Від домашнього насильства до перших кроків у нове життя: коли один дзвінок стає порятунком

Ця історія почалася з одного рішення — набрати номер денного центру соціально-психологічної допомоги. Рішення, яке допомогло змінити життя.

Оксана — молода жінка, мама двох дітей, яка тривалий час страждала від фізичного та психологічного насильства і пережила переслідування з боку кривдника [ім'я постраждалої змінене з міркувань безпеки]. Постійна загроза та страх за себе і дітей змусили її на деякий час виїхати з міста, шукаючи відповіді на питання, що буде далі і чи може вона бути в безпеці. Вона розуміла одне: потрібні дії, потрібна підтримка, потрібні люди поруч.

Її шлях від страху до перших кроків упевненості став можливим завдяки тим, хто в найкритичніші моменти сказав їй: "Я тут, для тебе".

Поліцейським, які зафіксували звернення.

Фахівчині денного центру, яка першою відповіла на її дзвінок.

Мобільній бригаді, яка супроводжувала її у денний центр, возила її до поліції та центру безоплатної правової допомоги, регулярно забирала та привозила її дітей зі школи, а також на зустрічі з психологом.

Юристам центру безоплатної правової допомоги, які підтримали її юридично та супроводжували подачу документів.

Психологу денного центру, який працював із нею та дітьми та допомагав знижувати відчуття тривоги.

Це особиста історія постраждалої і тих людей і служб, які крок за кроком допомагали їй повернути відчуття безпеки. Через її шлях ми показуємо фахівців, які щодня поруч із тими, хто пережив насильство.

Перший контакт. Телефонний дзвінок. План безпеки.

Це був вечір чергування. Саме так Віта, фахівчиня із соціальної роботи і людина, яка відповіла на той дзвінок — пригадує цей момент:

"Оксана звернулася сама. Зателефонувала і запитала: "Що мені робити?" і розповіла, що постраждала від насильства, має дітей і була змушена виїхати, бо ситуація була дуже серйозною".

За словами Віти, у голосі жінки було чути сильний страх і відчай. Але поруч із цим звучало й інше — розуміння, що так тривати більше не може, і сміливість зробити крок, щоб вийти із цього кола.

"Ми проговорювали все телефоном: куди вона може повернутися, чи знає кривдник ту адресу, як викликати поліцію, де шукати безпеку. Ми разом склали план безпеки [прим. індивідуальний алгоритм дій, персональний набір порад і кроків, як діяти та куди звертатися по допомогу в різних можливих ситуаціях] — аж до найменших деталей, щоб під час стресової ситуації вона не розгубилася і розуміла, що їй робити".

Повернення до громади. Супровід на кожному етапі.

Коли постраждала повернулася до міста, до неї виїхала мобільна бригада соціально-психологічної допомоги — і з того моменту супроводжувала її всюди, куди потрібно було дістатися їй та дітям.

"Ми весь час були з нею. Разом поїхали до поліції взяти довідку про звернення, разом — до центру безоплатної правової допомоги, разом — до виконавчої служби, оскільки їй потрібно було самостійно утримувати дітей. Разом подавали заяву на аліменти. Оксана дуже боялася навіть пересуватися містом, тому ми возили її з дітьми службовим авто, аби мінімізувати ризики", — розповідає Віта.

Постраждала була налякана. Водночас, фахівчиня Віта зберігала спокій, була уважна й зосереджена. Вона була поруч не лише в професійній ролі, а й у людській.

Робота з дітьми. Повернення відчуття безпеки. Відновлення опори.

До роботи із постраждалою долучився психолог денного центру Євген. Він пригадує, що перші зустрічі були непростими, оскільки Оксана перебувала у стані сильного стресу, страху та недовіри:

"Спочатку вона була "на голках": озиралася, руки тремтіли. Постійно чекала, що кривдник з'явиться знову. Але коли вона зрозуміла, що є служби, є люди, які поруч і захищають, коли розуміла, що робити, то почувалась впевненіше".

Втім, робота Євгена була не лише з мамою:

"Паралельно я працював із старшою дитиною. На початку вона була дуже напружена: сиділа затиснута, боялася, що "тато знову прийде". Ми використовували арт-терапію, пісочну терапію, казкотерапію, ліпили і навіть виходили надвір малювати крейдою. Дитина поступово розкрилася. Побачила, що тут можна просто грати та говорити".

За словами Євгена, тривожність дитини поступово зменшувалась. Вона ще не зникла повністю, однак зараз дитина почувається значно спокійніше, впевненіше й по-іншому ставиться до ситуації.

Юридичні кроки. Тривала підтримка. Полегшення і новий початок.

Фахівці мобільної бригади супроводжували жінку на всіх етапах юридичного процесу, зокрема й під час отримання рішення про розлучення. Увесь цей час кривдник ще перебував у громаді, що посилювало її страх, тому постійна присутність працівників поруч була для неї важливим фактором безпеки та емоційної опори.

Момент, коли кривдник остаточно залишив громаду, став для жінки точкою справжнього полегшення. Підтримка триває й сьогодні: мобільна бригада регулярно возить старшу дитину до психолога, консультує маму та оперативно реагує на зміни ситуації. Молодша дитина проходить адаптацію в садочку, тож Оксана тимчасово залишається вдома, зосереджуючись на догляді за нею.

Євген, психолог денного центру, розповідає:

"Що було найважливішим у цій роботі? Спочатку — підняти самооцінку мами. Донести до неї, що вона не одна, що є служби, що є люди, які професійно займаються підтримкою. А в роботі з дитиною — це…"

Євген зупиняється на мить, підбираючи слова, і продовжує:

"Головне було бачити, як щотижня дитина змінюється, стає більш усміхненою, більше розмовляє, розповідає. Вона уже сама, без нагадувань, ділиться, що в неї сталося, що вона відчуває. За цей час вона побачила у мені співрозмовника, який вислухає".

"Наше завдання — показати жінці, що вихід є. І що поруч є ті, хто не відвернеться", — додає Віта.

Ці слова — про найважливіше у роботі фахівців: бути поряд у той момент, коли людині потрібна як професійна допомога, так і просте людське тепло.

Ця допомога проявляється по-різному — у роботі служб, у психологічній чи юридичній підтримці, у щоденних, людяних жестах, які дають сили рухатися далі. Але за кожною з цих дій стоять небайдужі люди — і їх набагато більше, ніж здається.

Якщо ви постраждали від насильства, не бійтесь звернутись по допомогу. В Україні цілодобово працюють гарячі лінії: 15 47 (Урядова), 116 123 (Національна). Більше інформації про доступні служби допомоги також є на сайті rozirvykolo.org

Матеріал створено в межах кампанії "Розірви коло", що втілюється UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, за фінансової підтримки уряду Канади та за сприяння Офісу Віцепрем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України і Національної поліції України.

Думки та погляди, виражені у матеріалі не обовʼязково відображають позицію Уряду Канади, UNFPA, Офісу Віцепрем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України чи Національної поліції України.