"Шалена Панда" Йонас Охман. Волонтер-швед, який живе у Литві і допомагає Україні

Коли я розповідала усім, хто знає Йонаса, що мені вдалося зустрітися з ним і записати інтерв'ю – усі дивом-дивувалися, адже він гіперзаклопотаний чоловік. Ідеться про Йонаса Охмана, шведа, який останні понад десять років мешкає у Вільнюсі.

Йонас Охман, волонтер із позивним "Панда" – типовий "майстер на всі руки": журналіст, аналітик, перекладач, учитель, кінодокументаліст. А ще він один із засновників міжнародної волонтерської організації "BLUE/YELLOW". Доречно буде нагадати, що кольори шведського і українського державних прапорів співпадають.

Як керівник волонтерської допомоги українцям в Литві та Європі, координатор міжнародного центру "BLUE-YELLOW", в Україні Йонас працює із армійцями, спецназом, "Правим сектором", морськими піхотинцями.

Одна стіна його офісу у Вільнюсі майже повністю заповнена подяками і грамотами від українських бійців та волонтерів. На підлозі – кілька рюкзаків, підготовлених для чергової поїздки в зону виконання антитерористичної операції на сході України.

Постійний супутник Йонаса в Україну – мила м'яка іграшка Панда, такий собі талісман волонтерської організації "Blue\Yellow". Цей контра-ведмідь "брав участь" у конференції ОБСЄ, часто бував на передовій, його вже встигли полюбили українські солдати.

"У політичному сенсі Путін повинен померти"

"Українська історія" Йонаса Охмана почалася крізь призму розуміння так званого литовського Майдану на початку 90-х. Студент на той час, він брав участь у захисті барикад у Вільнюсі під час наступу радянських військ. Тож перші заворушення в Україні одразу сприйняв за сигнал особливої тривоги.

Стати безпосереднім учасником Революції Гідності Йонас не зміг – захворів на пневмонію, але пильно слідкував за ситуацією у ЗМІ. Свого часу він служив у шведському спецпідрозділі, тому "почерк Росії" вирахував швидко.

"Поведінку російських політиків, інакше як гангстерством, не назвеш, – каже Йонас. – Адекватно домовитися з ними нереально. Це треба чітко усвідомлювати. У політичному сенсі Путін повинен померти, щоб Крим і Донбас повернулися під контроль України".

Як кіношник-документаліст Йонас Охман працював в архівах ЦРУ, який є частиною національного архіву в Вашингтоні. Звідти почерпнув багато ексклюзивної інформації про історію Литви, яку частково використав у своїх фільмах. Також зібрав копії документів і про Україну.

"Після Другої світової війни ОУН почала писати українську історію, – каже Йонас. – У тих складних обставинах дослідники чітко розуміли, що потрібно нарешті "визначити" Україну на карті світу, з'ясувати питання її державності та ідентичності.

У рамках цього дослідження зрозуміло: Україна намагається відійти з поля впливу Російської імперії, принаймні, останню сотню років. Сучасні події чітко підкреслюють цей факт.

Боротьба триває. Але цього разу позиція України значно переконливіша. Плюс – відкрита і стаціонарна підтримка країн світу, зокрема Литви, значно підсилюють можливості протистояти потужному агресору.

Саме зараз настав час українцям остаточно визначитися – хто вони і як жити далі. З перебільшенням, звісно, але скажу, що Путіну варто подякувати, що поставив українців перед цим фактом.

Раніше я бував на Донбасі, зокрема, п'ять років тому – і не міг чітко зрозуміти: це Росія чи Україна? Тепер вже знаю, хто є хто.

Зараз ми турбуємося, що наближається зима, у бійців глибшає втома – але варто думати і наперед, дивитися на події, як частину історії. Наразі вирішується питання: чи буде Україна державою майбутнього? Незважаючи на величезний потенціал у різних аспектах, так само реальним є шанс стати державою-маньяною (з іспанської "маньяна" означає "завтра", "коли-небудь", – ред.)

До речі, в історичному аспекті, стосунки США і Мексики надто нагадують Україну з Росією".

У Йонаса є особисті неформальні параметри, які говорять йому про статус країни. Один з них – густота використання джипів.

"Останнє десятиліття Київ кишить елітними джипами, які "породжують" погані дороги, – каже волонтер. – Тепер, коли йде війна, ми, литовці, на останні гроші купуємо позашляховики, мікроавтобуси, наповнюємо і переганяємо їх на фронт – тоді як зі столиці України елітні авто виїжджати не збираються".

У литовських волонтерів на території виконання АТО в Україні стріляли снайпери, були й під "Градами" – але вони продовжують приїжджати з допомогою в Україну, називаючи це своїм обов'язком. Адже бачать можливість в українців не тільки захищатися, а й перемогти.

"Цей конфлікт швидко не закінчиться, – каже Йонас. – Він не завжди буде у форматі збройного нападу, Росія підбиратиме і інші засоби дошкуляти. Але з підтримкою з-за кордону позиції цих гангстерів слабшатимуть.

В жодному випадку не можна залишати власність країни, зокрема АР Крим і частину Донбасу, у "замороженому" форматі – інакше матимемо ще одну Осетію і їй подібних. Так війна розтягнеться надовго.

Чекати, що все вирішиться саме собою, було б метафізичним фіаско. Треба діяти, але перед цим думати. І не боятися".

До слова, міжнародна волонтерська організація "Blue\Yellow" станом на кінець жовтня 2015-го передала в Україну допомоги на суму близько 200 тисяч євро.

Четвертого листопада 2015 року перша посилка з допомогою від цієї організації доставлена кримським татарам, які разом з "Правим Сектором" блокують шлях до Кримського півострова. У Києві волонтери зустрілися з Рефатом Чубаровим та обговорили подальші дії.

Фото – з приватної галереї Йонаса Охмана