Духовна оборона

Я впевнена, що духовна оборона держави вибудовується не у владних кабінетах, а у "Богом забутих" селах...

Днями по телебаченню в новинах був сюжет із села Полонки на Чернігівщині про храм, де зберігається свята десниця Димитрія Ростовського, якою він писав "Житіє Святих". І кореспондент зауважила, що це єдине село з навколишніх, де кількість населення зростає... Мабуть, це і є духовна оборона в дії?! Віруючі переконані, що там, де є намолені церкви, життя перемагає смерть!

Нещодавно мені пощастило побувати в селі Білоцерківці на Полтавщині. Село мальовниче. Козацьке. Заснували козаки з Білої Церкви. Є згадки, що дитинство знаменитого мецената Григорія Степановича, який народився у 1790 році в сім'ї Степана Яковича і Параски Андріївни Тарновських, пройшло в селі Білоцерківці, в маєтностях його діда. У тих дідових маєтностях і було зведено онуком Георгієвську церкву в 1848 році.

Є свідчення, що вівтар у ній вирізьблював кріпосний майстер Яків, якого прислав Григорій Тарновський, пан-"власник кріпосних душ", зі своєї улюбленої Качанівки. Отож, виходить, що вівтарі в чернігівській Качанівці й полтавських Білоцерківцях справа рук одного й того ж кріпосного майстра.

"Але щоб з'явився в якійсь місцині храм, треба щоб хтось першим запалив молитовний вогник!", - мудро зазначив пирятинський краєзнавець Валерій Квач - "Для Білоцерківців - це Іван Фальковський, чернече ім'я Іриней".

Він народився 28 травня 1762 року в селі Білоцерківці Пирятинської сотні Лубенського полку. Науковець, письменник, історик, математик, географ, астроном, професор і ректор Києво-Могилянської академії, архімандрит, єпископ.

1775 року Фальковський поїхав з братом Степаном до Токаю (Угорщина), де їхній батько о. Іустин отримав посаду священика домової церкви Токайської комісії із заготівлі вин до царського двору.

Фальковський навчався в угорській гімназії та в університеті Будапешта на кошти глави російського посольства у Відні князя Дмитра Голіцина. Навесні 1783 року повернувся до Києва, відмовившись від посади писаря в посольстві російської імперії у Відні, мотивуючи тим, що хоче стати викладачем на батьківщині.

Незабаром став викладати в Києво-Могилянській академії математику, астрономію, архітектуру, гідравліку, оптику, історію, географію, поезію, німецьку мову, філософію.

У 1803 році став ректором Києво-Могилянської академії. Дослідники його називають "найдорогоціннішим надбанням академії", найбільш різнобічно обдарованим вченим Російської імперії кінця 18-го - початку 19 ст.

Фальковський багато писав. Він - автор псалмів, гімнів, елегій багатьма мовами, складав стихарі, укладав календарі, в Києво-Могилянці відкрив фізико-математичний кабінет, а при Київському Михайлівському Золотоверхому монастирі - маленьку обсерваторію.

Мав багато задумів, але помер, як мовиться в епітафії, перед розкритою Біблією: "1823 года Апреля 29 дня в Неделю Фомину, на камнях в молитве к служению Литургіи... Если время все уносит, то дела живут вечно". Похований в Києві, в Михайлівському Золотоверхому".

Метафізично поєднується, що завдячуючи молитвам цієї набожної людини, в його рідному селі інша небідна людина будує Храм Божий - Свято-Георгіївську Церкву.

Старожили пам'ятають, які золоті зорі (!) світилися під банями цієї церкви, які дзвони лунали!

Пригадують, і як гойдалися на люстрі, прикріпивши троса, і як мак віяли - в храмі господньому в атеїстичну епоху зробили комору. Тримають в пам'яті і як один завзятий комуніст пригнав танки, щоб церкву навпіл розірвати... А вона дуже міцна, замішана на яєчних білках...

Спалили її через необережність комсомольці, які в колгосп на польові роботи приїхали. За тим, її по цеглинах почали селяни по хатах розтаскувати.

Зруйнували церкву - занепало й село... Колись люду на чотири колгоспи було, нині, порахували, всього мужиків зо двадцять набереться. Розхристана церква - розхристані душі...

Але так сталося, що в тому розхристаному селі на Полтавщині купив один добродій з Києва, екс-народний депутат і державний експерт з міжнародної безпеки, покинуту садибу.

Запропонував і своєму товаришеві, народному артистові Богдану Бенюку, те саме зробити і ведучим "5-го каналу". Всі разом заснували таке-собі "Культурне село"! І взялися ушляхетнювати сільське буття. Закликали селян на суботник!

Біля занедбаної церкви вирубали зарості, розчистили десятилітній смітник, попросили благословення у владики Полтавського і Кременчуцького єпископа Федора, зареєстрували "Свято-Георгіївську релігійну громаду" і взялися за створення монастира Київського Патріархату - першого на теренах Полтавської області!

Запросили черницю Марію. Вона молиться вдень і вночі , вимолює Господнє благословення для села та його обивателів, і не покладаючи рук, разом з послушником Романом, власними силами здійснюють будівельно-ремонтні роботи.

Зі школи, яка пусткою стоїть - мріють зробити монастир, щоб і пасіка була, і сад, і город, і свічний заводик.

Побудований "храм знань" у Білоцерківцях майже століття тому, у 1913-ому році. Спочатку то була церковно-приходська школа, яка належала Свято-Георгіївському храму, який зовсім поруч височіє на пагорбі. Шкільна будівля вражає геніальністю інженерної думки! Три класи, розділені 14-ти-стулковими дубовими дверима, відкриваючи які утворюється справжня бальна зала! Кажуть, це типовий проект для сільських шкіл початку минулого століття. Звучало тут колись і фортепіано. Тепер "Україна" з вирваними клавішами. Певно символічно, не до музики в державі.

Пан, зі шляхетними поривами й шляхетським прізвищем каже, що на добровільні внески місцевих меценатів богоугодну справу особливо не рушиш. Він гуртує товариство навколо церкви, залучає всіх небайдужих, але суттєвого фінансового результату поки немає.

Щоб бодай накрити церкву, законсервувати пам'ятку пізньобарокової архітектури від подальшого руйнування - потрібна значна сума. А щоб школа набула вигляду обителі для чернецтва - треба знайти ще більші кошти.

Звернулися до мене. Я сподіваюся, що словом, ідеєю, а дасть Бог, і достойною сумою, допоможу святій справі. До того ж я з власного досвіду знаю, що таке сила телебачення!

Пригадую, як у 2002 році Ольга Герасим'юк, ведуча каналу "1+1", родом з Пирятина, запропонувала генпродюсеру Олександру Роднянському підтримати зініційовану нею акцію "Подаруй Чорнухам книгу!". Тоді згоріла в рідному селі Григорія Сковороди бібліотека - і, завдячуючи каналу "1+1" та газеті "День" - вся країна її відновлювала!

Як філософськи зауважив пирятинський краєзнавець Валерій Квач: "Бог одиницям дає право бути причетним для відбудови Храму Господнього!".

А я дозволю собі додати, що особливо це важливо для покоління, чиї діди-прадіди-бабці-прабабці через комуністичне зомбування могли бути причетними до руйнування святинь, і з п'ятикутними червоними зірками скидали дзвони, руйнували дзвіниці, зафарбовували біблійні сюжети на церковних стінах.

Тому особливе прохання до успішних людей, знаних в суспільстві й народжених на Полтавщині, підтримати Свято-Георгіївський храм в Білоцерківцях! Це може стати справою нашої гідності. Адже врятувавши історичну церкву, збудовану на честь Святого Георгія, зла на українській землі повинно стати менше, маємо вірити, що Юрій-Змієборець допоможе нам побороти лихо в рідному краї.

До спорудження духовної фортеці вже долучилися родини Жеребецьких, народного артиста Богдана Бенюка, телевізійників Єгора Соболєва та Марічки Падалко, а також телеведучі Роман Чайка, Павло Кужеєв, Мирослава Барчук.

Є надія, що духовну оборону Полтавщини підсилять народний депутат Ольга Герасим'юк, держслужбовець Лариса Мудрак, етнограф Олексій Доля, головний продюсер "Україна" Тетяна Гнєдаш, телеведучі Костянтин Грубич, Ілона Довгань, Роман Скрипін, журналіст "Reuters" Юрій Куликов й "Першого Національного" Ольга Скотникова, співак Олег Скрипка і поп-зірка Андрій Данилко.

На завершення, переповім одну історію, яку розказав мені той самий пирятинський філософ-краєзнавець Валерій Квач. На Кіровоградщині є Свято- Хрестовоздвиженська церква, архітектурна пам'ятка руського класицизму першої половини 19-го століття - усипальниця родини Раєвських. Один з них, той самий легендарний герой війни 1812 року - Ніколай Раєвський. Так-от його нащадки з Росії, з благословення митрополита Володимира, випустили благодійні квитки достоїнством 5 і 10 гривень.

Це ідея для роздумів. Полтавцям варто подбати про прозорі схеми благодійних внесків, і як варіант - випустити пам'ятні квитки номіналом у 10 та 100 гривень, які розповсюджувати через газетні кіоски, а достоїнством у 1000, 10 000, 100 000 й 1000 000 гривень - в касах банків.

Звичайно, треба, щоб духовну акцію підтримали й контролювали ЗМІ, а один із загальнонаціональних телеканалів взяв на себе зобов'язання в міжпрограмному просторі демонструвати ролики про благородних людей й шляхетну справу.

І сподіваюся, з часом всі новини покажуть відбудований кращими науковцями-реставраторами Свято-Георгіївський храм на Полтавщині, в серці держави, бо зводили його всі разом, всією небайдужою Україною! А там дивись, і Господь повернеться у Богом забуте село...

Леся Сакада, активіст руху "Культура об'єднає Україну!"