Як КНУ "хімичить" зі вступом до магістратури

29 липня 2015 року в КНУ імені Тараса Шевченка відбувся фаховий іспит на магістратуру за напрямом "Правознавство". Тестовий зошит, хоч і змінив форму, проте не втратив свого основного призначення – це й надалі квиток на бюджет для визначеного кола осіб.

100 питань. 100 хвилин. Питання, які, здебільшого, стосувались господарського та екологічного права, зовсім не охоплювали інші спеціалізації – фінансове та кримінальне право, кримінальний та цивільний процеси та інші.

Тим не менше, навіть і ці питання перевіряли далеко не реальні знання з юриспруденції.

Важко уявити юриста, який би точно міг розповісти:
– скільки кілограм м'яса та шкури незаконно вбитого кабана має відшкодувати порушник;
– скільки кВт має виробляти мінігідроелектростанція;
– скільки років має зберігати ядерні відходи об'єкт, щоб вважатися загальнодержавним;
– чи за яку площу лісових угідь може відповідати один єгер.

Проте, на думку КНУ, саме такі знання є основоположними у визначенні "гідних" абітурієнтів-магістрів.

Апеляційна комісія здивувала не менше за тестовий зошит, повідомивши мені, що хоч я і маю 34 правильні відповіді – вони, як то кажуть, "з барського плеча" поставили мені "аж 70 балів".

І навіть більше, рекомендували написати заяву про мою згоду з оцінкою, бо в протилежному випадку поставлять ще нижчу, що, до речі, взагалі суперечить Правилам вступу.

Пошуки справедливості привели мене до апеляційної комісії, яка самовіддано стверджувала, що саме такі тестові завдання дозволяють університету відібрати найкращих. Тож мені було дещо ніяково закінчити юридичний факультет КНУ імені Шевченка із середнім балом 90 – і при цьому скласти фаховий іспит на двійку у цьому ж закладі.

Я не став приховувати своєї позиції та заявив, що моя апеляція – це протест проти необ'єктивних тестів та упередженого оцінювання при вступі до магістратури.

Інші ж студенти, що подавали апеляції, взнавши свою різницю між набраними балами та отриманими – написали заяви на згоду з результатами.

Зустріч з ректором університету додала свої певні особливості у цю справу.

Подальші кроки розкривали все нові особливості схеми "вступу" до КНУ.

Після перевірки проректором, моя робота, без жодної помітки правильності моїх відповідей – містила вже не 34, а 40 правильних відповідей. До того ж, листок відповідей, прикріплений до тестового зошита з моїм іменем, ставить анонімність під величезний сумнів.

Такого роду маніпуляційні схеми вже не перший рік дозволяють визначеним особам отримувати високі бали для вступу на бюджет та, водночас, запобігають об'єктивному оцінюванню знань, отриманих у цьому ж вищому навчальному закладі.

Будучи враженим, я звернувся до Комітету Верховної Ради України з метою законодавчого унеможливлення таких діянь, шляхом прийняття відповідних стандартів перевірки знань та до Державної інспекції навчальних закладів з метою реагування на таке беззаконня.

Зауважу, що проректор відмовився надати тестовий зошит з цими феєричними питаннями, для того щоб він став свідченням відповідного рівня освіти національного університету.

Підсумовуючи, хочу зазначити:

Я цілком усвідомлюю, що навіть вигравши апеляцію у КНУ, студентом цього закладу я вже не стану.

Однак для мене це не лише справа відстоювання як своєї гідності, почуття самоповаги. Це насамперед боротьба заради майбутніх поколінь студентів, які, як і я, сподіваються на ефективну систему освіти, як і я, хочуть здобувати гідні знання та професійні навики, а як підтвердження – об'єктивні оцінки.

Цим я прагну зробити свій внесок у реформу нашої освіти. Адже це єдиний шанс для цієї країни.