"Як і олімпіада буває літня і зимова - є літня і зимова "Країна мрій," - стверджує Тарас Компаніченко, соліст гурту "Хорея козацька". 25 грудня його гурт разом з "Божичами" та гостями дійства святкували на території "Софії Київської" "Різдво у світі". Хоч ініціатора свята Олега Скрипки не було, увагу гостей привертали вертепом і співами.

25 грудня є святом і для православних людей, оскільки цей день за церковним календарем є Спиридоном сонцеворотом - днем, присвяченим святому мученику Спиридону.

"В православному і греко-католицькому світі весь піст уже співають коляди до свята Різдва - люди готуються.  Світ, який 25 грудня святкує Різдво, складається не тільки з тих, хто є вірними римо-католицькій церкві, яких ми здавна в Україні називаємо латинниками. Це теж і частина православних, які перейшли на григоріанський календар. Очевидно, протестанти теж святкують у цей день.

В Україні ця мішанина зі зміною календарів триває вже досить давно: колись ми жили в об'єднаному королівстві Речі Посполитій - і там дискусія досить жвава була, до якого календаря пристати. В ній брали участь князі Острозькі, Святополк-Четвертинські, Заславські, Вишневецькі.

Люди вирішили по-своєму: ви собі дискутуйте на високому рівні - а ми будемо просто святкувати обидва Різдва, обидві куті ставити. Часто були мішані родини: мати - римського обряду, батько - грецького, мати ходила до костелу, а батько - до церкви. Відповідно, якось собі мали зарадити, щоби не розривати родину. Тож  робили два святвечора: 7 січня - це теж 25 грудня, тільки за старим стилем. Ми вдома чинимо так само - вже давно святкуємо обидва святвечора і варимо кутю," - зізнався Тарас Компаніченко.

Попри релігійний поділ, свято нікого не обминало: в старих українських містечках православні ходили колядувати до латинників, а потім латинники ходили до православних. У минулому це була традиція - підтримувати дух свята. Українці заходили навіть до тих, хто, наприклад, сповідував іудаїзм.

Під час святкування у "Софії Київській" гурт "Хорея козацька" в своїх виступах перемежовував псалми та канти - побожні пісні - із різдвяними. Попередньо виконавці роздали слова, і хоча аркуші промокли під дощем, люди підспівували і розучували колядки.

"Для тих, хто вже колядує - ми колядували, для тих, хто святкує - ми святкували. А для тих, хто ще постує, ми вживали таких побожних пісних пісень. Але якщо Христос в людині народився - не буде якогось гріха," - запевнив соліст гурту Тарас Компаніченко.

Відвідувачі заповідника споглядають картину повивання Христа

Учасники гурту "Божичі" - професійні фольклористи - виконували пісні лівобережної України, зібрані під час фольклорних експедицій: псалми з Луганської та Дніпропетровської областей, колядки з Дніпропетровщини та Чернігівщини.

Ілля Фетисов, керівник фольклорного гурту "Божичі", поділився спостереженнями: "В Україні немає такого, щоби в двох сусідніх селах співали однаково. Мікротрадиції особливо відчуваються на Дніпропетровщині - кожне село сильно відрізняється одне від одного - це склалося історично, тому що вони входили до різних куренів Війська запорізького".

Ілля вважає, що виконання пісень, привезених з села, само по собі гармонізує міських жителів: "У сучасному місті актуально все, що пов'язано з селом. Тому що в селі людина знаходиться в прямому зв'язку з Богом і з природою, а в місті цей зв'язок порушений міською культурою і цивілізацією".

"Божичі" під час етнографічних експедицій збирають колядки із усієї території лівобережної України

Керівник "Божичів" каже, що насправді народна культура зацікавлює усіх, хто стикався з її справжнім проявом хоч раз.

"Коли ми пливемо в експедицію на байдарках, завжди беремо половину учасників нефольклористів, які перший раз у селі. І ці люди міняються: дехто з них взагалі змінив діяльність і почав професійно займатись фольклором, деякі просто з нами регулярно ходять в експедиції і записують фольклор від бабусь".

На честь Різдва у постійно діючій на території Софії галереї янголів відкрилась ще одна кімната. До дня відкриття був спеціально створений вертеп, вперше в світі зроблений з кераміки та бурштину. Вертеп  і деякі скульптури фонд "Українська родина", який є співорганізатором зимових подій із "Країною мрій", подарує Софії у переддень свята Києва - у кінці травня 2010 року.

Соліст групи "Божичі " Ілля Фетисов стверджує, що виконання колядок гармонізує сучасних міських жителів

Свято наближається...

Під час різдвяних святкувань на Київщині можна не тільки купити традиційні медові пряники, але і створити свій власний.

Колитюк Лариса, працівник козацького селища "Мамаєва Слобода", запевняє, що при випіканні майстри досі дотримуються стародавніх рецептів. На території селища від дня святого Миколая до Водохреща, у свята та вихідні дні о 13-й годині проходять майстер-класи для дорослих та дітей. Кожен, хто не поліниться приїхати за 50 гривень зможе у вирізаній із дерева формочці створити свої ласощі.

Пряники випікатимуться в печі, поки ви гулятимете селищем і оглядатимете життя козаків, потім можете їх забрати. Щоб дітям було цікаво, формочки мають вигляд тварин: коників, баранчиків, зайчиків.

Разом із гуртом "Хорея козацька" гості свята розучували колядки. Роздруковані тексти мокли під дощем

Але головний різдвяний обряд - уславлення Ісуса колядуванням. За традицією, українці у переддень Різдва возять кашу до хрещених батьків.

"Коляда 6 січня - це світній спомин - велике поминальне свято. В цей день за народним віруванням розкривається рай і пекло, всі померлі приходять до своїх осель. Тому ставиться на покуть узвар та кутя - поминальні страви. Якщо ми заходимо в хату, де є неодружений хлопець чи незаміжня дівчина - ми співаємо їм спеціальних колядок, світські, нецерковні - в яких розповідається про одруження, що вони обов'язково цього року знайдуть собі долю - знайдуть собі пару і все буде гарно в житті," - розповідає Ілля Фетисов.

Тарас Компаніченко вважає: це свято – крок до об’єднання усіх християн

Упродовж усього свята умови як для виступу під відкритим небом були м'яко кажучи несприятливі: від досить сильного дощу мокли інструменти, музиканти, гості та аркуші із надрукованими текстами колядок.

Гостей було небагато - одні змінювали інших, але постійне число не перевищувало п'ятдесяти. Хто завинив - чи погода, чи відсутність анонсів події, окрім джерел інтернету? На сайті самої Софії досі немає анонсу свят на території заповідника.

Можливо мало вплив і те, що на вході у заповідник і більшість його об'єктів тепер встановлені турнекети, які відлякують консервативних відвідувачів, що досить слушно заявляють: церкви і пам'ятки культури мають бути доступні всім.

Ця шопка стоятиме у "Софії Київській" до свята Водохреща. Протягом зимових свят щодня її бачатимуть близько тисячі українців та іноземців

Лишається сподіватися, що наступне за програмою "Країни мрій" більш традиційне для українців святкування Різдва - 8-го січня - буде не тільки радісним та духовним, але і людним.

Усі фото Максима Поліщука