В антидронові сітки потрапляють не тільки ворожі "пташки". Неочевидні проблеми, які пернатим створює війна

Російська війна проти України нищить не лише людей, а й природу – зокрема птахів. Один лиш підрив окупантами Каховської ГЕС призвів до руйнування багатьох пташиних оселищ, а постійні обстріли й нині спричиняють пожежі, які шкодять пернатим.

Сучасна війна приносить і менш очевидні загрози: антидронові сітки, оптоволокно з дронів та інші оборонні засоби, життєво необхідні для людей, стають пастками для тварин.

Українські військові помічають та публікують численні фото птахів, які заплутуються в "павутині" з сіток над прифронтовими містами.

І хоча на тлі щоденних втрат розмови про шкоду для птаства можуть здаватися "не на часі", фіксувати ці зміни важливо. Адже це ще один доказ того, що збереження природи й зоозахист у світі неможливі без припинення російського екоциду проти України.

Як саме бойові дії впливають на птахів? Чи справді пернаті уникають "гарячих" зон, і що буде з орнітофауною далі? "УП. Життя" обговорила ці питання з зоологом та очільником Української природоохоронної групи Олексієм Василюком.

"Хижі птахи – група номер один, для якої сітки є проблемою"

– Які види діяльності людини у війні найбільш згубно впливають на тварин в цілому?

– Головне – це, звичайно, вибухи. Як і для людей, і для сільського господарства, і для тварин, які живуть у ґрунті або під землею, це теж критично. Під час вибуху є тепловий вплив, тиск, ґрунт сильно спресовується, утворюється воронка, і для них це теж смертельно.

Далі лишається хімічний вплив. Вибух означає хімічне забруднення, причому з дуже широкими наслідками. Будь-який боєприпас має свій хімічний склад. Частина речовин не встигає прореагувати під час вибуху і потрапляє в ґрунт. Це відбувається за долі секунди – щось просто розлітається у вигляді порошку.

Очевидно, що більшість цих речовин не є корисними для живих організмів: це і важкі метали, і сірка, і багато інших компонентів. Усе це потрапляє в ґрунт, звідки його забрати неможливо.

З часом частина речовин вступає в реакції і перетворюється на інші – можливо, більш безпечні, а можливо, навпаки, більш небезпечні. Наприклад, сірка реагує з водою і утворюється сірчана кислота, відповідно, дрібні організми в ґрунті гинуть. З цим нічого не можна зробити.

Частина речовин із часом втрачає свою активність, але важкі метали залишаються. Вони можуть просочуватися в ґрунтові води, переноситися далі, потрапляти в річки. Це дуже складна система, але головне – що вплив вибухів дуже тривалий. Не тільки сам вибух, а й його хімічні наслідки діють роками.

Птах може відлетіти, копитна тварина може втекти, а все інше просто гине на місці. Звичайно, з часом щось відновлюється. Через десятки років екосистема може повернутися до більш-менш нормального стану.

Окремо є фортифікації: окопи, укріплення тощо. Вони заважають пересуватися, тварини туди падають і не можуть вибратися. Це не так масштабно, як вибухи, але теж негативний фактор.

Ще один момент – обстріли об'єктів техногенної небезпеки: складів, підприємств, нафтобаз. Це призводить до додаткового забруднення довкілля. Але якщо говорити саме про вплив на тварин, то основні наслідки все одно пов'язані з вибухами і пожежами.

– Як оптоволокно з дронів впливає на птахів?

– Це нова і найменш вивчена історія. На цьому етапі немає наукових досліджень: як мінімум, жоден науковець, який займається птахами, не може потрапити туди, де можна це вивчати.

Оптоволокно стійке в довкіллі, і думки про те, настільки воно різне і настільки довго зберігається, трохи розходяться.

Воно достатньо міцне, тому що дрон летить, наприклад, 20 кілометрів, тягне його за собою через кущі, дерева, між будинками, і воно не рветься. Птахи в ньому заплутаються, а еволюція їх до цього не готувала.

Насправді, крім птахів, це може нашкодити лише більш-менш крупним наземним тваринам. Я не думаю, що це нашкодить, скажімо, копитним, але якимось дрібним хижакам, зайцям наприклад – може.

Друга частина цієї біди для довкілля [і не стільки для самих птахів – ред.] – оптоволокно колись буде руйнуватися. І воно також різне. Те, що в пластиковій полімерній оболонці, буде утворювати мікропластик у якійсь кількості. Невеличкі частинки розсіюватимуться у природі, як скловата. Цю крихту не можна ні хімічно, ні фізично прибрати. Деякі люди кажуть: "Воно ж не потрапляє в пшеницю, в кукурудзу". Так, але воно потрапляє в ґрунтові води, і люди колись його питимуть з криниці.

Ґрунт буде частково складатися з мікроскопічних крупинок пластику. Дрібні ґрунтові тварини – черв'яки – ковтатимуть мікропластик. Ними харчуються птахи, яких потім теж хтось зʼїсть. Або, наприклад, мікропластик проковтне риба. Хай мисливство у нас переважно не є джерелом харчування, але українці все ж таки рибою харчуються. В тілі мікропластик теж буде накопичуватися.

Ми з цим нічого не можемо зробити – така нова реальність. В яких масштабах це буде – вже інше питання. Не треба завчасно купляти труну і писати заповіт, звичайно. Але все ж таки наше життя стане гіршим, і ми на це не можемо вплинути.

– Чому птахи заплутуються в антидронових сітках і які види найбільше зазнають цього ризику?

– Ми не знаємо точно, які птахи найбільше зазнають ризику, тому що немає жодного дослідження. Але так само, як і з оптоволокном, сітки – це фізична перешкода, до якої птахів еволюція не готувала.

Вони просто не знають, що таке може бути. Звичайно, птахи є різного розміру, і дрібні співочі, наприклад, горобці, – зможуть вибратися. Крупні мігруючі птахи, – гуси, журавлі, навряд чи зустрінуться з антидроновими сітками, коли летять високо в небі під час міграції.

Проте водоплавні птахи, які мігрують на великій висоті, опиняються на зимівлі на водоймах. Відповідно, якщо є географічний збіг обставин, що антидронові сітки десь поряд з водоймами, вони теж можуть заплутатися.

Це може бути загрозливо, наприклад, для зграї гусей чи качок, яка мігрує на південь України з Фінляндії, Норвегії, Естонії. Але я поки що таких картинок не бачив.

А от хижі птахи – це група номер один, для якої сітки є проблемою. Тому що вони літають низько, коли полюють. Більшість видів полює на наземних істот, зокрема на птахів на землі. І для них це найбільша загроза.

Сови найкраще бачать в темряві, але оптоволокно не світиться, його не видно, і птах дійсно може попастися – так само, якби його ловили сіткою. У нього багато пір'я, воно заплутується, і тварина вже не знає, як з цього вибратися. По відео видно, що серед заплутаних птахів, яких військові виймають, – переважно сови або денні хижаки.

"Птахи вже 4 роки не можуть зупинятись там, де звикли"

– Чи можуть птахи змінити свої маршрути, зважаючи на інтенсивність бойових дій і кількість страшних гучних звуків?

– Про це активно дискутують. В принципі не мали би, тому що міграційні шляхи і місця зимівлі формувалися тисячоліттями. Але насправді це відбувається.

Наприклад, уздовж Азово-Чорноморського узбережжя, особливо в районі гирла Дніпра і Кінбурнської коси, розташовані ключові місця зимівлі водоплавних птахів. Багато видів традиційно летіли саме туди, де вже 4 роки тривають активні бойові дії.

У птахів дуже сильна "вбудована" орієнтація. Наприклад, серпокрильці: пташеня, яке вперше вилітає з гнізда, одразу бере курс на Африку. Вони дуже точно орієнтуються в просторі. Так само поводяться багато інших видів.

Але зараз ми вперше стикаємося з ситуацією, коли навіть ці усталені маршрути порушуються. Птахи можуть прилітати в традиційні місця, але через війну змушені летіти далі.

Куди саме вони перерозподіляються, ми не знаємо. Можливо, переміщуються на інші великі водно-болотні угіддя – на Каспійське море, Дунай, у Грецію чи Ізраїль. Але відстежити це зараз неможливо.

Ще одна частина питання – гніздування. Раніше було відомо, що в лісах уздовж Сіверського Дінця є одні з найбільших в Україні угруповань денних хижих птахів – різні види сов, орлів, соколів, яструбів, лунів.

Зараз цих угруповань там більше немає. Це не означає, що птахи загинули, але вони звідти зникли. Птахи – єдина група тварин, яка може легко відлетіти на тисячі кілометрів. Тому очевидно, що вони покинули ці території.

Якщо вони століттями розмножувалися саме тут, значить це місце було для них найзручнішим. Інші місця – менш придатні. І чи зможуть вони підтримувати свою чисельність, розподілившись по інших територіях, ми не знаємо. Але можна припустити, що їм буде гірше.

Північний берег Чорно-Азовського моря – дуже важливий для птахів. На мілководдях уздовж берега їм є чим харчуватися. Птахи вже 4 роки не можуть зупинятись під час міграцій там, де звикли. А дуже багато видів з усієї північної Європи не можуть зимувати в інших місцях, багатих на корм. Відповідно, чисельність птахів чи поселень може стати меншою.

Звичайно, потрібна статистика. Коли буде доступ до тих територій, ми побачимо, скільки їх буде, скільки прилітатиме після завершення війни, зможемо їх порахувати.

А що сталося з хижими птахами, які покинули ліси на Сіверському Дінці? Після завершення війни вони не повернуться, бо цих лісів вже немає – це можна побачити на фото з Серебрянського лісництва.

– Як зараз відбувається спостереження, якщо ці території недоступні?

– У нас дуже обмежені ресурси. Ми змушені спиратися на дистанційні дані. Наприклад, за супутниковими знімками можна побачити, скільки згоріло лісів або як змінюється площа води. Це досить точна інформація.

Але щодо тварин ці дані майже нічого не дають. У деяких випадках можна побачити щось велике – наприклад, лебедів на міграції або гнізда чапель, хоча це винятки.

У нас є лише детальні дані про те, що було раніше. Наприклад: тут була колонія чапель на 60 пар, тут – на 120. Ось було 20 гнізд малого підорлика, а отут – єдине гніздо орла-могильника. А тепер все згоріло.

Але скільки саме птахів загинуло або куди вони перемістилися, не знаємо.

– Як руйнування Каховської ГЕС вплинуло на птахів?

– Це теж практично не вивчено. Але є очевидні речі. Наприклад, Кардашинське болото на Херсонщині – це місце, де гніздувалися багато навколоводних птахів. Воно було повністю затоплене в момент, коли в гніздах уже були пташенята. Тобто ці пташенята загинули. І, швидше за все, птахи вже не встигли повторно загніздитися, бо це був початок літа.

Що було далі, ми не знаємо, тому що територія недоступна. Я припускаю, що з великою вірогідністю птахи частково повернулися, але їх небагато, оскільки там тривають бойові дії, постійно є сильний шумовий фактор. Межа між окупованою і неокупованою територією по Дніпру – це якраз найбільш шумна частина.

Скільки їх там гніздувало на момент [підриву дамби], ми теж не знаємо, тому що повномасштабна війна на той момент тривала уже рік.

Є ще момент: у природі птахи живуть недовго, багато з них гине під час міграцій. Популяція підтримується за рахунок того, що кожна пара щороку виводить пташенят.

Дуже незначний відсоток птахів повертається в шумне місце. В цьому випадку і так невелика кількість повернулася, і [після підриву] вони втратили потомство. Це означає, що птахів буде дуже незначна кількість.

– Чи є якісь загальні дані про зміну чисельності птахів в Україні внаслідок війни?

– Ні, немає. Орнітологи не можуть працювати ні в зоні бойових дій, ні на окупованих територіях. Те, що там відбувається, для нас фактично невідоме.

– А нетутешні птахи, які просто пролітають над Україною, могли змінити маршрути?

– Загалом маршрути не мали би змінюватися, тому що більшість птахів летить на великій висоті.

Є окремі дослідження з трекерами: деякі птахи все життя літають із маячками, і можна дуже точно бачити їхній маршрут – фактично кожні кілька хвилин фіксується точка, де вони перебувають.

Були дані про одного птаха, який начебто почав облітати зону бойових дій. Але це викликало багато дискусій серед орнітологів, тому що один птах міг так полетіти, а інший – ні. Тобто це може бути просто випадковістю: один полетів в обхід, інший – навпаки пролетів прямо через зону бойових дій.

Також є спостереження, що в зоні бойових дій стало більше птахів, які харчуються мертвими тваринами – наприклад, від колег чув, що на Харківщині фотографували грифів, які точно не наші. Але загалом робити якісь висновки зараз неможливо.

– А яка ситуація з птахами у Чорнобильській зоні?

– Там нічого принципово не змінилося. Були пожежі, але загалом ситуація така сама, як і до війни – це той самий ліс і ті самі болота. Є питання з укріпленнями і кордонами, які можуть заважати великим тваринам – зубрам, лосям, рисі, ведмедям, вовкам. Але для птахів це не має значення.

"Птахів дуже любить найбільша кількість людей"

– Чи є якісь позитивні побічні ефекти війни для птахів?

– Є. Головне – це те, що люди покидають території. Немає полювання, немає отрут на полях і взагалі менше фактору турбування, тому деякі живі істоти від цього виграють.

Наприклад, Каховське водосховище раніше було практично позбавленим життя – там були лише ті види риб, які штучно розводилися. А тепер це велика дика екосистема, яка починає формуватися заново.

Звичайно, це ще не старий, а молодий ліс, але він уже формується. І це приклад того, що природа в чомусь виграла.

Також зменшилося використання пестицидів. Раніше обробка полів знищувала величезну кількість комах – тисячі видів. Гинули й ґрунтові організми, а тепер цього менше. Комах стало більше, їх не труять. Птахи ними харчуються і не гинуть від отрути. Відповідно, можуть вигодовувати більше пташенят.

Також стало більше гризунів. Це було особливо помітно в перший рік [повномасштабної війни] – бліндажі були буквально заповнені мишами. Так, звичайно, не могло тривати довго. Але сам факт, що гризунів не труять, означає, що їх стало більше. І це, своєю чергою, впливає на хижаків.

Наприклад, перегузня – дуже рідкісний звір, який харчується мишами. Повідомлень про неї зараз більше, ніж за багато попередніх років, тому що стало більше корму і він не отруєний. Я взагалі дуже люблю її – це найяскравіший, найстрокатіший звір, і в Європі він живе лише в нашій зоні бойових дій.

Звісно, я думаю, що гризуни не змогли пережити зиму в такій кількості, в якій їх було пару років тому. Спочатку на полях було багато зерна, яке не зібрали. Вони його з'їли – і все.

Далі їжі стало менше, і вони почали лізти в бліндажі, ближче до людей, тому що були голодні. Але це тривало недовго. Після зими їх поменшало. Але загалом – все одно більше, ніж було, тому що немає пестицидів.

– Як зменшення кількості птахів може вплинути на сільське господарство?

– Теоретично, менше птахів – більше комах. Але я би не ризикував це прямо стверджувати. Сільське господарство сильно залежить від пестицидів. І кожен випадок треба розглядати окремо.

– Які кроки з відновлення орнітофауни потрібно закладати зараз?

– Ми повинні спочатку побачити, що відбувається [на окупованих територіях]. Як із Каховкою: спочатку казали, що буде пустеля, а через півтора року там вже були дерева висотою 3,5 метра. Природа завжди шукає шлях, як відродитись.

Тому, як тільки з'явиться доступ до цих територій, потрібно буде швидко проводити дослідження і вже на їх основі формувати план дій. Дистанційно це зробити неможливо.

Зараз ми вперше живемо в умовах війни, яка одночасно осмислюється з екологічної точки зору. Спочатку були світові війни, а вже потім почала формуватися екологічна тематика. У 70-90-х роках з'явилися міжнародні угоди, зокрема Бернська конвенція, і країни поступово почали їх підписувати.

Екологія, до якої ми звикли, – це відносно нове явище. Так що ми, певним чином, першовідкривачі.

– Як можна полегшити життя птахів після війни?

– Теоретично можна робити штучні гніздівлі але в цьому випадку це не вирішує проблему. Ми ніколи не стикалися з такими масштабами впливу.

Тому головне, що можна буде зробити [після війни] – це прибрати оптоволокно і антидронові сітки, коли з'явиться доступ. Все інше вже потребує досліджень. І це може зайняти багато років.

– Чому важливо говорити про птахів, досліджувати їх?

– Це філософське питання. Усе в природі дуже пов'язане.

Наприклад, якщо зникнуть дикі бджоли і метелики, які запилюють значну частину рослин, то зникне 60% врожаю, яким харчується людство.

Якщо зникнуть ґрунтові організми – не буде ґрунту. Птахи теж виконують свою функцію – наприклад, регулюють чисельність комах.

Не знаю, чи можна сказати, що від птахів залежить наше життя, але це точно одна з груп тварин, яку дуже любить найбільша кількість людей. І світ без птахів точно буде набагато похмурішим, ніж без будь-якої іншої тварини.

Олена Барсукова, "Українська правда. Життя"