Не дожила 2 дні до 26-річчя. Спогади про загиблу "госпітальєрку" Ірину Цибух
29 травня під час ротації на Харківському напрямку загинула бойова медикиня добровольчого батальйону "Госпітальєри" Ірина "Чека" Цибух.
Про це повідомили "Госпітальєри".
"Здається, що це сон. Що зараз ти вийдеш на звʼязок, і ми почуємо твій голос.
У нас немає слів. Ніхто досі не вірить в те, що сталося. Це невимовний біль та неймовірна втрата не тільки для батальйону – для всієї України", – зазначили у добробаті.
Ірина приєдналася до "Госпітальєрів" ще у 2015-му – їздила на Донеччину та Луганщину. Але згодом повернулася до цивільного життя та працювала в команді Суспільного. На початку повномасштабного вторгнення вона знову долучилася до медичного добробату.
В останньому пості у X (колишній Twitter) шість днів тому Ірина написала: "У мене скоро ДН і я пишаюсь, що дожила до 26".
Але війна забрала "госпітальєрку" за два дні до Дня народження.
Брат Ірини Юрій Цибух опублікував посмертний лист, який його сестра лишила ще у квітні 2023 року під час ротації на Донеччині. Але ті слова актуальні й на зараз:
"Привіт, прийміть мої співчуття, не люблю, коли ви сумуєте, але мене час і цей розпач розсіється, доведеться продовжувати жити життя. Тому не гайте час на страждання, живіть далі.
Сумно, що ми проживаємо настільки немічні, залежні від суспільного схвалення життя, що лише смерть дозволяє проживати абсолютну свободу. Однак біда у тому, що життя закінчилось і ця свобода більше не має ніякого змісту", – писала вона.
Чимало людей у соцмережах згадують знайомство з Іриною і розповідають її силу, цінності та міць. Так, посестра Тетяна Романюк каже, що "Чека" була її прикладом, натхненням та мотивацією.
"Чека… Ти була уособленням майбутнього України. Одна з тих, хто рухала її вперед. Це не просто втрата ще одного Героя, це жахливий удар для всієї країни… Ворог забрав Тебе у нас. І ми зробимо все, щоб він захлинувся власною кров'ю", – додав побратим Орест Каракевич.
Побратим Арсеній Сухомлін згадав, як працював разом з Іриною.
"Перші поранені в Києві… Ліси Ірпіня. Перший мінометний обстріл ми разом чудом пережили лежачи в одній ямі. Перевозили поранених із Барашівки до Києва. Побували в Херсонський області… Чуть не підірвались на ТМках в Пущі Водиці… Катались по 2 лінії в пірожке (легкове авто з вантажним багажником – ред.) Нової Пошти… Ніколи не забуду тебе", – написав він.
Фотографка Юлія Кочетова присвятила Ірині публічний лист зі спогадами.
"Іро, ти врятувала стількох, ми не врятували тебе. в цьому немає справедливості, немає ні сил, ні слів, ні сліз. Ти мала силу і серце – більше за сотні інших, які мені довелось зустріти.
Моя люба Іро, ця боротьба буде продовжуватись і я буду нести твоє ім'я. потім точно знесемо парочку блокпостів на швидкості і розвалимо рашку, як ти і хотіла. Я любитиму тебе в усіх світах", – написала вона.
Люди, які знали "госпітальєрку" кажуть, що були певні: смерть омине молоду бойову медикиню.
Так, журналістка УП Ольга Кириленко згадує, як нещодавно записувала інтерв'ю з Іриною Цибух.
"Я дивилася на Іру впродовж двох годин інтерв'ю й думала – як їй, подорослішавши і проживши 10 років пліч-о-пліч з війною, – вдалося зберегти в собі стільки світла, тепла й прагнення боротися за Україну.
Іро, ти вміщувала в собі стільки всього чудового. Мені здавалося, що ти з тих, хто ніколи не загине", – зазначила вона.
Громадська діячка та ведуча Ярослава Кравченко каже, що пощастило тим, хто не знав Ірини Цимбух. Бо ті, що знали зараз перебувають у заціпенінні.
"Її масштаби думок, відважності, твердої позиції – не передати. Жодними словами не передати, яка це велика втрата.
Іра говорила різко і правдиво, в неї завжди була позиція. Вона мала цінності, не ілюзорні. А просочені кровʼю, боями, втратами. Її фокус ніколи не збивався. Вона бачила, яким мусить бути суспільство, щоб ми залишились Україною. Вона рятувала життя. Сотні життів", – підсумувала Ярослава.
Депутатка та засновниця "Госпітальєрів" Яна Зінкевич називає Ірину однією з найяскравіших, найпотужніших осіб, що героїчно загинули під час виконання завдання.
"Її ставлення до дійсності було прикладом для інших. Її світлість часто дратувала тих, хто був заглиблений у зневіру. Вона несла свій чин хоробро та беззастережно, обираючи для роботи найгарячіші напрямки, а до складу свого екіпажу – найзвитяжніших побратимів і посестер.
Ніколи не відмовлялася від допомоги батальйону з пошуком необхідних ресурсів. Стійко переносила усі моменти служби і завжди рвалася туди, де її знання парамедикині були найпотрібнішими", – додає вона.
Яна додає, що Ірина активно працювала над меморіалізацією полеглих воїнів.
"Перед поїздкою на Донбас вона встигла провести ряд лекцій і залишити надзвичайно цінні нотатки. Гадаю, тепер наше завдання зробити так, щоб її система цінностей, які вона розробляла для інших, знайшли відгук на державному рівні. Досвід її особистих втрат ліг в основу цієї людяної ідеї, яку вона плекала з особливою любов'ю", – завершує засновниця добробата.
Психолог Артем Осипян резюмує:
"Невимовно сумно втрачати таких світлих людей... частину мого покоління, разом з якими ми мали б розбудовувати країну, поставити крапку на пострадянському спадку і остаточно затвердитись у європейських цінностях, а натомість ми ховаємо одне одного по черзі".
