"В ліс більше не возити!", або Про що не комільфо казати поліцейському

18492
7 липня 2017

– Біть будєтє, начальнік? 

– Та кому ти потрібен. Уши просто відріжем, хоть поржать можна буде. Взнаєш, як твоєму дєдушкє було больно, коли ти його за ухо кусав. Кстаті, Толік, де наша лопата?

– Та в багажніку ж лежить, – підіграє мені напарник

– Ей, куда ви меня вєзєте?! Ето ж уже база "Динамо"!

– О, так ти не такий уже і п'яний, орієнтуєшся. Молодець! – піддаю газку.

– Бля...  біть будєтє...

– Та не сси, ми ж нова поліція!

За півгодини до цього діалогу отримуємо на планшет стандартний для ночі виклик: проспект Голосіївський, буянить п'яний член сім'ї (син, батько, мати, – алкоголь не вибирає віку і гендеру). На цей раз виявися онук.

Заходимо в квартиру. Друга ночі. Старенька бабуся із сусідкою, яку покликала на поміч, благають забрати внучка хоч до ранку:

– Только что дєда укусіл, спать не даєт нам...

На дивані сидить дід років 80, його руки помітно тремтять. Онук продовжує щось варнякати старому на вухо.

Пробиваємо по базі – вже має два протоколи за сімейне насилля. Був би зараз день, суд однозначно дав би йому 10 діб. Та вночі феміда відпочиває.

– Одягайся, поїхали.

Наш клієнт продовжує клеїти дурня, удаючи, що ніяк не може потрапити рукою в рукав куртки. Та напарник у мене той ще психолог, вміє знаходити індивідуальний підхід до людей. 

А, так ви стариє мєнти, понятно, – бурмоче здивовано Вася, підводячись з підлоги. Процес одягання одразу помітно пришвидшився.

– Ну шо, на Байкове його?

– Ні, просили ж до ранку затримати. Тільки Конча-Заспа. 

– Глянь, шоб телефон вдома залишив.

Через кілька днів зустрічаю Васю на районі. Опускаю скло:

– Привіт! Ну шо, коли додому добрався?

– А, ето ви! Та в одинадцать утра, хе-хе.

Супер. До ранку. Все як просили. З райвідділку він би добрався додому за півгодини, а стерегти його там немає кому.

В обєзьяннік посадити?

Ні-ні, що ви. Це в деспотичних канадах нетверезих водіїв садять в камери до протверезіння, а у нас же правова і демократична держава, виписали протокол і йди собі з Богом, чоловіче. "Не порушуй більше", – як кажуть деякі поліцейські.

Старі мєнти таких кадрів могли катати за собою в бобіку до ранку, та пріус для цього явно не підходить.

Десь в іншому світі Ілон Маск запускає багаторазові ракети, Boston Dynamics створює роботів, а в Україні патрульні, яким не все одно, вивозять сімейних насильників вночі "в ліс". 21 сторіччя. Добре, що у нас район великий та лісистий.

Так, вам не почулося! Дійшло до того, що комбат на шикуванні прямо сказав: "В ліс більше не возити! Моніторинг задовбався відписуватися!" 

Може зараз вже й не возять, не знаю. Може пишуть протоколи та й лишають далі із жертвами. Хоча на мою думку, краще таки в ліс.

Чомусь, коли я про це пишу, чи озвучую на зустрічах, дехто на мене починає шикати, мовляв не слід про таке казати поліцейському, новому тим паче.

Та справжнє не комільфо – ховати очі від постраждалої людини і мямлити "Ну ви ж розумієте, у нас таке законодавство... Нічого не зробиш..."

Нікому такого не бажаю.

Андрій Кобилінський, колишній патрульний поліцейський м. Києва

powered by lun.ua