Закохувалися в актора з серіалу чи улюбленого героя? Що таке парасоціальні стосунки і чим вони небезпечні

Згадайте улюбленого персонажа фільму, в якого були закохані, або книжкового героя, з яким мріяли дружити. Якщо образи швидко з'явилися в уяві, то, можливо, дитяча мрія все ж здійснилася, і ви справді побудували з цими героями "стосунки". Однак ці стосунки не взаємні, а односторонні – парасоціальні.

Медійні персонажі оточують нас усюди: у фільмах, серіалах, книжках та соцмережах. Ми переживаємо за них, радіємо їхнім перемогам і обговорюємо їхні вчинки. Такі активні спостереження за життям зірок можуть спровокувати відчуття, наче ми справді близькі з ними та знаємо все про їхнє життя.

Тоді може виникнути бажання отримати взаємність від медійних особистостей у цих почуттях, а це вже є ознакою формування парасоціальних стосунків.

Що таке парасоціальні стосунки, чим вони небезпечні та як у них не застрягти, "УП. Життя" розповіла Любов Найдьонова – докторка психологічних наук, член-кореспондентка НАПН України, заступниця директора Інституту соціальної та політичної психології НАПН України.

Що таке парасоціальні стосунки?

Телебачення, кіно та інтернет створюють відчуття, наче ведучі, актори чи блогери звертаються саме до нас. Так виникає ілюзія особистого зв'язку з людиною, яка навіть не знає про наше існування.

Парасоціальні стосунки – це односторонній зв'язок, при якому в споживача медіа виникає відчуття близькості до медійної персони. Це може бути як вигаданий герой книги або фільму, так і справжня людина, яку ми бачили в онлайн-середовищі.

Термін "парасоціальні стосунки" запропонували соціологи Чиказького університету Дональд Гортон і Річард Воул у 1956 році, аналізуючи вплив відомих особистостей на авдиторію. Префікс "пара" у назві стосунків підкреслює їх наближеність до соціальних, хоча вони не зовсім є ними.

За словами експертки, парасоціальні стосунки – це явище, характерне для більшості людей, адже в його основі лежать закономірності, пов'язані з природою людини й особливостями роботи її мозку.

"Людина – це істота соціальна, тому їй характерне явище, що в психології досліджується вже дуже давно – атрибуція, тобто наділення іншої людини (або навіть і не людини) певними якостями", – каже Любов Найдьонова.

В основі цього явища лежить усвідомлення людини, що інші теж мають особливості роздумів та свій закритий для оточення внутрішній світ. Ми маємо доступ до чужого світу лише через слова та поведінку людини, і можемо робити висновки щодо її намірів лише на основі цих чинників.

"Парасоціальні стосунки виникають щодо медійних персонажів, а зараз – і щодо штучного інтелекту, тобто до програми, до алгоритмів. Так влаштований наш мозок і людська соціальність, що ми наділяємо якимись особистими рисами навіть неживі предмети", – пояснює докторка психологічних наук.

Як формуються парасоціальні стосунки?

Процес утворення парасоціальних стосунків має чіткі закономірності, зазначає Любов Найдьонова.

"Важливо, щоб це був не одноразовий контакт, а багаторазовий. Тобто для виникнення відчуття того, що персонаж ніби є другом, людина повинна часто з ним "зустрічатися", за її суб'єктивними відчуттями. Для когось це кожен день по кілька разів, для когось – раз на тиждень", – розповідає експертка.

Другим важливим чинником є наявність симпатії або прихильності. Їхньому формуванню можуть сприяти певні вчинки та висловлювання медійної особистості. На виникнення цих почуттів індивідуально впливають зовнішність героя та рівень його привабливості для людини і подібності до неї за певними рисами. За словами експертки, часто саме схожість може стати основою формування парасоціальних стосунків.

При цьому парасоціальні стосунки не завжди є романтичними. Це можуть бути дружні почуття, які супроводжуються виникненням ілюзії, наче людина також є важливою для свого кумира.

Глядач стає емоційно залученим у життя героя: переживає щодо його життєвих негараздів, радіє його перемогам та щасливим моментам. І це також робить вразливішим.

Хто найбільше ризикує втрапити у парасоціальні стосунки?

Найбільш вразливими та схильними до впливу парасоціальних стосунків є діти і підлітки.

Комунікація зі штучним інтелектом є шкідливою для дітей, у яких ще не сформоване соціальне сприйняття.

У ранньому віці (5-6 років) дитина вчиться аналізувати поведінку людей, їхні наміри та причини певних дій на основі спостереження. Спілкування зі штучним інтелектом негативно впливає на розвиток вміння пояснити поведінку інших (атрибуцію).

"Штучна" комунікація не може замінити людину з її власною психікою та свободою волі, а отже таке спілкування не допоможе дитині навчитися аналізувати причини певних дій оточення.

Парасоціальні стосунки зі штучним інтелектом можуть заважати підліткам приймати недоліки інших людей та відмови, опановувати себе, коли очікування не справдилися.

"Людина має отримувати "щеплення страждань" від того, що світ не такий, інші люди не такі, як їй би хотілося. Це реальний досвід, який потрібен у подальшому житті. Якщо підліток буде переважно спілкуватися зі штучним інтелектом, який буде все підтверджувати, відповідатиме та подаватиме інформацію правильно і в зручному вигляді, то цього "щеплення незручності" не відбуватиметься. І це тенденція, яка буде посилювати самотність", – підкреслює науковиця.

Підліток має навчитися взаємодіяти з людьми, спираючись на справжній життєвий досвід, а не на штучні відповіді. За словами експертки, невміння домовлятися та впливати на інших людей може призвести до проблем із прийняттям відповідальності у дорослому віці.

На дорослих такі уявні стосунки з ілюзією близькості теж впливають, хоча діти залишаються найбільш вразливими до впливу цих взаємодій.

"Доросла людина вже має сформовані психічні інструменти, що дають змогу критично ставитися до таких впливів парасоціальності. У дитини ці світоглядні рефлексивні здатності ще недостатньо сформовані, щоб протистояти технологічно посиленим впливам", – каже експертка.

Як на парасоціальні стосунки впливає розвиток штучного інтелекту?

Із розвитком ШІ парасоціальні стосунки набули нової форми. Любов Найдьонова ввела авторський термін для цих взаємин – фіктосоціальні стосунки.

На відміну від парасоціальних взаємодій, які є односторонніми та мають взаємність переважно в уяві людини, фіктосоціальні стосунки містять певну форму двостороннього зв'язку. Людина справді комунікує зі штучним інтелектом, однак з її боку ця взаємодія справжня, а зі сторони ШІ всі емоції, які прочитуються людиною в згенерованому тексті або моделюються в штучній озвучці – це фікція.

Алгоритми лінгвістичної моделі підбирають відповідь, яку прагне почути людина і яка буде для неї більш приємною. Термін "фіктосоціальність" підкреслює наявність справжньої розмови, але співрозмовник у цій взаємодії підлаштовується під людину. Так виникає певна "фіктивна взаємність", однак в стосунках відсутній справжній суб'єкт із життєвим досвідом і здатністю самостійно ухвалювати рішення.

Якщо людина надміру захопиться таким видом взаємодії – матиме ризик "застрягання" в ілюзіях, погіршення психічного здоров'я і навіть "ШІ-психозу" залишається, особливо для молоді.

Чи є якась користь від парасоціальних стосунків?

Звісно, у парасоціальних стосунків є й позитивні ефекти. Наприклад, вони можуть частково компенсувати відчуття самотності і таким чином покращити стан на короткий проміжок часу, відволікти від небажаних думок, підказати сценарії поведінки в проблемних ситуаціях тощо.

Парасоціальні стосунки можуть сприяти корисним рішенням у житті. Наприклад, регулярне спостереження за діяльністю певного спортсмена може змотивувати до занять спортом. Однак важливо контролювати межу, щоб не відбулося заміщення власного життя досягненнями персонажа.

Проте ризик "застрягання" в ілюзіях, погіршення психічного здоров'я і навіть "ШІ-психозу" залишається.

До чого призводить прагнення отримати взаємність від зірки?

Ознакою парасоціальних стосунків є одностороннє відчуття близькості до медіаперсони, однак у певних випадках фани прагнуть будь-якими способами домогтися взаємності від свого кумира.

Завдяки соціальним мережам користувачі мають можливість безпосередньо взаємодіяти із зіркою за допомогою коментарів та особистих повідомлень. Проте легкий доступ до інформації про життя відомої особистості може загрожувати її безпеці.

Парасоціальні стосунки є однією з причин виникнення випадків переслідувань медійних осіб. Часто ситуацію погіршують проблеми зі психічним здоров'ям у фаната, який може стати одержимим зіркою.

Наприклад, фанатка Гаррі Стайлза протягом місяця надіслала співаку близько 8000 листівок, зокрема весільних. Суд заборонив жінці наближатися до кумира протягом 10 років.

Іншим прикладом сталкінгу є випадок із життя відомої виконавиці Тейлор Свіфт. 45-річний Брайан Джейсон Вагнер відвідував будинок співачки і стверджував, що перебуває з нею у романтичних стосунках. Чоловік навіть заявляв, що зірка є матір'ю його сина.

Видання The Cut повідомило, що за рішенням суду переслідувач отримав п'ятирічну заборону на наближення до Тейлор Свіфт. Чоловік повинен триматися подалі від усіх її будинків, транспортних засобів та місць роботи, а також не може володіти вогнепальною зброєю і бронежилетами.

Що відбувається, коли персонаж зникає з нашого життя? Парасоціальний розрив

Парасоціальні стосунки є односторонніми, проте емоції, що відчуває людина до медіаперсони, справжні.

"Хоча це не реальний персонаж, не реальні стосунки, але вони можуть викликати такі ж сильні емоції, як втрата не лише когось далекого, а й близької людини чи домашнього улюбленця, до якого була прив'язаність.

Втрата парасоціальних стосунків переживається як реальна втрата, хоча стосунки були несправжні. Це зафіксовано неодноразово і є справжньою проблемою", – зазначає Любов Найдьонова.

Причинами розриву можуть бути смерть персонажа чи медійної особи, закінчення серіалу або створення нової версії штучного інтелекту, що супроводжується видаленням попередньої та очищенням чату.

Як не потонути у "стосунках" із власною фантазією?

Щоб уникнути негативних наслідків парасоціальних стосунків, зокрема із ШІ, потрібно:

• бути чутливим до себе та розвивати рефлекцію власного стану;
• спостерігати за змінами настрою, погіршенням сну;
• аналізувати зміни у поведінці близьких, які для них можуть бути непомітними;
• не замінювати "складне" спілкування з оточенням "простою" комунікацією зі штучним інтелектом.

Парасоціальність – окреме явище, яке продовжує досліджуватися. За допомогою створення парасоціальних стосунків можна як здійснювати позитивний вплив на глядачів, так і маніпулювати ними. Експертка додає, що варто знати свої схильності і керувати силою своєї уяви, щоб використовувати такі медійні впливи собі на користь.

Як розірвати парасоціальні стосунки, якщо вони стали нездоровими?

За словами експертки, тривожною ознакою нездорових парасоціальних стосунків є надмірність, тобто постійні розмови лише про певного персонажа, зосередження усіх думок навколо цієї фігури. Все інше ніби втрачає свою значущість, коли формується враження, що цей персонаж і його екранне життя важливіші, ніж власні справи. Таке зміщення пріоритетів є тривожною ознакою.

"Якщо людина помітила тривожні ознаки, то треба посилити рефлексію, розібратися, яку користь дають такі ілюзії. На короткий період користь може бути прийнятною. Закінчився серіал, покрутився в спогадах і поступово забудеться. Почнеться якась нова історія, на яку можна буде відволіктися", – каже Любов Найдьонова.

Експертка радить звернутися по допомогу, якщо людина усвідомлює, що починає пропускати важливі життєві події через захоплення парасоціальними стосунками.

"Усвідомлення, що ти не можеш сам переключитися, починаєш втрачати важливе, але не можеш зупинитися – це привід звернутися по допомогу", – підкреслює докторка психологічних наук.

Щоб розвіяти зосередженість людини на певному образі, експертка радить замінити надмірну увагу до персонажа справжнім спілкуванням та фізичним навантаженням.

"Фізичне навантаження добре змиває образ, що крутиться в голові, а також корисним є реальне спілкування зі справжніми людьми – краще повноформатне (офлайн). Можливо, щось давно відкладали, тоді варто це зробити. А може час спробувати зробити щось новеньке, в чому себе ще не випробували? Крафт безкінечно різноманітний. Просто варто шукати, що вам особисто підходить. Парасоціальність безтілесна, а життя втілене", – каже Любов Найдьонова.