Це педантизм чи обсесивно-компульсивний розлад? Як розпізнати ОКР та жити з ним

"А що, коли я не вимкнув праску?". Повернутися додому вдруге. Тричі перевірити, чи зачинені двері. "А раптом я підхоплю хворобу?". Не торкатися нічого в підʼїзді. Продезінфікувати руки вдесяте. Не підходити до людей близько. "А якщо я зіштовхну людину в метро під потяг?"

Так протікає типовий день людини з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР). Люди з цим психічним захворюванням щодня відчувають високу тривогу та страх перед навʼязливими думками. Щодня їм здається, що вони божеволіють.

У середньому з цим розладам за життя стикаються 2,5% осіб у світі. Найчастіше він починається у віці від 10 до 30 років. При цьому перше відвідування психіатра зазвичай настає лише між 25 та 35 роками. Через це середній стаж хвороби – 7,5 років. Подекуди цей розлад плутають з іншими захворюваннями та неправильно лікують через хибну діагностику.

Що таке ОКР, як його розпізнати та чому не варто відтягувати з лікуванням, "Українська правда. Життя" розпитала в психіатрині Ярослави Марункевич та психологині волонтерської платформи "Її підтримка" Анастасії Заремби.

Що таке обсесивно-компульсивний розлад

Обсесивно-компульсивний розлад – це психічний розлад, що виявляється у нав'язливих, небажаних і повторюваних думках – обсесіях. Вони виникають усупереч волі людини, хоч вона при цьому усвідомлює ірраціональність цих думок, хоче позбутися їх, але не може цього зробити. Обсесії можуть бути тривожними, огидними або й зовсім нереалістичними. Їх можна розділити на декілька підтипів:

• страх мікробів або забруднення;
• нав'язливі думки про насильство чи самопошкодження;
• тривожні думки про власну безпеку або безпеку близьких;
• нав'язливі думки про секс;
• думки про релігію або заборонені теми;
• повторювані думки про числа чи порядок.

Людина надає їм надмірного значення, постійно і безуспішно намагається позбутися від викликаної цими думками тривоги за допомогою певних ритуальних дій – компульсій. Ці дії людина теж не може контролювати зусиллям волі.

Компульсії дають короткотривале відчуття заспокоєння та полегшення, але водночас утворюється негативне підкріплення, що певна загроза дійсно існувала і дії допомогли її уникнути. Це нерідко призводить до погіршення симптомів, наприклад, до збільшення кількості повторень певних дій.

Чим частіше людина виконує компульсивні дії, тим більше вона стає від них залежною. Наприклад, людина з ОКР, яка боїться мікробів, може постійно мити руки. Спочатку такі дії можуть давати їй полегшення, але з часом вона може відчувати необхідність мити руки все частіше і довше, щоб відчути те ж саме полегшення.

Згодом людина може почати уникати місць, де почуватиметься забрудненою – це означатиме втрату контролю над компульсіями і погіршення симптомів.

Уникання тривоги за допомогою компульсій не вирішує проблему нав'язливих думок. Тому люди з ОКР живуть в постійній напрузі та тривозі, а це неминуче веде до шаленого виснаження.

Які є підтипи ОКР

Обсесивно-компульсивний розлад має кілька підтипів. Для кожного з них характерний певний тригер, який провокує розлад. Підтипи ОКР розрізняють за специфічними нав'язливими думками та ритуалами, які порушують баланс повсякденного життя людини. Ось найпоширеніші з них:

Бажання вчинити шкоду іншим. Людина, яка живе з агресивними обсесіями і компульсіями, переживає, що може нашкодити людям поруч. Вона уникає брати на руки власну дитину. Часто нервово оглядає свою квартиру, щоб переконатися, що ножі та інші гострі предмети добре сховані. На роботу завжди ходить пішки, бо метро викликає у страх: "А що коли я когось штовхну під потяг". Під час прогулянки уникає мостів і місць, де можна когось зіштовхнути.

Страх зараження та забруднення. Людина, яка живе з цими страхами, постійно переживає, що може заразитися вірусами чи бактеріями. Вона багаторазово миє руки та дезінфікує себе і навколишні предмети. Уникає торкатися дверних ручок, кнопок у ліфті та банкоматах, не відвідує громадські вбиральні та не користується громадським транспортом. У голові рояться постійні нав'язливі думки про бруд, цвіль, фекалії, піт тощо.

Постійна перевірка. Людина з цим підтипом розладу живе в перманентному страху, що забула закрити двері чи вимкнути електроприлади: "А раптом мене пограбують" або "Можливо, я не закрив кран і станеться потоп". Вона багаторазово перевіряє двері, крани, газ та електроприлади, часто фотографує їх, щоб бути впевненою в їхньому стані.

Страх бути богохульним. Людину, яка сприймає релігійність як тригер, переслідують богохульні думки і страх "А що, коли я зроблю щось аморальне". Вона постійно читає молитви, щоб позбутися цих думок, або ж навпаки – уникає відвідування церкви чи інших релігійних закладів.

Точність, симетрія, акуратність. Людина з таким підтипом ОКР вірить: для того, щоб все було добре, необхідно виконувати певні ритуали. Тому всі скляночки у ванній вона розташовує в одну лінію, а всі предмети на кухонних поличках – лише під прямим кутом. Зав'язує шнурки, щоб кінці були однаковими по довжині, розвішує одяг лише по кольорах, рахує до певного числа перед тим, як розпочати якусь дію.

Накопичення або синдром Плюшкіна. Найбільший страх людини зі схильністю до цього типу розладу – викинути щось потрібне або прийняти неправильне рішення. Вона накопичує зламані чи непотрібні речі, збирає їх на вулиці та приносить додому на зберігання. Її житло загромаджене мотлохом, а в крайніх випадках може залишитися лише вузький прохід, щоб пересуватись помешканням.

Чому виникає ОКР

Причини розвитку обсесивно-компульсивного розладу ще до кінця не зʼясовані. Вважається, що ОКР не з'являється через одну конкретну причину – вирішальну роль у цьому відіграє сукупність факторів.

Генетична схильність – один з них. ОКР може бути спадковим, коли дітям від батьків передається особлива робота певних ділянок мозку, які не реагують на серотонін – нейромедіатор, що регулює настрій і тривожність. Це може призводити до появи нав'язливих думок і дій. 25% близьких родичів людей з ОКР також можуть мати цей розлад.

До того ж негативний ефект можуть чинити фактори зовнішнього середовища з психологічним чи соціальним впливом.

"Наприклад, суворе релігійне виховання або виховання із завчасною надмірною відповідальністю, травматичні події в дитинстві можуть вплинути на формування психотравм і посприяти збільшенню вразливості до обсесивно-компульсивного розладу.

Діти, які зростають в умовах постійного контролю і високих вимог, можуть звикнути постійно сумніватися у своїх діях і переживати за наслідки навіть найменших помилок. Фізичне або емоційне насильство, втрата близьких або важкі сімейні обставини, можуть залишити глибокий слід у психіці дитини та привити їй постійне відчуття небезпеки і необхідності контролювати навколишнє середовище", – пояснює психологиня Анастасія Заремба.

Через це ОКР вважається достатньо "молодим" розладом, оскільки часто він виникає у підлітковому віці або навіть у дитинстві. Без своєчасної допомоги він перетікає у хронічне захворювання, яке супроводжує людину впродовж життя.

У жінок розлад може проявитися у період вагітності або після народження дитини. Перинатальний ОКР виникає за 4-5 місяців до пологів, а післяпологовий – у перші 2-3 місяці після пологів. Обсесії, що можуть виникати при цьому: страх зумисно нашкодити дитині, тривожні думки про сексуальну наругу над дитиною чи вбивство новонародженого.

Як розпізнати ОКР

Про схильність до обсесивно-компульсивного розладу можуть свідчити:

• надмірна поміркованість та обережність;
• стурбованість деталями, правилами, порядком;
• перфекціонізм;
• педантичність;
• прагнення контролю;
• поява небажаних думок і потягів.

Проте це не завжди пряма дорога до захворювання. Саме на обсесивно-компульсивний розлад вказуватимуть характерні ознаки, протяжні у часі: коли нав'язливі думки присутні мінімум 2 тижні поспіль і викликають у людини надмірний стрес та порушення активності. При цьому має бути хоча б одна обсесія чи компульсія, яким пацієнт спробує безуспішно чинити опір. І ця боротьба не буде для нього приємною, бо ж просте зменшення тривоги не вважається в цьому сенсі приємним.

Чи можна діагностувати ОКР без лікаря

В інтернеті є купа тестів, які нібито дозволяють самостійно виявити ОКР. Варто лише дати відповідь на десяток питань про свої звички, стиль життя та проблеми – і ви отримуєте діагноз наприкінці.

Утім, за словами психіатрині Ярослави Марункевич, єдиний валідний тест для визначення ОКР – це Шкала Йеля-Брауна (The Yale-Brown Obsessive-Compulsive Scale - Y-BOCS). Проте й вона не у змозі вказати на наявність чи відсутність захворювання – ця шкала використовується для самодіагностики тяжкості симптомів вже виявленого розладу та оцінки динаміки терапії.

Будь-які тести можна розглядати лише як допоміжний інструмент, проте діагноз може поставити лише лікар, а саме психіатр.

"Навіть психологи та психотерапевти, коли фіксують певні симптоми ОКР, можуть додатково попросити пройти тести, щоб підтвердити чи спростувати свої гіпотези, але в підсумку все одно направлять до психіатра", – розповідає психологиня Анастасія Заремба.

Які є ступені важкості ОКР

У діагностиці ОКР не існує чітких стадій розвитку захворювання. Однак фахівці розрізняють ступені тяжкості розладу за тим, наскільки симптоми ОКР впливають на якість життя та нормальне функціонування пацієнта.

"Тобто якщо я повернулась додому один раз, щоб перевірити, чи вимкнула праску, і таке зі мною відбувається раз на пів року, то ніякого розладу чи погіршення якості життя немає.

Але якщо я кожного дня не можу вчасно вийти з дому, бо годинами перевіряю кожну кімнату: всі пристрої, вимикачі, крани по декілька разів – то це вже займає значну частину мого часу і може суттєво впливати на якість життя. Коли це заважає нормальному життю, треба звертатися за допомогою до лікаря", – розповідає психологиня Анастасія Заремба.

Як лікувати ОКР

Фахівчині зазначають, що лікування обсесивно-компульсивного розладу має бути комплексним і включати:

• Фармакотерапію зі вживанням антидепресантів третього покоління упродовж двох років;
• Когнітивно-поведінкову психотерапію (КПТ) – єдину, що має доказову базу при ОКР.

Ідею лікування ОКР когнітивно-поведінковою терапією просуває американський психіатр Джеффрі Шварц. Розроблена ним методика дозволяє пацієнту чинити опір ОКР, змінюючи або спрощуючи процедуру "ритуалів" та зводячи її до мінімуму. Основа методики полягає в усвідомленні пацієнтом симптомів та покроковому опору їм.

Головними інструментами при цьому є переривання ритуалів та експозиція – зустріч зі своїм страхом чи нав’язливою думкою. Експозиція може бути уявною чи реальною.

Якщо вдаватися до уявної експозиції, пацієнт домислює, що дійсно залишив електропристрій ввімкненим, сталась пожежа, згоріла його квартира, загинули люди, приїхали пожежники. Завдання людини – спрогнозувати свої емоції, довести ситуацію до кінця і уявити все в деталях. Пацієнт виявляє, чого так сильно боїться, записує це на папері та перечитує щодня вголос по 30 хвилин. Суть в тому, що поступово він звикне до цих думок, і вони перестануть викликати тривогу. А коли зникне тривога, почнуть зникати і нав’язливі думки.

При використанні реальної експозиції пацієнт з нав'язливими страхами зараження чи забруднення працює разом з психотерапевтом. Вони створюють ієрархію об'єктів і місць, пов'язаних з можливими ризиками. Ця ієрархія будується за рівнем тривоги, який викликають ці об'єкти і місця. Після цього пацієнт починає поступово навмисне з ними контактувати: наприклад, торкатись дверних ручок, кнопок в ліфті, в банкоматі, а після цього контакту – свого одягу, обличчя, не помивши руки.

Допомогти може й переривання ритуалів: наприклад, коли людина з ОКР виходить з дому, зумисно не перевіряючи електропристрої. Спочатку тривога буде сильно зростати, але після кожного разу, коли пацієнт повертатиметься додому і переконуватиметься, що його квартира не згоріла, до мозку надходитимуть позитивні підкріплення, що і без перевірок нічого поганого не сталося. І з кожним наступним разом тривога буде слабшати.

Чи можливо вилікувати ОКР

У більшості випадків завдяки правильному лікуванню та психотерапії багато пацієнтів з ОКР відчувають значне полегшення симптомів і покращення якості життя.

"Водночас мушу зазначити, що навіть звернення до спеціаліста не гарантує подолання ОКР. На сьогодні існує доволі сумна статистика, що багатьом людям з цим розладом не допомагає ні КПТ, ні фармакотерапія – розлад стає пожиттєвим.

Разом з тим, наразі активно досліджуються нові методи, які ще не затверджені, але мають шанс кардинально змінити лікування розладу в майбутньому", – розповідає психологиня Анастасія Заремба.

Для самопідтримки в період боротьби з розладом вона радить книгу "Подолати обсесивно-компульсивний розлад" Дейвіда Вестбрук та Норми Моррісон.

"Вона буде помічною як людям з ОКР, так і їх близьким, оскільки зазвичай розлад впливає не лише на них, а і на всю сімʼю. Не менш важливими буде також регулярне виконання різних технік, які допомагають відновити рівновагу і відчути спокій наприклад майндфулнес (зосередження на поточному моменті та усвідомленні своїх думок і тілесних відчуттів) або йога-нідра, під час якої людина лежить у зручній позі та слідує за голосом інструктора, який проводить її через серію релаксаційних вправ", – радить експертка.

За її словами, зменшити тривогу і стрес допоможуть і вправи на заземлення, як-от ходіння босоніж, дихальні практики, фокусування на відчуттях тіла або використання сенсорних стимулів (наприклад, тримання холодного предмета). Серед простих дій, які можуть увійти у щоденну звичку для боротьби зі стресом і тривогою, пов'язаними з ОКР: дотримання графіку сну, регулярні фізичні вправи, психотерапія, збалансоване харчування та підтримка близьких.

З якими розладами можна сплутати ОКР

Психіатриня Ярослава Марункевич зазначає, що ОКР має достатньо окреслені симптоми, які вирізняють його серед інших тривожних розладів. Однак існує ще обсесивно-компульсивний розлад особистості (ОКРО), який доволі схожий на ОКР.

Обидва розлади мають певні спільні ознаки: компульсивну поведінку, схильність до порядку, потребу в організації, перфекціонізм. Та головна відмінність полягає в тому, що людина з ОКР усвідомлює безглуздість ритуальних дій, але не може їх не виконувати, бо це допомагає зменшити тривогу. Водночас людина з ОКРО вважає такі дії раціональними та правильними, але може не виконати їх і не відчувати через це тривогу.

До того ж ОКР – це один з різновидів неврозу, тоді як ОКРО – це один з різновидів розладів особистості (їх є багато: шизоїдний, параноїдний, істеричний, антисоціальний, нарцистичний, межовий розлад особистості тощо).

ОКР, як і усі неврози, зворотний та виліковний. ОКРО, як і усі розлади особистості, незворотний, адже свідчить про певний набір особистісних особливостей, які зберігаються протягом усього життя. Вони можуть зазнавати компенсації та декомпенсації протягом життя, але повністю зникнути не можуть.

Крім того, ОКР завжди сприймається людиною як щось неприємне і проблематичне, від чого вона хоче позбутися, тоді як ОКРО – як сукупність рис, що узгоджуються з цінностями та его, і не є проблематичним для людини.

Також ОКР слід відрізняти від шизофренії. Спільна риса цих розладів – наявність нав'язливих думок. Однак при ОКР людина ідентифікує їх як власні, а при шизофренії їй здається, що хтось ззовні надиктовує їх у голову. До того ж до діагнозу шизофренії додаються ще й галюцинації та маячні ідеї.

Психологиня Анастасія Заремба відмічає, що в більшості випадків ОКР може бути не єдиним розладом у пацієнта. Він може поєднуватись з іншими, наприклад з депресією, тривожним розладом, комплексним ПТСР тощо.