Освіта в укритті: як українські школярі навчаються в "підземних школах" та хто в цьому допомагає

Одинадцятирічна Софійка з Великодолинської громади на Одещині звикла до незмінної послідовності дій. Коли звучить сигнал повітряної тривоги, вона бере наплічник і разом із іншими дітьми йде до укриття. Там, у підземній школі, у неї є своя парта і, що важливо, – живе спілкування. Разом із вчителем та однокласниками можна закінчити урок, а не сидіти вдома біля екрана гаджета. Для Софійки й сотні тисяч учнів по всій Україні це вже давно перетворилося на буденність і частину звичного шкільного життя.

Повномасштабна війна триває вже п'ятий рік, диктуючи свої умови українській освіті. Школи змушені балансувати в межах змішаного чи дистанційного навчання. Навіть заклади з облаштованими укриттями не завжди мають достатньо можливостей забезпечити повноцінний навчальний процес, через що освітні втрати дітей лише накопичуються. Ми навчилися говорити про шкільні сховища як про базову технічну потребу. Проте реальність доводить, що побудувати безпечний простір – це лише початок. Набагато складніше зробити його місцем, де дитина дійсно може навчатися і розвиватися попри всі виклики.

Литва – одна з країн-партнерів України, які системно інвестують зокрема в інфраструктуру освіти в Україні і це не нова риса їхньої підтримки. Вона тягнеться ще з моменту деокупації Київщини, коли за координації Литовського центру міжнародного партнерства (CPVA) партнери почали відновлювати школу, зруйновану обстрілами, в Бородянці – з сучасними класами й окремим підземним укриттям для очного навчання. Тоді ж за вісім місяців у Ірпені відбудували дитсадок "Рута" разом із новим корпусом, укриттям і ігровими майданчиками.

На Миколаївщині замість школи, зруйнованої авіаударом, звели нову – частину уламків використали у будівництві, а до процесу залучили саму громаду. А для швидшого відновлення по всій країні з'явився безкоштовний типовий проєкт Future School for Ukraine. Перший заклад за ним зведуть на місці знищеного ракетою Житомирського ліцею №25.

При цьому Литва не зупиняється на власних бюджетах. Вона системно шукає інших донорів під ці проєкти. Серед партнерів, які приєдналися, – Тайвань та Ірландія, кошти яких йдуть, зокрема, на відбудову школи та укриття в Харківській області. Конкретний результат литовської допомоги – шість підземних шкіл, які будуються в рамках партнерства з Євросоюзом та Міністерством освіти і науки України. Перше уже функціонує на Одещині. Далі – Сумщина, Чернігівщина, Харківщина та Миколаївщина.

Та чому просто побудувати укриття вже недостатньо? Кількість повітряних тривог і обстрілів у прифронтових та близьких до них регіонах продовжує зростати, а разом з нею і час, який діти вимушено проводять під землею.

У другій половині 2025–2026 навчального року найбільшу кількість сигналів повітряної тривоги зафіксовано у Харківській, Сумській, Запорізькій та Дніпропетровській областях. У деяких громадах одна повітряна тривога могла фактично зупинити навчальний процес на весь день. Вони тривали від 4 до 8 годин на добу, а в окремих випадках – понад 8 годин. Крім того, повітряні тривоги впливають не тільки на навчання. Вечірні та нічні сигнали заважають нормальному сну дітей, посилюють їхню тривожність та знижують здатність засвоювати нову інформацію.

Збільшення кількості ворожих дронів різних типів означає, що підземна освіта в наступному навчальному році стане ще більш актуальною. Тож, питання вже не в тому, чи будувати такі приміщення, а в тому, якими вони будуть. Необхідно не просто зводити стіни, а створювати простір, в якому дійсно хочеться і комфортно вчитися.

Тут і починається менш помітна, але не менш важлива частина допомоги Литви. Партнери розуміють, що інфраструктура – найдорожчий, але не єдиний елемент. Поряд із мільйонами євро на будівництво Литва інвестує менші, проте критично важливі суми в наповнення цих просторів. Це програми, які допомагають дітям надолужувати освітні втрати та відновлюватися психоемоційно. Саме тут ми, фонд savED, працюємо пліч-о-пліч із литовським партнером, допомагаючи наповнювати простір змістом.

Найкраще цю логіку видно на прикладі Великодолинської громади на Одещині. Для школярів 5-9 класів тут діє програма надолуження освітніх втрат з математики, історії, української та англійської мов, а також заняття із STEAM (інженерії, робототехніки, різних видів імпровізаційних мистецтв). Це не випадковий вибір предметів. Четвертий рік українські діти вчаться в умовах, які не дозволяють повноцінно засвоювати матеріал. Навчальні втрати мають кумулятивний ефект. Прогалина у 5 класі ускладнює навчання у 6-му, 7-му, 8-му і без цілеспрямованої роботи вона росте.

STEAM-заняття побудовані як дві хвилі по чотири місяці, а програма надолуження освітніх втрат – як три хвилі по три місяці. Заняття відбуваються по 4 години на тиждень у малих групах, із власними методичними розробками фонду й тестуванням на вході і виході кожної хвилі. Щодня автобуси збирають учнів із чотирьох шкіл Великодолинської громади і везуть до підземної школи.

Вчителі проходять понад 30 годин навчання від методистів savED та понад 10 годин психологічних тренінгів. Це важливо, бо якісне навчання можливе лише тоді, коли дитина не боїться помилитись. Якщо вона мовчить, бо соромиться сказати щось не так, прогалина нікуди не зникає, а лиш ховається глибше. Тому на заняттях немає тиску і осуду за незнання. Вчителі пояснюють стільки разів, скільки потрібно.

За цим стоїть щоденна робота, яка не зупиняється навіть тоді, коли з'являються нові труднощі, – підвезення дітей ускладнюється через обстріли, бувають відключення електроенергії, холод, навіть підтоплення. Партнер, який хоче, щоб укриття дійсно функціонувало, не може просто "здати об'єкт" і піти. Потрібен постійний зв'язок із громадою і пошук рішень. Литва саме той партнер, який залишається поруч.

Результат цієї спільної роботи помітний не в цифрах звітів, а в тому, що говорять самі діти. У відгуках, які ми регулярно збираємо під час глибинних інтервʼю, видно, як завдяки можливості приїжджати в укриття, знайомитися, продовжувати навчання й спілкуватися офлайн діти менше замикаються в собі й легше переживають складний період. Це і є те, заради чого все будується. Не лише бетонні стіни, а простір, де життя дитини триває, попри війну.

Сьогодні укриття у Великодолинській громаді вже не обмежується лише одним селищем. Його радіус дії розширюється. З вересня – плани охопити й інші громади навколо. Це можливо тому, що Литва фінансує логістику підвезення дітей.

Софійка, яка навчається в підземній школі, про жоден з цих процесів не думає. Для неї важливо інше, що під землею безпечно, тут є світло, поруч однокласники і що урок завтра точно відбудеться. І поки підземне навчання є вимушеним, Литва продовжує будувати, а savED – наповнювати ці простори життям.

Ганна Новосад, співзасновниця благодійного фонду savED, спеціально для "УП. Життя".

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.