Я-Шарлі

В українській рецепції теракту в редакції "Charlie Hebdo" домінує одержимість усім, що про іслам.

Згадаймо перші новини про теракт. Здається, жодне українське медіа не відмовило собі в задоволенні згадати, що "Charlie Hebdo" відомий розміщенням карикатур на пророка Мухаммеда. Це, звісно, одразу створює певний контекст, у якому тижневик виглядає як антиісламське видання. Але це неправда.

Наприклад, обкладинка за 7 січня. Останній наразі номер тижневика, який вже продають на онлайн-аукціонах.

Тут зображено відомого французького письменника Мішеля Уельбека. Чому він потрапив на обкладинку? Тому що написав роман "Soumission" ("Покора"), який вийшов друком і опинився на полицях книгарень 7 січня.

Дія роману відбувається 2022 року. За сюжетом Партія мусульман Франції після закінчення другої каденції Франсуа Олланда перемагає в президентських виборах. Далі іслам поширюється всією Європою. Наратор в романі – університетський викладач, перед яким стоїть вибір, чи приймати іслам.

Книжку ще мало хто прочитав, але вона вже спровокувала чималий медійний шум. Про роман говорять як про антиісламістський. Сам Мішель Уельбек повторює, що роман є художнім текстом. В інтерв’ю на France 2 він зауважив, що романи не можуть змінити хід історії – на відміну від есеїв або іншої нехудожньої літератури. До речі, вже стало відомо, що письменник припинив промо свого скандального роману.

"Charlie Hebdo" на своїй першій шпальті від 7 січня зображує Мішеля Уельбека в образі віщуна, котрий пророчить "2016 року в мене випадуть зуби…" і "2022 в мене буде Рамадан!".

Чи є подібний жарт направленим проти мусульман? Чи є подібний жарт захистом мусульман? Ні. Цей жарт радше про неприпустимість множення страхів, які ґрунтуються на стереотипах. Особливо публічними впливовими особами.

Перша шпальта у вересні 2012 року говорить про "Недоторканих". Заголовок апелює до однойменного французького фільму, але насамперед – до стереотипу про "недоторкані" теми, особи, релігії.

"Charlie Hebdo" не мав таких недоторканих. Діставалося всім. Варто лише загуглити жменю перших шпальт, якщо ви не є регулярними читачами цього тижневика. Якщо ці картинки шокують, то тільки тому, що українські читачі не мають подібного видання.

Тут пророк Мухаммед бідкається, як тяжко жити, коли тебе люблять ідіоти

Заголовок "Путін відправив Депардьє в Україну". І реакція на тлі розкиданих пляшок водки: "Ні хімічній зброї!"

Представники трьох різних релігій в один голос кажуть, що "Charlie Hebdo" треба "прикрити". Слово "voiler" тут також апелює до "voile", хусточки, що жінки мусять носити з релігійних прескрипцій.

"О, крихітко, весна прийшла". Отака актуальна для щорічного 8 березня обкладинка "дурного і злого" журналу "Hara-Kiri", попередньої інкарнації "Charlie Hebdo".

Один із останніх скетчів розстріляних журналістів: "У Франції досі нема терактів. Але заждіть! Привітання можна надсилати протягом усього січня!"

Ніколя Саркозі. "Він повертається". І каже: "Нехай ідуть до мене всі, слабкі вірою".

"Коран – це гівно. Він не зупиняє куль". Обкладинка присвячена кривавим заворушенням у Єгипті.

Франсуа Олланд і його "перша офіційна фотографія". З м’ясорубки проглядають фрагменти портрету Ніколя Саркозі.

"Журнал, який ховає президентів".

Єпископи-педофіли. "Знімай кіно, як Поланскі".

Початкова школа. "Якщо будеш добре себе поводити, я візьму тебе на мітинг проти педофілів"

Je suis Charlie. Це означає "Я – Шарлі". Ті, хто пишуть це гасло на плакатах або в дописах соцмереж, мають на увазі спільну скорботу, солідарність і неприпустимість утисків свободи слова.

Постріл у журналістів, які займаються сатирою – тотожний постріл у будь-яких інших журналістів, незалежно від галузі їх роботи. Саме тому, коли лунають думки про, що жертви теракту в Парижі 7 січня "самі винні" і "вийшли за межі", мені хочеться запитати, чи зґвалтована жінка теж сама винна?

Незалежно від того, хто кат, і які ідеї він відстоює зі зброєю в руках, жодна жертва не заслуговує на насильство.

У свободи слова немає меж. Ми вільні, поки говоримо правду.

"Мовчазна більшість. Дупа в кадрі говорить "Цить!"