"Ви не самотні": як учні зі США написали майже 400 листів підтримки для українських військових

За кілька днів до четвертої річниці повномасштабного вторгнення РФ в Україну військові 122-ї бригади територіальної оборони, які першими збивають російські ракети, що летять з окупованого Криму та Херсонщини, отримали майже 400 листів підтримки від школярів зі штату Пенсильванія.

"Дорогий Герою України! Дякуємо за твою мужність і жертовність, яку ти приносиш заради захисту своєї країни. Знайте, що люди в усьому світі думають про вас і щодня моляться за вашу безпеку. Нехай ви відчуваєте силу нашої вдячності та надію на мир. Будьте сильними, бережіть себе та знайте, що ви не самотні", – зачитує лист дівчинки Марсі, сидячи у бліндажі, український військовий із позивним "Айзер".

Ініціатором такого листування став 17-річний український хлопець на ім'я Арсен, який нині навчається в американській школі. Арсен разом із мамою та молодшою сестрою зараз живе у США, поки його батько служить у ЗСУ.

"Чоловіку було принципово, щоб ми з дітьми виїхали і були в безпеці. І тоді він спокійно міг би виконувати свою службу", – ділиться мати Арсенія Анжела.

Арсеній розповідає: він довго думав, що зробити такого, щоб підтримати Україну через океан, радився з батьком, і вирішили запропонував своїм однокласникам написати листи українським військовим. Ідею підтримали як викладачі, так і керівництво школи, а потім, як виявилося, і переважна більшість учнів.

"Я сумую за батьком. Дуже. Я хочу побачити, обійняти його. І я думаю, я не один такий серед тих, у кого батьки на фронті. Усі хочуть бачити своїх батьків і надіятися, що вони в безпеці. І найменше, найлегше, що я можу зробити – це просто зробити листівки, які б казали це напряму. Це листівки, їх зробити просто. Я можу це зробити. І багато учнів також можуть це зробити. Так, власне, ідея і народилася", – розповідає Арсеній в інтерв'ю Українській правді.

Арсеній та його мати кажуть, що не очікували такої великої підтримки від школи. Думали, що буде кілька десятків листівок, а в результаті отримали майже пів тисячі всього за три дні.

"Ми сподівалися, що листи будуть. Але така кількість – великий сюрприз. Це було дуже приємно, це і радість, і сльози, тому що ти розумієш: вау, як круто. Особливо, коли ми побачили, що багато листів написано українською. Як вони намагалися це зробити – вони малювали нашу різдвяну символіку, наш прапор. І ти розумієш, що діти так до цього підійшли, що вони прямо вивчали наші літери. Це було дуже приємно, до сліз", – розповідає мати Арсенія.

Про те, що учні не лише писали побажання українським військовим, але й занурилися в культуру та мову України, щоб підготувати свої листи, розповідає й Бренда ДеВінсентіс – представниця адміністрації школи, яка допомагала Арсенію реалізувати його задум.

"Наші учні знають, що відбувається в Україні. Але я думаю, що, як і у випадку з багатьма війнами, це не торкається їх особисто, бо вони не знають нікого, хто це переживає. У них немає члена сім'ї, який воює в Україні. Тож ця активність дала їм зрозуміти: зачекайте, я знаю когось, чиї рідні або друзі безпосередньо постраждали", – пояснює викладачка Українській правді.

За словами Бренди ДеВінсентіс, написання цих листів стало освітньою програмою про чинний стан справ в Україні не лише для учнів, але й для їхніх батьків.

"Тож це відкрило їхні очі, їхні серця, їхні розуми. Це також дало їм можливість поговорити з батьками. Бо знаєте, Арсеній, він доволі тихий. Він замкнутий. Коли ходить коридорами, коли він у класі, він не говорить про свої труднощі.

Він не говорить про свій біль, біль своєї родини. І це просто відкрило очі нашим учням і нашим викладачам, дорослим, сім'ям, громаді, що це має значення. Кожне слово має значення. Кожна крапля підтримки. Кожна крапля любові має значення, особливо зараз, для українців", – пояснює викладачка.

Здивовані такою активністю американських учнів не лише Арсеній із мамою, але й директор їхньої школи.

"Це перший випадок, коли ми зробили щось такого масштабу. Ми раніше писали листи американським солдатам, і наша школа справді підтримує наших учнів, особливо якщо їхні батьки військові. Але це перший раз, коли ми проводимо таку міжнародну кампанію", – розповідає Лука Пассареллі, директор середньої школи, де навчається Арсеній.

Як розповіли окремі учні, на написання листів їх надихнув насамперед їхній український однокласник Арсеній, а також бажання підтримати українських бійців і дати їм знати, що є люди у цьому світі, які "моляться за них та щиро переживають і підтримують".

"Бог – моє найбільше натхнення в житті. Тож я відчувала мотивацію завдяки Йому. Мене також дуже мотивував Арсеній. Те, що він робить, – це дивовижно. Він чудова дитина. І я дуже хотіла, щоб усі хоробрі солдати знали, що є люди, які підтримують їх, і що ми підтримуємо їх у всьому, і що ми всі молимося за них тут", – пояснює однокласниця Арсенія Кетрін Спор.

А от її подружка Емері написала не одного листа, а цілих тридцять, аби підтримати українських бійців.

"Я хотіла, щоб у кожного був лист. Я хотіла, щоб у кожного була ця мотивація. Я не хотіла, щоб це було винятково для деяких, я хотіла, щоб це було для кожного. Тому я намагалася написати якомога більше листів", – ділиться Емері Калтон.

"Моїм натхненням, мабуть, був Арсеній. Ми переїхали сюди в 10-му класі, тому у нас було багато спільних уроків, і ми були однокласниками. І коли я дізнався про його прохання, то я захотів допомогти чим тільки міг", – каже інший учень Ейден Тернер.

Самі ж військові кажуть, що така підтримка американських дітей є сигналом, що попри критичні заяви, які останній рік лунають із Білого дому та на політичному рівні у Вашингтоні, звичайні громадяни США все ще підтримують Україну.

"Це насправді дуже зворушливо. Це речі нематеріальні, які демонструють реальну підтримку американського суспільства. Що б там не відбувалося в політичних колах, ми бачимо, що насправді думають про нас, про нашу боротьбу американські діти. А діти, як відомо, – це майбутнє. Тому я думаю, що наша майбутня дружба зі Сполученими Штатами Америки в надійних руках", – ділиться Мирослав Откович, комунікаційник військ ТРО "Південь", який, власне, і доставляв ці листи на бойові позиції.

"Такі моменти дуже піднімають бойовий дух. Дуже приємно, що в іншій великій країні навіть маленькі діти хвилюються за солдатів, розуміють ситуацію і підтримують. І це дуже мотивує боротися далі і дає гарні, позитивні емоції. Навіть маленька дитина розуміє, що у нас відбувається", – розповідає військовий ЗСУ із позивним "Айзер".

Інші ж військові, прочитавши листи, побажали американським дітям, щоб їхнім батькам ніколи не довелося воювати.

"В мене є дитина. Він зараз вдома, а я на фронті. Я хочу побажати їм (американським дітям – ред.), щоб їхні батьки були завжди поруч. Не так, як у нас. Бувають моменти, коли виїжджаєш у відпустку, приїжджаєш додому і розумієш, що пів року не був вдома, а дитина росте. І ти не бачиш, як твоя дитина росте. Тож я бажаю дітям, щоб батьки завжди були поруч. Щоб вони слухалися їх, щоб усе було мирно. Щоб всі були разом. І перемоги.. Дуже-дуже потрібна перемога", – ділиться військовий ЗСУ із позивним "Зьома".

Про перемогу та повернення додому згадала й мати Арсенія.

"Тут гарно, нас підтримують, тут спокійно, тут є світло і тепло, тут не літають дрони й ракети. Ми в безпеці, і ми вдячні за те, що нам дали таку можливість – бути в безпеці. Але насправді ми з Україною, ми хочемо повернутися і дуже чекаємо на цю перемогу", – ділиться Анжела.

Отримавши листи від американських школярів, українські військові написали спільного листа подяки у відповідь:

"Дорогі діти, дякуємо за вашу підтримку, бажаємо вам мирного неба, щоб ніколи ваші батьки не йшли на війну. Навчайтеся, слухайте батьків, зростайте здорові та щасливі. Ще раз дякуємо вам за вашу підтримку, ви нас мотивуєте. Збройні сили України! Слава Україні!"

Очікується, що лист-відповідь від українських військових буде доставлено за кілька тижнів. Викладачі та учні школи в Пенсильванії вже на нього чекають.

Катерина Лісунова, спеціально для УП. Життя