Як я приїхала з Казахстану і вивчила українську за півроку

156
7 лютого 2016

Коли звертаюся до людей українською мовою, перша реакція – здивування: люди не вірять у те, що казашка з Казахстану, яка ніколи не мешкала в Україні, може так вільно і без акценту розмовляти.

Повірте, можна.

Головне – бажання говорити, підбір особистого методу вивчення мови, а також повага і любов до культури і традицій українського народу.

Моя історія вивчення української звичайна.

Перше знайомство з мовою відбулося в підліткові роки, коли почула пісні гурту Океан Ельзи. Зачепили лірична мелодія, заворожливе виконання Вакарчука. Сенс текстів пісень не розуміла, але незвичайне звучання мови, від якої віє затишком і домашнім теплом, уразило до глибини душі.

У той же період захопилася творчістю Миколи Гоголя, особливо любила перечитувати "Вечори на хуторі біля Диканьки", де яскраво описувалося життя в селах, і іноді мріяла коли-небудь відвідати справжнє українське село.

Тоді ще і в думках не було, що через деякий час Україна стане моїм другим домом.

У 2004 році вдалося ближче познайомитися не тільки з мовою, але і з культурою, традиціями, а після випадкового відвідання концерту улюбленого колективу, виникла мрія - зрозуміти, про що ж так душевно співає Святослав.

Повернувшись в Алмати, обійшовши всі українські культурні центри міста і не знайшовши можливості там вивчати мову, почала вчити її самостійно за допомогою творчості Океану Ельзи. Вчила напам'ять тексти пісень, а переклади шукала в інтернеті.

Пізніше познайомилася з хлопцями і дівчатами з різних громадських організацій України, які спілкувалися зі мною українською.

З того часу мріяла дізнатися більше про країну, в якій народився улюблений виконавець.

Потихеньку мрія реалізовувалася, періодично відвідувала Київ і Львів, незважаючи на деякі побоювання родичів і друзів.

Після довгих роздумів два роки тому вирішила переїхати жити в Київ (у мене з цим містом особливі стосунки).

Оскільки державною мовою є українська, то поставила мету - вивчити її досконало.

Для поповнення словникового запасу продовжувала самостійно вчити мову за допомогою пісень, відкрила для себе Воплі Відоплясова, Бумбокс, Тік, ЛАМА.

Одночасно почала безкоштовно робити переклади статей з української на російську мову для порталу "Правовий простір", переклади новин для казахстанських видань про події на Євромайдані та періодично читала новинні сайти.

Зараз моя мрія здійснилася: живу в Києві, про що нітрохи не шкодую; працюю в чудовій громадській організації – "Центрі інформації про права людини"; щодня спілкуюся з цікавими людьми.

В принципі, багажу знань, придбаного при самостійному вивченні української мови, для спілкування досить, але періодично допускаю помилки. Тому пішла на безкоштовні курси української мови, де мене взяли відразу на другий рівень. Це моя перша особиста перемога у вивченні мови.

Періодично викладач ставить мене в приклад слухачам, що розмовляю краще за багатьох українців і за інтерес до української культури.

…Коли перша реакція подиву проходить, то українці (і не тільки вони) запитують, чому саме я переїхала в Україну.  Зізнатися чесно, у мене немає відповіді.

Є лише питання: як можна не любити країну, мову і культуру людей, де поєднані повага, ввічливість, дух і сила?

Україна – надихає з першого погляду на дії і зміни.

powered by lun.ua