Нова бізнес-ініціатива від Міносвіти – 2
Версія для друку Коментарі 19
Леся Оробець, спеціально для УП Життя
Публічна згадка про протиправні комерційні ініціативи Міносвіти й Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО) досі не зацікавила правоохоронні структури. Цілком очікувано. Схоже, в ГПУ та МВС є більш актуальні виклики – як втримати оборону Кабміну від чорнобильців або демонтувати їх палатки у Донецьку.
Натомість, відгукнулася директор УЦОЯО Ірина Зайцева. В офіційному листі на моє ім’я директорка центру поскаржилася на кілька неточностей, що містилися, на її думку, в статті "Нова бізнес-ініціатива від Міносвіти".
Треба вміти підійти з "правильного" боку
З огляду на довгий перелік запитань і звинувачень на адресу відповідних державних інституцій, згаданих у статті, мене насамперед зацікавило, що саме в моєму матеріалі "напружило" пані Зайцеву. І з чим вона де-факто погодилася.
"По-перше, посібники для підготовки до ЗНО в нашій країні готує не єдине видавництво, а всі, хто бажає це робити…", – обурилася директор УЦОЯО.
Це правда. Але, з одного боку, ніхто цього й не заперечував у статті. А з іншого – така сама правда полягає в тому, що тільки одне з цих видавництв офіційно співпрацює в цій сфері з Міносвіти й УЦОЯО – не лише на відверто комерційних засадах, але й монопольно. Цей факт у листі пані Зайцевої не лише підтверджено, але й деталізовано.
Виявляється, ще в липні 2011 року "Видавничий дім "Освіта" звернувся до УЦОЯО з пропозицією розробити відповідні посібники. Зі слів пані Зайцевої, це була "єдина пропозиція від видавництв, що діють в Україні", яка "співпала з прагненням нашої установи навести лад у хаосі, що панує нині на вітчизняному ринку навчальної літератури".
З урахуванням того, що хороші матеріали можуть готувати тільки "професійні і порядні автори", які швиденько знайшлися в самому центрі, схоже, все склалося якнайкраще.
Щоправда, пані Зайцева так і не відповіла, за якими критеріями вона – від імені держави – визначала порядність авторів і здатність "Видавничого дому "Освіта" навести лад у хаосі, що панує нині на вітчизняному ринку навчальної літератури.
Адже ні тендеру, ні конкурсу не було. Так само, як і належної публічності. На відміну від очевидного зловживання службовим становищем державної установи.
Міносвіти "нє в дєлє"
Не менш обурило пані Зайцеву наведене в статті звинувачення в співпраці з Міносвіти. "Індивідуальні комплекти для підготовки до ЗНО-2012 не є спільним проектом". Мовляв, як ви могли подумати про таке.
Ми б і не подумали, якби в офіційному оголошенні, розміщеному на сайтах УЦОЯО та його регіональних філій відповідно до офіційного листа керівника УЦОЯО за підписом самої Ірини Зайцевої, не було чітко вказано: "Видавничий дім "Освіта" спільно з Українським центром оцінювання якості освіти та Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України готують серію навчально-методичних матеріалів з усіх предметів "Індивідуальні комплекти для підготовки до ЗНО 2012", які планується видати в останній декаді листопада цього року".
А також, якби вищезгаданому виданню не було присвоєно гриф "Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України". Причому, з оперативністю, вартою кращого застосування.
А ти не плутай власну шерсть із державною (с)
Принагідно з’ясувалося, що в нашому випадку взагалі йдеться про заробітчанство під державною вивіскою.
Зі слів Ірини Зайцевої, "підготовку "Індивідуальних комплектів для підготовки до ЗНО-2012" на договірній основі здійснено співробітниками УЦОЯО", "для яких це стало додатковою роботою в позаурочний час". Відповідно ці комплекти "є єдиним виданням, за якість якого УЦОЯО бере на себе відповідальність".
Отут виникає найцікавіше запитання. Якщо підготовка даного видавничого продукту є приватною справою "співробітників" центру, чому на продукті стоїть логотип установи, яка до того ж від імені держави бере на себе відповідальність за нього?
Як бути з тим, що не лише всі без винятку сайти центру – як центрального офісу, так і його регіональних представництв – але й сам УЦОЯО утримуються за державні кошти, тобто за кошти платників податків?
І все ж: хто нагрів руки?
Насамкінець, пані Зайцева ввічливо зауважила, що "Закон України вимагає проводити тендери виключно в тих випадках, коли плануються витратити державні кошти на закупівлю товарів, послуг, а не тоді, коли державна установа ці кошти заробляє. Продукт УЦОЯО розроблявся його співробітниками не за державні кошти, а за кошти видавництва".
Схоже, "Видавничий дім "Освіта" таки заплатив комусь якісь кошти. Зі слів Зайцевої, кошти "отримала" державна установа.
Напевно, керівник центру не вловила в попередній статті центрального запитання. У який спосіб може легально "заробляти" неприбуткова державна установа?
Не виключено, що відповідь на це сакральне запитання може міститися в доволі загадковому фрагменті відповіді Ірини Зайцевої:
"Підготовлений УЦОЯО продукт, за який, згідно з договором, УЦОЯО отримано від "Видавничого дому "Освіта" кошти у сумі 167 тис. гривень, передано видавництву, яке готує продукт до друку, виносить на ринок й відповідно бере на себе всі ризики, що з цим пов’язані".
Передано видавництву? Разом із брендами Міносвіти і Українського центру оцінювання якості освіти? Разом з інтелектуальним продуктом, виготовленим за кошти держави? Разом із масованою рекламою за той самий державний кошт і монопольними правами на продукт, який користуватиметься шаленим попитом серед абітурієнтів?
Може, саме тому досі на сайті УЦОЯО не оприлюднені специфікації тестів-2012 та зразки самих тестів – на відміну від попередніх років?
Кажете, держава заробляє?
Якби керівник центру представляла БЮТ або ж Фронт Змін, у неї правоохоронні структури швиденько перепитали б, хто саме в цій оборудці "заробляє" – від державного імені – з батьківських кишень.
Але Ірина Зайцева представляє Дмитра Табачника.
