"Вийти з Бахмута допомогло прізвище Отченаш": історія прикордонника Донецького загону
На Бахмутський напрямок військовий Богдан поїхав техніком-водієм, а став тимчасово виконувачем обовʼязки командира. Вийти звідти чоловіку, за його словами, допомогло незвичне прізвище.
Історію прикордонника розповіли у Державній прикордонній службі України.
У 2014 році Богдан потрапив у першу хвилю мобілізації в Збройні сили України. Рік керував БМП (бойовою машиною піхоти). На своїй броньованій "ластівці" побував у найгарячіших точках фронту.
Бачив багато, та історії ці, за його словами, не для слабкодухих.
"Часом доводилося забирати з поля бою частини тіл, "щоб рідним було що у труну покласти". Думав все це позаду, та 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення", – каже Богдан.
У жовтні 2022 року Богдан став в однострій з прикордонниками 1 загону. На фронті йому довелося стати тимчасово виконувачем обов'язків командира застави вогневої підтримки. Згадує, як одного дня на Бахмутському напрямку був важкий вуличний бій, групу прикордонників взяли у кільце.
"Командир зібрав нас і сказав, що потрібно виручати хлопців. Ніхто не вагався, поїхали всі", – пригадує Богдан.
Каже, що побратимів “відбивали” з важкими втратами. Командира було поранено. Офіцерів у групі не було.
"У командира були осколкові поранення, найбільше постраждала нога. Він був на межі втрати свідомості, а бій тривав. Потрібно було керувати людьми. Сержантів було багато, але побратими довірили це мені. В мене досі болить душа за той день", – зізнається Богдан.
Тоді у бою прикордонники втратили 6 побратимів. Вийти з-під вогню не вдавалося. З неба за українськими захисниками спостерігав ворожий дрон. Мінометні обстріли не вщухали, утім вдалося підігнати "Жигулі" максимально близько. До машини евакуювали пораненого командира. У той день його врятував планшет і магазин до автомата. Уламки, які могли стати смертельними, застрягли саме там.
Поки командир не міг виконувати свої службові обов'язки через поранення, керувати замість нього довелося Богдану. Каже, заступати на позиції було легше, ніж відправляти туди людей. Найважчим моментом в організації було правильно спланувати переміщення військових, адже "саме дорога зазвичай калічила і забирала життя".
"Півтора кілометра до позиції вистачало, щоб вмерти разів вісім. Під час виконання страшно, але легше. Найважче – переміщення. Ти прийшов на позицію і вже не хочеш звідти мінятися, бо може прилетіти по дорозі. Тому відправляти людей було великою відповідальністю.
Я часто заступав сам, щоб володіти обстановкою, прораховував маршрути, а вже потім відправляв туди людей", – пояснює прикордонник.
Вихід із Бахмута Богдан запам'ятав на все життя. Пригадує, як тоді "врятував Nissan і прізвище Отченаш", однойменну молитву він також постійно повторював. Того дня, близько 23:00, позицію прикордонників почали штурмувати, почався обстріл.
"У такий пізній час було видно, як вдень. З ворожої сторони почали пропускати проблискові маячки, щоб їхня група розвідки працювала. Ми вскочили в машину і поїхали.
По дорозі закінчився омивач, а йшов дощ, болото по коліна. Лобове скло заляпало, я наполовину виліз з машини і поливав з фляги скло кілометрів п’ять. Грязюки наївся. А на ранок нам кажуть: “Катніть ще разочок у Бахмут, забрати 2 машини треба”. Забрали, куди діватися", – згадує з посмішкою Отченаш.
Вдома на прикордонника чекає двоє малят і все, про що він мріє – це "виростити своїх гномиків".
