Вирватися з міста. Гетьманська столиця і 220-річна яблуня-колонія

Основні туристичні потоки в Україні мають напрям на захід та південь. Чомусь мандрівники не часто балують увагою північ нашої чудової країни.

"Українська Правда. Життя" пропонує виправляти ситуацію, тож цього разу запрошуємо відправитись на Чернігівщину, що славиться великою кількістю пам'яток історії та архітектури ХVІІ-ХІХ ст., понад дві сотні з яких мають світове значення.

Додайте сюди мальовничу природу і отримаєте чудові вихідні.

Основним об’єктом маршруту ми обрали заповідник "Гетьманська столиця" у Батурині. Дорогою є ще чимало цікавого: собори, парки, палаци та багато іншого. Поїхали!

ДЕНЬ ПЕРШИЙ

Якщо їхатимете своїм ходом, чи автостопом, то першу зупинку варто зробити у містечку Козелець. Відхилившись на кількасот метрів від основного маршруту, завітайте до Собору Різдва Богородиці.

Його спорудили в середині 18 ст. на замовлення графині Наталії Розумовської (матері Олексія та Кирила Розумовських) на знак подяки Богові за щасливу долю синів замовниці.

Ще б пак!

Народившись у сім’ї реєстрового козака, Олексій продемонстрував чудеса кар’єрного зростання від співака церковного хору до графа, генерала-фельдмаршала Російської імперії та чоловіка імператриці Єлизавети.

Його брат - Кирило - теж граф і генерал-фельдмаршал, президент Імператорської Академії наук, був останнім гетьманом Війська Запорозького.

Собору Різдва Богородиці у Козельці. Фото m-a-d-m-a-x.livejournal.com

Собор вражає красою навіть тих, хто позбавлений сентиментів та цікавовсті до культових споруд. Поруч нього 50-метрова дзвінниця. А всередині чи не найвищий (27 м) в Україні іконостас.

Неподалік собору споруда козацької полкової канцелярії. Також у селищі можна пройти до Миколаївської церкви (кін 18 ст.) та Вознесенської церкви (19 ст.), яка нині віддана під Музей ткацтва Чернігівщини.

Іконостас Собору Різдва Богородиці у Козельці. Фото m-a-d-m-a-x.livejournal.com

При бажанні, наявності часу і можливості варто заїхати також до Ніжина і (чи) до меморіалу Героям Крут.

Ми ж пропонуємо їхати до Батурина, де зібрано чимало пам’яток козацької доби у Національному історико-культурному заповіднику "Гетьманська столиця".

Місто засноване у 1575 році Штефаном Баторієм. У 1625 році поляки закладають на березі річки Сейм потужну фортецю. А в 1669 гетьман Лівобережної України Дем’ян Многогрішний обирає його за столицю.

Наступним гетьманом у Батурині був Іван Самойлович, а з 1687-го року Іван Мазепа зробив Батурин своєю столицею. При ньому місто стало центром політичного життя Гетьманщини та значно розширилось.

Національний історико-культурний заповідник "Гетьманська столиця". Фото з razom.media

У 1708-мому році, після переходу гетьмана на бік шведів у Північній війні з Московським царством, Батурин, завдяки зраді одного із козацьких старшин, захопив і зруйнував князь Меншиков, всіх мешканців жорстоко стратили (разом з оборонцями кількість жертв склала понад 10 тисяч людей), а столицю перенесли до Глухова.

Батурин стояв майже пусткою, та почав відроджуватись коли дістався в подарунок згаданому вже Кирилові Розумовському. Номінально сюди повернулась гетьманська столиця (адміністративні заклади однак залишились у Глухові).

1764-го року Катерина II змусила Розумовського добровільно відмовитись від гетьманства, залишивши йому маєтки, зокрема і Батурин. Сам Кирило більше часу проводив по російських столицях та за кордоном, проте на схилі літ приїхав до Батурина, де задумав збудувати собі палац.

Палац будували 4 роки (1799 – 1803). Головним архітектором був шотландець Чарлз Камерон. Після смерті Розумовського у 1803-тьому році палац залишився без належного догляду, оздоблювані роботи було припинено. У 1824 році пожежа знищила майже всі його інтер’єри. Палац поглинув занепад. Війни, час та пожежі майже зруйнували його.

Палац Розумовського, 2004 рік. Фото з Wikipedia.org

Аж у 2001-шому за Батурин взявся тоді ще прем’єр-міністр Віктор Ющенко. За його ініціативи розробили програму збереження пам’яток.

Це була сьома спроба реставрації палацу і єдина, яка була доведена до кінця. По обидва боки, за кресленнями Камерона, відбудували флігелі, а навколо комплексу розбили парк.

Палац Розумовського після реконструкції. Фото з castle-ua.com

Нині у палаці музей. На першому поверсі портретна галерея та каплиця. Інтер’єри другого поверху відтворені за збереженими роботами Камерона. Музеєфікація кімнат здійснена відповідно до їхнього первісного призначення.

Відреставровані зали палацу. Фото з uavisti

Разом із відновленням палацу тривали роботи з відбудови та реставрації решти об’єктів "Гетьманської столиці".

У 2008-мому році відновлена цитадель Батуринської фортеці. Будували її фактично з нуля, спираючись на археологічні дослідження та історичні припущення.

На земляних насипах, за ровом із частоколом, зведена потужна дерев’яна оборонна стіна амбразурами, бійницями та трьома вежами (на одну з них - надбрамну - варто піднятись). Тут можна переглянути 3D панораму фортеці.

У дворі цитаделі відбудували також будинок гетьмана в стилі козацького барокко, дерев’яну замкову церкву Воскресіння Господнього та козацьку скарбницю, в якій планують зробити виставку монет.

Вид на комплекс з висоти пташиного польоту. Фото з baturin-capital.gov.ua

Біля цього комплексу, в приміщенні колишньої Воскресенської церковнопарафіяльної школи, побудованої у 1904 році, розгорнута експозиція музею археології Батурина. Поруч - Воскресенська церква-усипальниця Кирила Розумовського, 1803 р.

Музей археології Батурина. Поруч - Воскресенська церква. Фото з baturin-capital.gov.ua

Єдиною будівлею на території Батурина, що дійшла до нас з часів Дем’яна Многогрішного, Самойловича та Мазепи є будинок генерального судді Василя Кочубея. Навколо нього – затишний парк. Всередині та в підвалах - музей.

Попросіть екскурсоводів розповісти історію кохання доньки Кочубея Мотрі та її хрещенного батька Івана Мазепи. Ось короткий варіант. Овдовілий 65-річний гетьман пробував посватати 16-річну Кочубіївну, проте батьки її навідріз відмовили та відправили доньку в монастир. Вона ж утекла дорогою і прийшла до Мазепи, який "повернув" її батькам.

У будинку Кочубея. Фото hvilya.com

Від парку прогуляйтесь до Церкви Покрови Пресвятої Богородиці (УПЦ КП), яку називають сповідальницею Мазепи і двічі руйнували у 1708 і 1936 роках, проте і двічі відбудовували 1789 і 2008-го.

ДЕНЬ ДРУГИЙ

Наступного дня можна поїхати у Чернігів (150 км), проте краще в це місто та околиці їхати окремим дводенним маршрутом.

Ще один варіант - податись на Сумщину, до ще однієї гетьманської столиці – Глухова (90 км. від Батурина). Аби прогулятись там старим містом, пройти через Київську браму Глухівської фортеці, помилуватись церквами, університетом, зайти до купецького будинку, банку та будинку Терещенка, оглянути місто й околиці з водонапірної вежі 1928-го року та відвідати ще чимало пам’яток (всього 5 національного і 31 місцевого значення) і музеїв заповідника "Глухів".

Дорогою заїдьте у Кролевець до унікальної яблуні-колонії та кількох садиб.

Унікальному дереву яблуні, що займає 10 соток, 220 років

Дереву, що займає 10 соток, 220 років. Воно має кілька стовбурів і десятки вкорінених гілок. Унікальною його особливістю є здатність до самостійного вкорінення гілками. Коли стовбур відмирає, його віти опускаються та приростають до землі. Раз на рік плодоносить ліва половина дерева, наступного року – права.

Виростити подібну до неї не вдалось ніде. Причину такої аномалії пояснюють хто випадком, хто магнітними лініями, а хто і прокляттям. Під гіллям цієї яблуні, між тим, лежить надгробна плита князя, який розпорядився її посадити. Місцеві мешканці складають легенди про лікувальні та, навіть, молодильні властивості дерева та його плодів.

З Глухова, при бажанні та наявності часу, поїдьте у тисячолітній Путивль (42 км) з його багатою історією, монастирями та торговими рядами.

Трьох-Анастасіївська церква в Глухові. Вид з водонапірної вежі. Фото з stejka.com

Проте, для завзятіших та рішучіших пропоную все ж продовжити маршрут півднем Чернігівщини і відправитись до прекрасних палацово-паркових ансамблів Качанівки та Сокиринець, через Конотоп та Ромни (якщо ви на авто).

У Конотопі з цікавого є невеличкий музей авіації ­(6 гелікоптерів, фотоматеріали та моделі літаків), який у неділю не працює.

А в Ромнах кілька будівель та низка церков 18-го, 19-го, початку 20-го столітть: Святодухівський собор, Вознесенська церква, церква Святого Василя, Всіхсвятська церква та ін. Вирішуйте самі чи варто тут зупинятись.

Вознесенська церква у Ромнах. Фото з Wikimedia.org

Ми ж поспішаємо в Сокиринці, де у 1823–1829 роках прилуцький полковник Павло Галаган спорудив величний мурований палац на 60 кімнат в стилі ампір з високим декоративним куполом.

Садівник-австрієць Бістерфельд розбив навколо палацу великий ландшафтний парк з альтанками, церквою і каплицею, греблею і двома мостами.

Палац Галаганів. Фото з Wikimedia.org

І палац, і парк у цілком непоганому стані. Вони присутні у всіх туристичних "топах" того, що варто побачити у Чернігівській області. Тут бував Тарас Шевченко, Микола Куліш, композитор Микола Лисенко.

Нині у майже 200-річному палаці розміщений агротехнічний ліцей, тож є ризик, що у суботу та неділю до середини можна не потрапити.

Палац Галаганів. Фото з sashaberzina.com

У сусідньому Тростянці є дендропарк, проте наступна планова зупинка - село Качанівка Ічнянського району. У ньому мешкають всього півсотні осіб та, воно відоме на всю Україну палацово-парковим комплексом Тарновських.

Будівництво палацу у 1771 році розпочав російський генерал-фельдмаршал Петро Румянцев-Задунайський. Навколо нього розбили парк та сад. У той же час зводили ще ряд паркових будівель, зокрема альтанку та "романтичні руїни".

Качанівський парк. Фото з travelworld.org.ua

До Тарновських маєток перейшов у 1824 році. Перед тим ним володів поміщик Григорій Почєка, який був одружений на вдові маршала Степана Тарновського, що мала сина, теж Григорія, від першого шлюбу, якому і дістався в спадок маєток, по смерті Почєки.

Саме Григорій Тарновський закладає сучасний палац, який набув остаточного вигляду вже за його племінника Василя. У 1898 році маєток продали цукровим магнатам Харитоненкам.

Палац Тарнавських. Фото з prostir.ua

Григорій Тарновський, будучи дуже заможним, чимало витрачав на твори мистецтва й на допомогу митцям. У нього часто гостювали художники, композитори, письменники і поети. Михайло Глінка любив грати у гроті під альтанкою. З тих пір її називають альтанкою Глінки. Кажуть, що тут він написав частину опери "Руслан і Людмила".

Альтанка Глінки. Фото з kyivfresky.com.ua

Тут Ілля Рєпін створив одну з найвідоміших своїх картин "Запорожці пишуть листа турецькому султанові". Також тут бували Гоголь, Марко Вовчок, Врубель, Петров-Водкін, Брюллов, Гулак-Артемовський та ін. Був тут у 1843 році і Тарас Шевченко.

Урочище Качанівка розташоване на околиці села у горбистій місцевості. Верхнє плато займає палацовий комплекс будівель, нижнє – мальовничий парк з 12 ставками, павільйонами, скульптурами, парковими містками, "руїнами", амфітеатром. Загальна площа заповідника 568 га.

Якщо у вас залишаться час та енергія, то можна ще заїхати в Густинський монастир та місто Прилуки.

Густинський монастир. Фото з panoramio.com

ЯК ДОЇХАТИ

На своєму авто, звичайно, буде найзручніше. З Києва до Батурина через Кіпті 225 кілометрів. Увесь запропонований маршрут складе близько 650 км.

Можна підібрати попутку на BlaBlaCar приблизно за 110 гривень. Можна спробувати дістатись автостопом. Дороги дуже жваві, тож це не буде важко.

Через сусідні Конотоп (30 км) та Бахмач (25 км) курсує чимало потягів. У Конотопі і взагалі зупиняються потяги з усіх куточків України: Харків, Ужгород, Одеса, Львів, Миколаїв і не тільки.

Якщо ж їхати потягом зі столиці, то найліпший, як на мене, варіант - електричка "Фастів - Шостка" вартістю від 41 до 60 грн (залежно від дня тижня і вагону), яка о 7:40 відправляється з приміського вокзалу Києва і о 10:20 прибуває на красивий вокзал у Бахмач.

Звідти до Батурина курсують маршрутки. Можна також взяти таксі, чи спробувати дістатись попутками, якщо не хочеться трохи почекати маршрутку.

Якщо ж плануєте відвідати також Глухів та Путивль, то ліпше першого дня їхати електричкою аж до Шостки, звідти автобусом до Путивля, звідти повертатись до Глухова, а потім вже на Батурин автостопом, чи громадським транспортом.

Коли б хто захотів маршрут Чернігівщиною другого дня подолати громадським транспортом, то о 12:18 та о 18:19 з Бахмача до Прилук курсує електричка.

Виходити в Ічні, а звідти вже діставатись Качанівки, потім до спробувати і до Сокиринців. Заздалегідь також подумайте як вже звідти діставатиметесь додому.

НА ЩО ПОТРІБНІ ГРОШІ

З вартістю вхідних квитків та екскурсій можна ознайомитись на сайті заповідника.

Щодо "підкріпитись", то в Батурині є кілька провінційних кафе та піцерія.

Переночувати у двомісному номері цетру відпочинку "Вітрила Маклая" (там ще є невеличкий музей Миклухо-Маклая) коштуватиме 500 грн.

[L]Ночівля неподалік фортеці та Сейму (кафе "Берег") коштуватиме 400 грн за чотиримісний номер.

Майже при в’їзді до міста, на трасі, є готель "У гетьмана". Переночувати там коштує від 280 грн за двомісний номер зі зручностями на коридорі. Та зважайте, що готель скорше для далекобійників, ніж для туристів.

Хостел за ціною від 100 до 250 грн є у мистецькому хуторі "Обирок" (10 км від Батурина), який сам по собі може бути чудовою атракцією.

Ще там часто проводять різноманітні концерти, фестивалі та пленери.

Врешті-решт можна переночувати у наметі десь за містом на березі Сейму, посмаживши сосиски та наваривши на багатті ґлінтвейну, а зранку спробувати половити рибу.

Немає власного намету спальників, килимків - невелика проблема взяти це все в оренду.

Захар Колісніченко, спеціально для УП.Життя