Через кілька років зможемо побачити першу жінку-генерала в Україні

4126
3 березня 2017

У 2014 році у Збройних силах України служили 15551 жінок-військовослужбовців.

Станом на кінець 2016 року, кількість жінок в армії зросла до 17 тисяч, що становить 8,5% від загальної кількості військових. Ця цифра близька до показників країн-членів НАТО.

Втім, не зважаючи на відносно позитивну статистику, збільшення кількості жінок у війську, та загалом підвищення інтересу жінок до військової справи, українське законодавство у сфері безпеки та оборони відноситься до представників різних статей зовсім неоднаково.

Пов’язано це у першу чергу з тим, що в українському суспільстві військова служба довгий час розглядалась як виключно чоловіча справа.

Жінки, якщо й мали право отримати заповітні погони, то в основному займали тилові і небойові посади.

Однак, часи змінюються і гендерні ролі теж.

Так, збройний конфлікт на Сході показав, що жінки несуть службу не гірше, а й інколи навіть краще, ніж чоловіки, і не тільки в ролі медика чи швачки, а з автоматом в руках у вогневому зіткненні з ворогом.

При цьому законодавчі зміни не відбуваються достатньо швидко, правові норми залишаються застарілими і такими, що не відповідають реаліям сьогодення.

Стаття 20 закону "Про військовий обов’язок і військову службу" визначає, що чоловіки можуть укласти контракт на проходження військової служби, якщо вони не досягли граничного віку перебування на військовій службі (залежно від військового звання 45-60 років).

У свою чергу, жінки мають право підписати контракт за умови, що їм не виповнилося 40 років.

При цьому, враховуючи, що граничний вік перебування у запасі жінок становить 50 років, жінки віком від 40 до 50 років (на відміну від чоловіків) позбавлені змоги укласти контракт на проходження військової служби.

Як наслідок, через вікові обмеження жінки мають значно менше можливостей у порівнянні з чоловіками укласти контракт на проходження служби.

Через описану ситуацію, граничний вік укладання контракту на посади вищого офіцерського складу для чоловіків і жінок відрізняється на 20 років (!).

Якщо жінка все-таки укладає контракт, в армії на неї чекають інші нормативні обмеження.

Накази Міністерства оборони № 337 і 412 встановлюють лімітований перелік військових посад, на які можуть бути призначені жінки; Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України обмежує направлення жінок у службове відрядження; Статут внутрішньої служби Збройних Сил України визначає, що жінки до складу добового наряду не призначається.

З огляду на такі приписи, кар’єрний ріст для жінки в армії не легке завдання – у більшості випадків командир неохоче приймає її на службу, оскільки через законодавчі обмеження на такого військовослужбовця можна покласти значно менше коло завдань, ніж на чоловіка.

Нерівність залишається і після закінчення служби під час перебування у військовому запасі.

Статті 27 і 28 закону "Про військовий обов’язок і військову службу" визначають, що військовозобов’язані-жінки зараховуються до запасу другого розряду другої категорії.

При цьому для чоловіків діє інше правило – військовозобов’язані-чоловіки зараховується до запасу першого або другого розряду залежно від віку і до першої категорії запасу, якщо здобули військово-облікову спеціальність.

Що ці норми означають на практиці?

До розряду першої категорії відносять тих військовозобов’язаних, які найбільш придатні для виконання безпосередньо бойових завдань.

Єдиним критерієм такої придатності є вік військовослужбовця, що доволі логічно з огляду на те, що молодша людина теоретично краще здатна переносити тяжкі фізичні і психологічні умови бою.

Проте чомусь закон "Про військовий обов’язок і військову службу" щодо військовозобов’язаних-жінок не дотримується цієї логіки – жінка у будь-якому випадку зараховується до запасу другого розряду.

У свою чергу, категорія запасу розділяє військовозобов’язаних за критерієм їхнього професіоналізму, що виражається у військово-обліковій спеціальності (аналог освітньої кваліфікації у цивільному житті).

Однак у відношенні до військових жінок щось знову йде не так – жінка зараховуються до запасу другої категорії не залежно від того, чи здобула вона військово-облікову спеціальність, чи ні.

Таким чином, її досягнення під час проходження військової служби фактично нівелюються.

На додачу, стаття 28 встановлює різний вік перебування військовозобов'язаних чоловіків і жінок у запасі. Для чоловіків граничний вік перебування у запасі – 60-65 років (залежно від звання), а для жінок – 50 років.

Норма не тільки не враховує кар’єрні здобутки жінки під час служби (а погодьтесь для військової людини звання має вагоме значення), але потенційно призводить до нижчої пенсії.

Закон "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає, що при обчисленні пенсії враховується військове звання. Стаття 31 закону "Про військовий обов'язок і військову службу" дозволяє присвоєння наступних військових звань під час перебування у запасі.

Тому, перебуваючи у запасі, чоловіки можуть отримувати наступні військові звання поки їм не виповниться 60/65 років, при цьому розмір пенсії після отримання нового звання перераховується.

Жінки також можуть отримувати звання у запасі, але для цього їм банально виділено мало часу – жінки йдуть у відставку у 50 років. Тобто різниця між статями – 10/15 років.

Як наслідок, через вікові обмеження в укладанні контракту і умови служби у запасі в Україні є дуже мало жінок офіцерів і жодної жінки-генерала.

Оновити архаїчні закони покликаний законопроект №6109, який містить ряд нововведень.

По-перше, закріплюється принцип, за яким жінки проходять військову службу на рівних засадах із чоловіками, що включає рівний доступ до посад і військових звань та рівний обсяг відповідальності під час виконання обов’язків військової служби.

Це не означає, що відразу на наступний день після прийняття законопроекту абсолютно всі військові посади стануть відкритими для жінок.

Ніхто не скасовує статтю 6 закону "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", де визначено, що не вважаються дискримінацією за ознакою статі особливі вимоги щодо охорони праці жінок   і чоловіків, пов'язані з охороною їхнього репродуктивного здоров'я.

Однак разом з тим закриття будь-якої посади для жінки повинно бути підкріплено реальними доказами, що виконання службових обов’язків на цій посаді призведе до погіршення репродуктивного здоров'я і такий негативний вплив матиме місце тільки по відношенню до жінок, у той час як чоловіче здоров’я при зайнятті цієї ж посади не постраждає.

По-друге, чоловіки і жінки матимуть рівні можливості укласти контракт на проходження військової служби. Відтепер критерієм відбору на військову службу стане виключно професіоналізм, а не стать.

Далі, скасовуються необґрунтовані обмеження щодо служби жінок у військовому запасі, що відкриває широкі перспективи для жінок – врахування досягнень військової служби при зарахуванні до відповідної категорії і розряду запасу, нові військові звання у запасі, потенційно вища пенсія. Тому, маємо надію через декілька років побачити першу жінку-генерала в Україні.

На сам кінець, усуваються обмеження щодо призначення жінок у наряд та направлення у відрядження.

Законопроект поширюється не тільки на Збройні сили України, а й стосується інших військових формувань – Нацгвардії, Державної прикордонної служби, СБУ і т. д. Такий підхід дозволяє підійти до питання забезпечення рівних прав більш комплексно.

Звичайно, проект 6109 не усуває всіх проблем гендерної рівності в українській армії.

У планах авторів законопроекту залишаються ще соціальні питання, пов’язані із відпусткою по догляду за дитиною для чоловіків, питання гендерної неупередженості при притягненні до адміністративної та кримінальної відповідальності, гендерна освіта та інші.

На жаль, всі названі питання не можливо вирішити одним законопроектом, а законодавчі зміни у вище описаних напрямках призведуть до додаткових витрат, не передбачених на 2017 рік.

На сам кінець, варто зазначити, що метою встановлення гендерної рівності в армії не є утопічне прагнення закріпити повну рівноправність чоловіків і жінок у нашому війську.

Ключове завдання законопроекту № 6109 – розкрити професійний потенціал військовослужбовців-жінок, що однозначно призведе до посилення боєздатності Збройних сил України та інших військових формувань.

Станіслав Івасик, юрист-аналітик ГО "Юридична Сотня"

powered by lun.ua