Риб’ячий автостоп: науковці випадково зазнімкували, як риби-присоски плавають на китах в океані

Науковці випадково зафільмували, як риби-присоски плавають на горбатих китах у водах поблизу Австралії.

Зафіксувати цей процес непросто, адже риби зазвичай відпускають від себе величезних ссавців, щойно останні визирають з-під води, інформує Associated Press.

Рідкісне відео риб виду ремори австралійської (Remora australis) вдалося випадково зробити вченому з Університету Гріффіта Олафу Мейнеке.

Науковець узявся вивчати горбатих китів під час їхньої щорічної міграції з Антарктики до вод поблизу австралійського штату Квінсленд. Для цього він почепив камери на тіла ссавців.

Замість кадрів із поведінкою китів, науковець отримав відео з десятками присосок, які кріпилися до найбільших морських істот поблизу камер.

На відео можна побачити, як ремори відпускають свого "старшого брата" по морю, коли той наближається до поверхні води. Щойно горбатий кит занурюється знову, риби-присоски повертаються назад на його тіло.

"Щоразу, коли кит виривався з води та виконував особливо швидкі рухи, риби-присоски дуже швидко реагували. Вони точно знали, коли відпустили тіло, перш ніж кит випірне з води, а потім поверталися на те ж місце всього за кілька секунд", – пояснив дослідник поведінки китів.

Ремора австралійська проводить життя на китах або інших великих морських ссавцях, яких використовують як круїзні лайнери. На них присоски подорожують океаном, розмножуються та харчуються.

Цей вид має клейку пластину на голові, яка допомагає створити своєрідне вакуумне ущільнення, завдяки якому ремора тримається за кита. Риби харчуються відмерлою шкірою китів і морськими вошами. Науковці називали таке співіснування взаємовигідним, однак Мейнеке вважає, що китам на відео присоски надокучали.

"Були особини (китів – ред.) із великою кількістю ремор, і вони постійно випірнали, хоча поруч не було інших китів для спілкування. Схоже вони просто намагалися позбутися риби і перевіряли, чи не стало її менше", – припускає науковець.

Відео вдалося зняти в міграційному коридорі, яким щороку протягом кількох місяців рухаються кити з крижаних вод до теплих морів біля Квінсленду та навпаки. Залишається загадкою, яку частину з подорожі відстанню 10 тисяч кілометрів проходять ці риби-наїздниці.

"Підозрюю, що більшість, ймовірно, залишиться в помірних водах. Але куди вони йдуть після цього? Чи знаходять інші види, яких можуть використовувати як господарів і чекати, поки повернуться горбаті кити?" – ставить питання морський вчений.

За його словами, за відсутності китів риби уникають хижаків і шукають інших великих істот, за яких можна зачепитися, зокрема скатів, дельфінів і випадкових аквалангістів.

"На превеликий жаль, дайверам їх нелегко позбутися", – додав Мейнеке.

Раніше в гірській системі у Північній Америці вперше на камеру зафіксували землерийку рідкісного виду.