Про що мріє Попелюшка, коли не про заміжжя. Мій досвід навчання у Європі

12131
24 лютого 2017

Чи всі дівчатка мріють вийти заміж я не знаю, бо себе нареченою не бачила.

Проте з часів "Элен и ребята" (був такий серіал страшно подумати, скільки років тому) я уявляла себе однією із них, тих веселих, яскравих, усміхнених, хто живуть в ґуртожитку, зустрічаються в кафешках, інколи ходять на пари.

Обов’язковий атрибут універів – власні шафки, біля яких герої та героїні постійно перетинаються, на дверцята наліплюють фото кумирок і кумирів – в цілому, як я це уявляла, мають легке безтурботне життя.

Вступивши до Національного педуніверу в Києві я майже поховала свою мрію: мій досвід ніколи не буде схожим на Еленівський.

Навряд когось з українців здивує мій висновок, що локальне спудейське життя не варто навіть порівнювати із європейським.

Закінчивши денну форму навчання із червоним дипломом, я вже мала три роки повноцінного досвіду роботи – ще одна іронія нашої вищої освіти, адже працювати та навчатися на відзнаку було простіше простого.

Моє життя увійшло в колію конвенційності "дім-робота" і я майже змирилася із втратою того, що для когось є "білою сукнею", а для інших винайденням вакцини від раку. Я походила з робочого класу, що в моїй уяві значно обмежувало поле пошуку.

Деякі люди кажуть, що криза – то платформа для старту. Коли почалася війна і отримати зарплатню стало спочатку складно, а потім неможливо, я згадала цей крилатий вислів і… проштудіювала стипендіальні навчальні програми.

Будучи залученою до феміністичного активізму в якості хобі та працюючи більше дев’яти років у піарі я обирала саме між цими двома напрямками.

Виявилося, що вступити на безкоштовне навчання ("tuition waver") цілком реально, ба навіть можна отримувати стипендію. І таких стипендіальних програм в Європі стільки, що на відбір я витратила кілька місяців.

Я відсіяла програми зі складними процедурами, де подаватися потрібно до універу та державних програм із фінансової підтримки.

Також відсіяла ті, де стипендії дозволяли покрити витрати на проживання лише частково і значну долю потрібно було інвестувати самостійно.

Найпростіша і найдешевша процедура апплікації, що важливо в обставинах фінансової обмеженості, та рекомендації "бувалих" визначили мій вибір універу.

Я вирішила "заточитися" у своїй підготовці під вимоги ЦЕУ (CEU, Central European University), що в Будапешті.

Про вибір факультету довго думати не довелося: моя пристрасть, ідейна залученість і безкінечна цікавість – гендерні студії (Gender studies).

Я вирішила "заточитися" у своїй підготовці під вимоги Central European University, що в Будапешті. Фото Daniel Vegel, Zoltan Tuba/CEU 

ПРО ВСТУП І ПРОЦЕДУРИ

До багатьох європейських вишів потрібно подаватися одночасно до університету та до державної стипендіальної програми.

Це незручно тим, що потрібно узгоджувати логістику, одразу відправляти паперові завірені нотаріально копії і переклади дипломів.

Могло трапитися, що мене би прийняли до універу, але держпрограма країни навчання відмовила б у стипендії. Отже, довелося би шукати гроші ще десь, або відмовлятися від отриманого місця.

Сentral European University є американським вишем і видає дипломи про освіту, акредитовану в Штатах. Проте багато програм вже пройшли акредитацію в Угорщині, а інші продовжують проходити необхідні процедури.

Моя – серед програм, яка має визнання угорською стороною. Це означає, що я маю право на студентський квиток та всі пільги для студенток Угорщини.

Якщо взяти до уваги ціни на проїзд у транспорті, то це дуже вагома економія. Наприклад, місячний проїзний квиток на всі види транспорту в Будапешті коштує приблизно 950 гривень звичайний та близько 345 гривень студентський. Проїзних на окремі види транспорту не існує.

Знижки також діють і для міжміських перевезень, отже, якщо їхати в Україну поїздом, квиток по території Угорщини можна купити на 50% дешевше.

Інша, і навіть більш вагома перевага програм у тому, що випускниці та випускники можуть отримати два дипломи про магістерську освіту – американського та угорського міністерств освіти.

Американський отримується автоматично, а для угорського потрібно виконати додаткові умови. Для моєї програми – це захистити диплом перед додатковою зовнішньою комісією і скласти комплексний іспит. Можливо, вимоги для інших програм відрізняються.

В моєму випадку вибір універу був зумовлений ще й тим, чого я хотіла навчитися. Моя спеціальність є досить екзотичною. В Європі лише кілька університетів можуть похвалитися окремим департаментом гендерних студій, іще кілька – релевантними курсами, які читаються в межах підходящих спеціальностей (як-от соціологія, історія, антропологія).

Самі вимоги до документів були стандартними та навіть простішими, ніж для інших вишів.

Скановані дипломи та нотаріально завірені переклади англійською завантажуються на спеціальний ресурс, додається statement of purpose (опис майбутнього дослідницького проекту) та два рекомендаційних листи.

Statement of purpose – перша скрипка. Найбільш відповідально потрібно поставитися саме до його написання.

Вже пізніше, коли я була зарахована та стала student representative (представницею студентства факультету в команді студентського самоуправління), я брала участь в кількох засіданнях департаменту та ставила питання, на що саме звертає увагу комісія в пропозиціях.

Отже, в ситуації з моїм департаментом та вишем наші експертки відповіли, що активістський досвід – це добре, але він не є первинним. Найважливіше, на що звертає увагу комісія – це здатність апліканток критично мислити на тему, якою вона цікавиться, та здатність міркувати "out of box". І хоча це може звучати логічно і очікувано, проте це принципово відрізняється від тих навичок, які я здобувала в українських вишах.

Випускниці та випускники цього університету можуть отримати два дипломи про магістерську освіту – американського та угорського міністерств освіти. Фото Daniel Vegel, Zoltan Tuba/CEU 

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Голосні імена людей, які вас рекомендують, не мають критичного значення.

Проте важливо, аби це не була стороння людина, хоч і з багатьма регаліями – наприклад декан(ка) чи ректор(ка) – які не викладали у вас і знають лише ваше прізвище.

Якщо ви думаєте, хто могли би вас рекомендувати, то я би радила звернутися до викладачок, які з вами співпрацювали, можуть розказати в рекомендаційному листі про проекти, над якими саме ви працювали самостійно та в групах, про ваші лідерські та командні навички.

Одна зі знаних проблем пострадянського простору – відсутність традиції давати розгорнуті, інформативні рекомендаційні листи. Я раджу знайти професорку, яка була би знайома із формою та очікуваннями від змістової частини документу.

Часто перспективні кандидатки "зрізаються" через малоінформативні рекомендації. Представниці і представники приймальної комісії з якими говорила я, визнають специфіку східноєвропейських підходів до надання рекомендацій. Вони переконували, що намагаються брати це до уваги, проте визнають що постійно "вгадувати" неможливо.

НАВЧАННЯ

Найголовніша особливість – це західна система викладання.

До кожної студентки ставляться із розумінням, жодного тиску "авторитетом", викликання за вибором викладачки чи щось подібне. Всі заняття – відкрита дискусія за матеріалами, прочитаними для підготовки до уроку.

Час на пошук матеріалу не витрачається – всі рідери (читанки) готові і роздруковані – це обов’язкова частина. Можна пропонувати відео, тексти чи інші форми (відео, фото, музика, вистави, арт-об’єкти), які цікаво обговорити в класі із колегами.

Самоуправління має реальну владу. Минулого семестру ми, всі студентки факультету MA та PhD програм склали звернення до адміністрації та викладацького складу про надмірну завантаженість і втому, після чого нам зменшили вимоги до кількості письмових завдань і читання.

До кожної студентки ставляться із розумінням, жодного тиску "авторитетом", викликання за вибором викладачки чи щось подібне. Фото Daniel Vegel, Zoltan Tuba/CEU 

ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ

Іноді я думаю, чи вступала би я знову зараз, знаючи наскільки складно критично читати по 500 сторінок на тиждень Фуко (багато Фуко), Агамбена, Батлер, Крафт-Ебінга, Співак та інших англійською.

Або як непросто продукувати по одному-два академічних тексти різних форматів, серед яких есей, резюме, відгук чи критичний відгук на статтю, дебати із авторкою статті, дослідницькі пропозиції, key term entries. Мова йде про академічні, часто філософські тексти, а не журнальні чи газетні виклади.

Я готувала себе до того, що буде складно. Виявилося, що для людини із пострадянським освітнім бекграундом це складніше, ніж я уявляла.

Чи раджу я вступати іншим?

Якщо вас приваблює мультикуртуралізм; ліберальний західний підхід до навчання –заохочення будь-яких аргументованих ідей, критичного мислення, інтенсивної продуктивної письмової роботи, то вам сюди.

Тут я отримала волю самостійно планувати своє навчання та доступ до бібліотеки усього світу: навіть коли наша не має матеріалу, він "позичається" у іншій і привозиться спеціально для мене на два тижні.

Я маю можливість брати курси на інших факультетах, товаришувати з людьми з усього світу з дуже різними системами поглядів, культур, ідентичностей та релігій в одному місці.

Тут можна і потрібно вчитися-вчитися-вчитися дуже концентровано по 24, іноді 28, годин на добу, брати участь у не менш двох позанавчальних культурних та освітніх заходах щодня, відчувати повагу і непідробний інтерес до себе.

Якщо це вас надихає, моя відповідь – так.

CEU – це студент(к)и та викладач(к)и із більш, як 100 країн світу. Класи по 10-13 людей. Співвідношення викладачок/викладачів та студенток/студентів – 1:8, що є дуже високим показником для не "масового" підходу.

Хоча я тут усього півтора семестри, я відчуваю, як випрацьовується нова для мене система мислення, наскільки критичнішим, нешаблонним стає сприйняття і ширшим кругозір.

Іще одна унікальна особливість CEU в тому, що американський університет знаходиться на відстані якихось пари тисяч кілометрів від Києва чи 5,5 годин потягом від заходу України.

Для батьків, яким страшно відпускати дітей далеко чи дітей, яким хочеться мати можливість "зганяти" додому на вихідні чи отримати передачу від батьків – опція набагато зручніша за Західну Європу чи Штати.

Крім того, Будапешт – дуже безпечне місце. Викладачки розказували, що найсерйозніший злочин тут традиційно – кишенькова крадіжка на площі.

Якщо ви ще вагаєтеся, то мій останній аргумент – 85% студенток та студентів отримують фінансову допомогу. Серед опцій – звільнення від сплати за навчання, виплата стипендій та надання гуртожитку. З мого власного досвіду і розмов із іншими студентками, що навчаються чи навчалися тут, можу сказати, що в CEU найщедріші фінансові пакети.

Чи подібне це життя до серіального?

Напевне лише частково, тому що вільного часу на відпочинок чи розваги у мене поки що не було. Проте навіть заради перманентного навчального процесу це було варте покладених зусиль.

Заряна Лисиця, студентка Сentral European University, спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua