Найкращі книжки: вибір Facebook

Наприкінці року Сергій Руденко, Антон Санченко та ваша покірна слуга вдруге провели ФБ-опитування "Читають всі".

Протягом місяця тривало голосування за найкращу книжку 2012 року.

Минулого року лідером стала Ліна Костенко, цього року – Олесь Ульяненко. Перемогло посмертне видання його книжки "Квіти Содому" (Фоліо).

Алгоритм формування рейтингу простий. Спочатку співорганізатори рейтингу створили список із 50 книжок. Ще 50 позицій додали користувачі Facebook. Всього 100 книжок.

Двічі на тиждень зі списку видаляли 10 книжок, які зібрали найменше голосів. Таким чином звільнялося місце для нових позицій. На вакантні місця користувачі додавали нові книжки або повертали улюблену книжку, що вилетіла.

Повний список книжок, які взяли участь у голосуванні – тут.

Всього в рейтингу поставлено 4821 голоси. Десяток переможців виглядає так:

Інші книжки не набрали навіть сотні голосів.

Як і минулого року, між двома лідерами не дуже великий розрив. Як і минулого року, були підозри у "вкидуванні" голосів за допомогою ботів.

Як і минулого року, до відчутних санкцій це не призвело.

Давайте трохи ближче роздивимося результати.

Перш за все, варто пам’ятати, що результат цього голосування пов’язаний не так із якостями представлених книжок, як із якостями їх симпатиків. За умовами конкурсу, заклики до голосування та популяризація "своїх" автора та книжки тільки вітається. Так само письменники сміливо могли рекламувати власні тексти та запрошувати своїх шанувальників долучитися до голосування.

Тобто перша десятка – це, умовно, ті, чиї імена змогли найкраще мобілізувати ФБ-аудиторію.

Наприклад, книжка-лідер "Квіти Содому" Олеся Ульяненка мала 2012 року добрих лобістів. Зокрема багато агітував за неї режисер Мирослав Слабошпицький. Він же відстежував користувачів, які голосували за інші книжки, та яких вважав "ботами".

Зокрема на якомусь етапі голосування дійшло до того, що симпатики Олеся Ульяненка погрожували "відізвати свої голоси".

Ліна Костенко з новим вибраним вийшла в лідери, як і минулого року, прогнозовано. Не думаю, що тут варто пояснювати причини.

До речі, боротьба між прихильниками Ульяненка та Костенко була запеклою – їх відділяє різниця у всього 20 голосів.

Третій лідер рейтингу – Сергій Жадан. Його від інших книжок "десятки" відділяє майже сотня голосів. Як на мене, Жадан нагорі рейтингу – результат закономірний. Сьогодні це чи не найбільш популярний український письменник з тих, хто зробив літературну кар’єру вже після Незалежності.

По-друге, його збірка "Вогнепальні та ножові" привернула чимало уваги. В її орбіті – новина про зміну видавця, виразно нове та незвичне художнє оформлення, а також новий альбом Жадана і гурту "Собаки в космосі" - "Зброя пролетаріату", куди потрапили пісні на тексти зі збірки.

Юрій Винничук обійняв четверте місце в десятці. Справді, роман "Танґо смерті" став подією в цьогорічному літературному циклі. Сюди допишіть такі чинники: неоднозначні історичні події в основі сюжету, премія "Книга року Бі-Бі-Сі", відлуння скандалу з текстом "Убий піда*аса", суперечки читачів про імовірну неполіткоректність книжки. Ну і майстерну прозу, звісно.

Далі - перша повна книжка перекладів прози Бруно Шульца "Цинамонові крамниці" в перекладі Юрія Андруховича. Тут також усе зрозуміло.

Бруно Шульца останнім часом активніше вводять у контекст історії української літератури. Зараз ця фігура викликає справжній читацький інтерес. Успіх збірки його перекладів забезпечила також фігура перекладача – Юрія Андруховича.

З якоїсь незрозумілої причини майже стільки ж голосів, що й Шульц, набрав дебютний роман "Аеніль" письменника, про якого я особисто чую вперше.

126 голосів за "Відлуння" Лариси Денисенко можна пов’язати з кількома чинниками. Це, здається, найбільш серйозний за піднятими темами роман письменниці. В ньому ідеться про віднайдення пам’яті про Другу світову війну та про примирення з "незручним" минулим.

Історичні теми зараз затребувані як ніколи – напевно, це найбільш потужний тренд кількох останніх літературних років. Сюди додайте іпостась Лариси Денисенко як дотепної колумністки.

Свіженькі романи Павла Коробчука, Тані Малярчук і Макса Кідрука зібрали майже однакову кількість голосів.

Кожен із них - представник молодого покоління українських літераторів. Але в дуже різних контекстах.

Павло Коробчук впізнаваний насамперед як поет, і його "Море для шульги" - перша спроба "великої прози". Всього за півроку існування роман зібрав більше десятка рецензій. Здається, це не межа.

Макс Кідрук – не тільки кандидат у народні депутати версії 2012 року, але й молодий письменник, який змінює жанри. З прози про мандри він перейшов у новий – "технотрилер".

Таня Малярчук – давно відома письменниця з впізнаваним стилем. Її новий роман "Біографія випадкового чуда" привернув чимало уваги і з боку критиків, і з боку читачів. Загалом дрейф у бік соціальних тем дуже потрібний. Тут Тані Малярчук чи не єдиній вдається поєднати уважний критичний погляд із іронічністю.

Як і рік тому, очевидно, що серединні пласти "десятки", як і наповнення нижчих позицій, говорять про різноманітність читацьких смаків українських читачів-фейсбукерів.

Якщо розширити список до "двадцятки", то це буде ще більш очевидно.

В ньому сусідами будуть Оксана Забужко та Ірена Карпа, Надійка Гербіш і Франц Кафка, Дзвінка Матіяш та Анна Малігон, Василь Кожелянко та Ірен Роздобудько, Степан Процюк і Андрій Курков, брати Юрко і Тарас Прохаськи та Мирослав Дочинець, Стівен Кінг і Андрій Кокотюха.

Далі можна продовжувати та множити ще більш химерні поєднання.

Нехай це і буде "висновком" про цьогорічне голосування.