Вистава за Жаданом: Як убити всіх?

28 лютого, вечір. Темне подвір'я, покоцана майже не освітлена будівля... Підніматися сходами - в цей час попереду іде "своя людина", яка знає, куди іти. На вході в щось схоже на конспіративну квартиру - інша "своя людина", яка запрошує увійти.

І похмурий екстер'єр тут більш, ніж доречний: дійство відбувалося у "Театрі сорока дев'яти", назва якого не менш соціальна за п'єсу Жадана. Історично театр сорока дев'яти є формою театральної діяльності Австрії 30-х років - згідно з тодішніми вимогами, будь-який твір, що виконувався для більше ніж п'ятдесяти осіб, підлягав обов'язковій цензурі.

Саме такою була увертюра, щоб не сказати прелюдія, до вистави "Червоний Елвіс (соціалістичні настрої серед домогосподарок)", яку написав Сергій Жадан, де можна спробувати почути і побачити відповіді на запитання:

Як схуднути без дієти? Як влаштувати незабутню корпоративну вечірку? Як зберегти родинний затишок? Як відмовити рекламному агенту? Як харчуватися в супермаркетах? Як убити всіх?

У цих 6 тезах театру "Арабески" вдалося лаконічно висловитись про актуальні проблеми українського мистецтва, як-то Нацкоммор . Тим паче, що, за словами Сергія Жадана: " Червоний Елвіс - це екологічна альтернатива накачаній пропагандою поп-культурі, непідкупний герой піонерських коміксів, червоне знамено громадянського спротиву всіх самотніх вагітних домогосподарок наших об'єднаних спальних районів".

Постановка вистави "Червоний Елвіс (соціалістичні настрої серед домогосподарок)" дуже незвичайна. Навіть автор п'єси Сергій Жадан після прем'єри чесно зізнався, що такого не очікував. Що ж там такого?

Замість голосів акторів - фонограма. На екран транслюється відео, в яке інкорпоровані, наприклад, роботи Артема Волокітіна або кадри-цитати шедеврів світового мистецтва - це я про фото Міська Барбари à la "Автопортрет" Альбрехта Дюрера.

А замість екрану - велика гумова штука. Місько Барбара розповів, що її робили на замовлення. Штука нагадує гібрид дитячого батуту або великого водного матрацу, в якому є 6 дірок, в які встромлено 6 фігур, що нагадують боксерські груші. Замість костюмів - блискучі золотисті спортивні костюми та кеди - Барбара зізнався, що їх купили десь на Барабашова.

Виглядає сумбурно? Десь так і було.

"Червоний Елвіс (соціалістичні настрої серед домогосподарок)" - це п'єса, що використовує купу штампів. Елвіс-ідол поп-культури, домогосподарки, рекламні агенти, Система і боротьба з нею, супермаркети... Режисер театру "Арабески" Світлана Олешко намагалася зібрати докупи ці друзки.

Результат - на любителя. Тут правила Станіславського не працюють. Недаремно режисер театру "Арабески" Світлана Олешко звертає увагу, що "такий фінал надає виміру і сенсу тим безглуздим і малопотрібним речам, з яких і знущається автор, але якими ми всі перейняті щодня."

Як глядач, я побачила цяцю, тобто дуже красиву картинку на сцені - траплялися кадри (якщо це слово можна застосувати до театральної вистави), які хотілося запам'ятати назавжди. Але ця картинка - пластмасова, хоча і з веселеньким візерунком..

Можливо, саме тому Світлана Олешко під час обговорення вистави сказала лаконічну, але вичерпну фразу: "Тут бракує любові". І справді: чи існує любов у межах поп-культури?

Усі фото автора