#спалюваннюБАН: У Європі зі сміттям не сталося дива, секрет у відповідному Законодавстві

2058
3 квітня 2017

В Україні відновлювальні джерела енергії є альтернативними.

Такі правки внесли депутати Верховної Ради у законодавство у грудні 2016 року.

Сьогодні у нас сонячна енергія вважається альтернативною енергетикою, тоді як у європейських країнах вона належить до відновлювальних джерел енергії (це зелена енергетика, як енергія вітру чи води).

У березні 2017 року більшість депутатів Комітету ПЕК проголосувала за поправки, які вводили спалювання сміття у альтернативну енергетику (тобто спалювання сміття, на думку цих депутатів, має вважатися зеленою енергетикою).

Якщо поправки будуть прийняті під час голосування у Верховній Раді (це відбудеться 4 квітня, у вівторок), це стане сигналом для бізнесу – спалювання сміття стимулюється і підтримується на державному рівні.

Отже, можна залучати кредити, міжнародну допомогу і розпочинати будівництво заводів, приймати безкоштовно демонтовані модулі європейських сміттєспалювальних заводів, які вже не відповідають сучасним вимогам європейських Директив про викиди у повітря.

Можна розраховувати на дотації від державного бюджету. Тому що сміттєспалювальний завод, так само як і сміттєзвалище, може існувати тільки на дотації.

Вартість спалювання 1 тонни сміття на сучасному сміттєспалювальному європейському заводі, побудованому за усіх норм безпеки для довкілля, коштує 230 євро.

Вартість захоронення 1 тонни сміття на звалищах в Україні сьогодні коштує 4 євро (!).

Де взяти різницю у 226 євро?

Додам ще математики. Львів за 1 добу створює 600 тонн ТПВ, якщо спалити їх без сортування (як і пропонують депутати Комітету ПЕК), це буде коштувати Львову 138 тис. євро на день, або 4 млн 140 тис. євро на місяць.

Чи готове місто дотувати поводження з відходами у такий спосіб?

Отримуючи проблеми з викидами у повітря?

Я не вірю, що в нас будуть будувати сміттєспалювальні заводи з мінімальними шкідливими викидами. Тому що питання охорони довкілля не є пріоритетом у моїй країні.

У жовтні президент Петро Порошенко ветував два "екологічних" закони – № 2009а-д "Про оцінку впливу на довкілля" та № 3259 "Про стратегічну екологічну оцінку".

Їх метою є встановлення правових та організаційних засад здійснення оцінки впливу на довкілля та забезпечення виконання Україною міжнародних зобов'язань у рамках Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (Конвенція Еспо) та Конвенції про доступ до інформації, участі громадськості в процесі прийняття рішень та доступу до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Оргуська конвенція), стороною яких є Україна, а також імплементації у національне законодавство положень Директив 2003/4/ЄC та 2011/92/ЄС.

Як зазначається у преамбулі закону, він встановлює правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, яка спрямована на попередження та запобігання шкоди довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів у процесі прийняття рішень про здійснення господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Це означає, що всі нові заводи будуть будуватися за умов дотримання європейських норм по викидах. Але ці закони були ветовані.

Не зважаючи на те, що в нас вже діють численні підприємства, що продукують небезпечні викиди у повітря, екологічні інспекції їх не контролюють, не змушують ставити дороге обладнання, яке очищує повітря.

Бо не існує відповідного законодавства.

Тому ми маємо проблеми з викидами у столиці – від "Фанпліт" біля житлового комплексу "Комфорт таун" до сміттєспалювального заводу "Енергія" на Позняках. Труби цих заводів не обладнані сучасними датчиками Siemens, щоб ми мали прозорі дані і розуміли, які ПДК потрапляють у повітря вночі, вдень та на вихідних.

У змішаному побутовому смітті українців є неприпустима кількість небезпечних відходів – батарейки та акумулятори, ліки, термометри та лампи з вмістом ртуті, лако-фарбова продукція, рідка хімія, електричні прилади тощо.

Якщо спалювати всі ці відходи, не врятує жодний фільтр – важкі метали, канцерогенні сполуки – діоксини і фурани потраплять у повітря і у легені людей, призводять до незворотніх проблем у організмі. А ще вони потрапляють у еко-систему – в молоко та м'ясо тварин, в городину.

У змішаному побутовому смітті присутні ресурсоцінні компоненти – скло, цінні метали, папір, полімери, цінність яких вимірюється мільярдами гривень на рік.

Більше 6 мільярдів гривень на рік ми викидаємо на звалища у вигляді ресурсоцінних компонентів упаковки, замість того, щоб відсортувати цю вторсировину, повернути її у виробничий цикл українських підприємств, щоб сміття створювало додану вартість, підживлювало економіку, створювало нові робочі місця.

Все це нам пропонують спалити, щоб українські підприємства і надалі імпортували сміття з сусідніх країн – макулатуру, поліетиленові пакетики...

Саме тому я написала Петицію президенту про те, що екологічна спільнота проти спалювання сміття в України без гарантій, що це буде максимально безпечно для українців. Попередньо я розіслала інформацію про те, що саме готується депутатами комітету ПЕК, всім своїм знайомим, задіяним в зеленій енергетиці та охороні довкілля. 

Всі одноголосно відповіли – ми приєднуємося, будемо боротися, бо це неприпустимо, це bullshit! 

Це моя друга петиція президенту, перша – про сортування сміття – набрала менше 7 тис. голосів.

Для того, щоб друга стала успішною і була розглянута спеціальною комісією, потрібно набрати 25 тис. голосів. Сподіваюся, що наберемо. Я в це вірю! Я прошу вас допомогти її розповсюдити якнаймога швидче (не нервуйтеся під час реєстрації на сайті Петицій – система бере час на ідентифікацію вас, щоб менше було ботів). Коли скандинави планували побудувати свій перший сміттєспалювальний завод (в них, до речі, теж колись була така пастка зі сміттям), то громада сказала – НІ!

Перший сміттєспалювальний завод у Скандинавії був побудований через 20 років, коли було прийняте відповідне законодавство, яке контролювало викиди у повітря, був введений принцип "забруднювач платить" і з'явилися асоціації розширеної відповідальності виробників, які просували тему сортування сміття серед населення.

За рахунок РВВ був забезпечений безкоштовний прийом від населення небезпечних відходів, вони більше не потрапляли у смітники. Спалювання сміття та захоронення сміття – майже одне й те ж саме, за шкодою. Забруднення ґрунтів та води, чи забруднення повітря - що гірше? Але ж ми не хочемо обирати серед гірших варіантів?

Моя стратегія – циркулярна економіка. Коли сміття стає ресурсом. Коли відходи упаковки, товари, органічні відходи стають ресурсом для створення нового. Нового, що має свою ціну. І не шкодить довкіллю так, як шкодить спалювання чи захоронення.

Який вихід? Рухатися step by step.

  1. 1. Прийняти відповідне законодавство, яке усуває проблему з неконтрольованими небезпечними викидами у повітря.
  1. 2. Прийняти закон про Розширену відповідальність Виробників (діє у всіх розвинутих країнах сьогодні).

При такій моделі виробники зобов'язані створити умови для збору своєї упаковки, інакше отримають величезний штраф – саме тому виробники за свої гроші розробляють навчальні програми, створюють соціальну рекламу, впроваджують роздільний збір, ставлять яскраві контейнери.

Щоб зібрати пластикову пляшку, металеві бляшанки і все-все-все інше.

Щоб переробити.

А якщо їх упаковку не можна переробити, такі виробники сплачують податок – великий. Такий великий, що вигідніше знайти стартапера, який знайде спосіб переробити цю упаковку на щось корисне. Такому стартаперу навіть можуть відшкодувати витрати на обладнання і передати повноваження збирати упаковку такого виробника для переробки.

Розумієте? РВВ підтримує технологічні інновації і циркулярну економіку! Бо відповідне законодавство зобов'язує виробників нести відповідальність за виконання норм збору упаковки (повертати її у виробничі цикли заводів).

В Україні такого законодавства ще немає, оскільки депутати за нього не проголосували. Але можуть проголосувати за спалювання і закрити всі ці перспективи по циркулярній економіці.

  1. 3. Спалювання залишкового сміття, яке не містить ресурсоцінних компонентів та небезпечних відходів – інертного "хвоста" (10-20% загальних відходів).

Всі ці маніпуляції зі сміттям трапляються тому, що пересічний громадянин, та й депутати також не розуміють логіку і механіку галузі поводження з відходами.

Підпишить Петицію просто зараз та підтримайте акцію у соцмережах #спалюваннюБАН, поставивши собі особливу аватарку (інструкція тут).

У Європі "сталося диво" і немає таких проблем зі сміттям не тому, що там інакші люди живуть. Там було вчасно прийнято відповідне законодавство. От і всі дива.

Євгенія Аратовська, голова ГО "Україна без сміття", громадська активістка

powered by lun.ua