Як посіяти хліб і знайти спільників по духу. Мистецький хутір Обирок

Сіяти пшеницю у теплу землю, чути, як шурхотить зерно в долоні, ходити босоніж по ниві – для дітей міста це неабияка пригода й новизна! Ба, навіть у селах це вже рідкість. А на хуторі Обирок вдалося пережити цей досвід.

Завдяки фестивалю "Хліб" на Чернігівщині охочі долучилися до посівної, спробували місити тісто власноруч і пекти запашний хліб у печі. І це лише посівна, – а ще будуть жнива, гарячіші і яскраві по-своєму!

Організатори фестивалю "Хліб своїми руками" Леонід Кантер із дружиною Діаною, які й заснували мистецький хутір Обирок, вкладають у це душу і багато креативу.

Відтак, на початку травня на Обирок приїхало чи не двісті людей, дуже багато діток, частина з них – учні Вальдорфської школи. Хтось із них був тут уперше, почувши від друзів захоплені відгуки про Обирок і фестиваль "Хліб своїми руками", хтось – приїхав уже як рідний. Були там і добровольці АТО, і навіть двоє іноземців – із Німеччини й Туреччини.

Побували на посівній і відомі особистості: лідер гурту "Тартак" і засновник "Був'є" Сашко Положинський, поет Сергій Пантюк із дружиною Єлизаветою Стрий, екс-міністр аграрної політики та продовольства, "свободівець" Ігор Швайка.

Два з половиною дні нас учили сіяти пшеницю вручну, за допомогою коня загортати її землею, пекти хліб – усе це "присмачувалося" Хлібною піснею та іншими веселощами.

Для дітей влаштували майстер-класи, покази фільмів у "Кіносараї", вистави, футбольне змагання, парад опудал, барабани...

Зрештою, сам життєвий уклад на хуторі навчав взаємодіяти між собою і з природою. Оскільки багато хто жив не в хатинках, а в наметах, то діти вчилися ставити намети, носити воду й берегти її, розпалювати й підтримувати вогнище, готувати їжу на вогні тощо.

Власне сівба пшениці великою "армією добровольців" тривала не більше години.

Посівна. Леонід Кантер (у вишиванці ліворуч) та обирчани

Багато людей вийшли на підготовлене поле у вишиванках і босоніж, хтось просто "етнічно". Вислухавши настанови про те, що зерно треба кидати далеко від себе, розчепіривши пальці, діти й дорослі розійшлися-розбіглися по всій ділянці й швидко засипали її зерном. Сівбу здобрювали піснею "Гей, беньки-беньки-бубеньки…" А потім зерно загортали. І тут активно долучився Ігор Швайка – навіть коли дітлашня вела коня, він біг позаду, аби вибирати траву.

У цей час, як і впродовж усього фестивалю, професійні пекарі Денис Суховій і Данило Андрейко пекли хліб і здобу. І до них під "руську піч" просто неба постійно приходили спраглі навчитися цієї смачної "магії".

Біля пекарів завжди було тепло й душевно. Сашко Положинський раз по раз допомагав їм розгортати жар. Дівчатка, хлопці й дорослі приходили то тісто помісити, то побачити, як "саджають" у піч сформовані хлібчики чи витягають уже спечену здобу. Малеча прибігала скуштувати теплу смакоту – і бігла далі: до футболу, на хатинку на дереві, у ліс чи до озера. Багато цікавого на хуторі – усе хотілося встигнути бодай побачити чи й спробувати!

Денис Суховій переконаний: "Для хлібе треба тільки вміння, знання". Він уже втретє на Обирку проводив майстер-класи. І зізнався, що чим далі, то більше йому цікаво працювати з людьми. "Мій шеф каже: твій заміс – це люди. Сіяти хліб у людях – це добре", – міркує Денис. Тому в нього й однодумців є ідея створити Гільдію пекарів.

Місцева баба Галя вчила пекти житній хліб по-своєму. У діжці помісити тісто могли всі, хто хоче. Те тісто туге й пахуче. Бабця щодня пече для родини – але попри буденність справи робить це врочисто й радісно.

Іще вона пише вірші, і після того, як Сергій Пантюк учив діток "ловити рими", вона йому тихо віч-на-віч читала уривок своєї поеми про піч. Проста глибина…

Майстер-клас із віршування: Сергій Пантюк вчить дітей ловити рими

Бджоляр Сергій, який живе неподалік від Кантерів, розповів про мед і інші продукти бджолярства, пригостив квітковим пилком і показав вулики. Гончар Павло влаштував "Парад опудал" біля озера. А ще одна сусідка по хутору Ольга розповіла про цілющі властивості ароматів і ефірних олійок.

Сергій Турков розповідає секрети бджіл

Уранці на подвір'ї Кантерів проводили йогу. Разом із сонцем і красою природи все надихало.

Учні Вальдорфської школи показали дитячу виставу про Яромила й Волеславу – на невеличкій сцені серед садка. А в "Клубі" ближче до озера йшли більш філософські, дорослі вистави.

В останній день дощило й стало холодніше, але це не завадило маленькій Магдалені Кантер провести майстер-клас із приготування пирога. Такі ж за віком дівчата й хлопці дивилися, як зробити смачне самотужки.

А шеф-кухар фестивалю Ліза Стрий у цей час учила малечу робити вареники. Потім усі дружно ласували ними на обіді. Взагалі впродовж фестивалю волонтери на кухні на чолі з Лізою частувала гостей смачнючими стравами.

Майстер-клас із приготування вареників

Завершили фестиваль барабанним колом, ритм якому енергійно задавав Валентин Богданов. Це дійство подарувало потужні відчуття правічного й життєствердного.

"Головне, що в нас є, – це єдність. Музика приходить і йде, а єдність лишається. Чуйте тих, хто поруч", - научав Валентин під час гри.

Барабанщик анонсував школу барабанів на Обирку влітку. Також у червні там будуть дитячий табір (3-10 років), підтлітковий табір (11-14 років) і "зліт" батьків, які шукають альтернативну освіту для своїх дітей, а у серпні Жнива – фестиваль, на якому посіяний хліб збиратимуть. Минулого року на жнивах теж пекли хліб, для дітей були цікаві експериментальні уроки й школа воїна, і ще багато незвичного.

Тож якщо ви ще не були на Обирку, любите неординарний відпочинок і природу чи просто хочете доторкнутися до справжнього, чим жили наші предки, – Обирок відкритий для вас!

Мистецький хутір заснували люди творчі, спраглі до подорожей і повноти проживання. І гості приїздять такі ж – які живуть і дивляться на світ неординарно. Це проявляється в усьому: від того, як називають своїх дітей (Патагонія, Маланка, Ярема, Велеси, Устими й Устинки – ось такі маленькі чуда бігали подвір’ям Обирка), до справ, якими наповнюють своє і дитяче життя. Ці люди надихають і надихаються від однодумців.

Жити в будиночках чи наметах, пекти хліб чи вправлятися в забавах – на Обирку кожен вільний у виборі. Кожен може знайти рідних за духом чи привнести частинку свого "знаю як".