суду у задоволенні вимог представниць Служби у справах дітей та сім’ї – припинити існування прийомної родини і вилучити дітей – відмовила. Сторони можуть оскаржити це рішення у вищій судовій інстанції.
"Ситуація має бути вирішена з урахуванням інтересів дітей"
Однією з ключових проблем реформи інтернатної системи з наданням переваги сімейним формам виховання дітей є те, що держава більше зосереджується на пошуку кандидатів в усиновлювачі та прийомні батьки, а не посиленні соціальної підтримки та надання гарантій вже тим, хто взяв відповідальність за дітей, вважає член правління Всеукраїнської асоціації прийомних батьків Олександр Васильєв.
"Логічніше посилювати те, що маєш, ніж лише сподіватись на те, що не маєш", – каже він.
Аксана Філіпішина сумнівається, що вилучення з родини неповнолітніх вихованців в їхніх інтересах.
"Якщо дорослі люди керуються якимось формальними процедурами, а не домовляються таким чином, щоб були забезпечені права та інтереси дитини, то, на мій погляд, це неправильно. Наскільки я знаю, діти в родині пана Лебедєва прожили 11 років. Сьогодні це діти підліткового віку. Вони зростали у сімейному середовищі, звикли до певних умов життя, прийомних батьків, відвідують школи", – каже вона.
Аксана Філіпішина зазначила, що влаштування дітей в іншу родину може бути тільки за їхньою згодою.
Вона також розповіла, що на практиці дітей-підлітків вкрай важко влаштувати у прийомну сім'ю чи ДБСТ, тому що батьки-вихователі не дуже активно хочуть брати сформованих особистостей, які мають свою життєву історію.
"Одна справа домовитися з 1-річною дитиною і інша – з дитиною-підлітком. На превеликий жаль, такі діти потрапляють в інтернати. У той час, коли держава декларує, що кожній дитині має бути забезпечене сімейне виховання, ми замість того, щоб домовлятися і йти на зустріч родині, щоб вона й далі виховувала дітей, ламаємо через коліно", – каже вона.
На думку Філіпішиної, зважаючи на те, що дітям у родині добре, адже фактів про те, що це не так, орган опіки не давав, держава мала застосувати індивідуальний підхід.
"Якщо ми говоримо про найкращі інтереси дитини, то орган опіки мав би шукати шляхи, щоб діти залишалися в родині. Ця ситуація має бути вирішена у найкращих інтересах дітей. Ми все дорікаємо країні-агресорці, що вона порушує Конвенцію ООН про права дитини щодо наших дітей, депортуючи їх.
Україна має діяти на підставі 3 статті Конвенції, в якій йдеться, що всі органи влади, судові органи та посадові особи, які вирішують питання щодо дітей, мають користуватися принципом найкращих інтересів дитини", – говорить експертка.
Яна Осадча, спеціально для УП.Життя