Чому немовлята вийшли на Майдан?

У Львові протестували карапузи – малесенькі дітки, починаючи з тримісячного віку. Точніше це був не протест, бо мали лиш одне негативне гасло "Митний союз – це какашка". Це була акція підтримки. Молоді батьки з своїми малятами підтримали євроінтеграцію України.

Очікуване від скептиків "Як можна використовувати дітей в політичних акціях?" не здивувало, бо напевно автори коментарів – наразі люди бездітні. Вони просто не відчувають, що таке страх за свою дитину. Бо народжувати і ростити дитину в Україні дійсно страшно.

В світовому рейтингу держав, де найбільш здорові, безпечні та сприятливі умови для розвитку дітей та їх перспектив, Україна аж на 78-му місці.

Починаючи з пологового, емоції б’ють через край. Бо не розумієш, в чому винне твоє дитятко, що з’являється на світ у таких принизливих умовах? Величезні грибки на стінах в санвузлах, повністю заплямовані ще радянські тоненькі матраци, діряві "чорні" подушки, смак гнилої картоплі з їдальні. Це не уривки із снів жахів, а власний сумний досвід. Чи можете ви уявити таке десь таке в країнах ЄС?

Чим завинило твоє дитятко, що фактично не може користуватися громадським транспортом, бо візочки у "маршрутки" фізично не влазять. Та й їзда "на руках" не з приємних – львівські водії мають звичку на кінцевій зупинці курити прямо в маршрутці – там тепліше і зручніше. А на зауваження – банально нахамити, бо звикли до безкарності.

Фото Лілі Гуцол

Чим бачили ви маршрутки як вид транспорту в країнах ЄС? Ні, бо людська гідність там ціниться понад усе. А водій позбудеться роботи вмить не лише через цигарку в салоні, а навіть через розмову по телефону за кермом.

Чи знаєте, панове скептики, що купити сьогодні дитині молока – це ціла епопея? Прилавки в молочних відділах – це швидше експозиція дитячої харчової отрути, ніж придатний до споживання харч для малечі.

Чи знаєте ви, що наші дороги – ще не найгірше, що є в Україні? Ще гірше – це тротуари! Це дізнаєшся вже, коли гуляєш з дитячим візком, розбиваючи колеса. Про європейське асфальтне покриття, думаю, зайве нагадувати.

Чи пробували ви заїхати 15-кілограмовим візком до магазину по височенних сходах? Якщо живете в ЄС, то напевно не пробували, бо там малюків поважають більше, та і штрафів не менше бояться за відсутність пандусів.

Ви не уявляєте, як це боятися перший кроків своєї дитини? Не тішитися, а боятися! Бо не знаєш, чи наступний крок не буде останнім – по дорозі не трапиться відкритий люк!

Чи знаєте ви, яка найбільша фобія українських батьків? Страх щеплень! Вони бояться, щоб убезпечивши дитину від потенційних епідемій, взагалі її не втратили. Бо не певні в якості вітчизняної медицини та якості вакцини з нашим розгулом корупції. В європейських країнах відмова від вакцинації – це швидше безвідповідальний крок, у нас – крок відчаю.

Чи знаєте ви, щоб віддати дитину в три роки в порядку черги у дитячий садочок, треба записуватися вже навіть не в пологовому, а одразу після факту підтвердження вагітності?

Чи знаєте, що з переповненими групами в садках з 30-50-тьма дітьми няньки просто не справляються? І ваша дитина взимку піде мокра від поту гуляти, поки одягнуть сорокову дитину. Чи знаєте, що в країнах ЄС на 10-15 дітей по три вихователі? І демографічне покращення – це дійсно покращення, у нас же – зайві проблеми чиновникам, бо треба будувати дитячі садки, а коштів, звісно ж, ніде взяти.

Список порівнянь можна продовжувати довго. Моєму синові лише п’ять місяців, тому наступні "відкриття" світу крізь українську призму ще попереду.

Але всі деталі можна пояснити простим узагальненням. Чи знаєте ви, що таке материнський інстинкт? Це відчуття безмежної любові, прихованих можливостей та богатирської сили, це інстинкт, який дозволяє перевернути гори. Ти заради безпеки власного дитяти не зупинишся ні перед чим! Ти навіть фізично стаєш сильнішим, коли стаєш мамою-татом, хоч наукового пояснення цьому немає.

Це інстинкт, породжений особливою любов’ю. І впевнена, якщо б українці хоча би на половину полюбити свою країну, як свою дитину, мали б схожі сили і бажання для її захисту (тобто і свого захисту) від безперспективного майбутнього, то не довелось би, напевно, зараз збирати Майдани. Але поки що на них вимушені виходити навіть немовлята.