Культові Нобелі
В день вручення Нобелівської премії з літератури в блогах і соцмережах жартували. Мовляв, нагородження – найкращий привід прочитати книжку раніше нікому не відомого автора. Справді, чому б і не почитати? А раптом хтось прочитає та собі стане українським нобеліантом?
Книжки якого з літературних нобеліантів варто не пропустити? "Українська правда. Життя" продовжує розмову про культові книжки. Відтак – дуже суб’єктивний список цікавих літературних "Нобелів".
Крім книжок Нобелівських лауреатів, можна познайомитись із списком культових детективів і екранізацій літературних творів.
Свіжий "Нобель"
6 жовтня Нобелівська премія з літератури дісталася Томасу Транстрьомеру. Це поет зі Швеції, один із фаворитів букмекерських контор, які приймали відповідні ставки.
80-річного митця нагородили за те, "через свої напружені, напівпрозорі образи він відкриває нам свіжій шлях у реальність".
Поетичні збірки Транстрьомера характеризуються концентрованими, гострими метафорами. Також він пише прозу, а ще відомий як автор експериментальних хайку.
Твори Транстрьомера перекладені російською, англійською, французькою, іспанською та німецькою мовами.
Список його збірок можна легко знайти в мережі.
Якщо знаєте шведську мову, можна обігнати конкурентів-перекладачів і зібрати добірку перекладів Транстрьомера. Зараз цей поет має користуватись попитом. До того ж, його ще не перекладали українською.
Наймолодший Нобель
Редьярд Кіплінг отримав свою Нобелівську премію 1907 році. На той момент йому було 42 роки. Досі Кіплінг лишається наймолодшим титулованим письменником.
Його нагородили за "силу спостереження, оригінальність уяви, мужність ідей і надзвичайний талант до оповіді".
Тексти Кіплінга очевидно траплялося читати в житті кожному. Масова культура досі створює нове на основі книжок письменника.
Наприклад, "Балада про Схід і Захід" обігрується в низці фільмів про взаємини між колонізаторами та колоніями.
Так само культова дитяча книжка Кіплінга "Мауглі" неодноразово провокувала аніматорів на створення мультиків про пригоди хлопчика-вовченяти.
Нобель-Піонерка
Сельма Лагерльоф – перша письменниця, котра отримала Нобелівську премію. Це сталося 1909 року. Письменницю нагородили за "ідеалізм, живу уяву та духовне сприйняття".
Сельма Лагерльоф відома кожній дитині, котрій в батьки читали "Дивовижну подорож Нільса Хольрсона з дикими гусками по Швеції" (1906 рік).
Ця книжка була задумана як навчальна – просто як романи Жуля Верна. Вона містить численні історії та персонажів із шведської міфології, а також чимало деталей про географію та побут тогочасної Швеції.
Окрім дитячих історій, Сельма Лагерльоф писала історичні романи та зверталася до жіночого питання. Важливу частину її праць становить автобіографічна трилогія "Морбакка", "Мемуари дитини", "Щоденник".
Тексти Сельми Лагерльоф перекладали багатьма мовами. Хоча знайти українські переклади книжок письменниці буде непросто.
(Не) Нобель
Зі всю історію Нобелівської премії трапилося всього 2 випадки, коли письменник відмовлявся приймати нагороду.
Вперше це сталося 1958 року. тоді нагороду присудили Борису Пастернаку за "важливий внесок у сучасну ліричну поезію та в царину великої російської епічної традиції".
Тоді Борис Пастернак погодився взяти Нобелівську премію. Але за деякий час він був змушений від неї відмовитися – не зміг виїхати з СРСР.
Вдруге інцидент повторився 1964 року з Жаном-Полем Сартром, якого нагородили за "роботу, що повниться ідеями, духом свободи, пошуком правди, а також потужно вплинула на нинішню добу".
На відміну від Пастернака, Жан-Поль Сартр з власної волі зробив жест відмови від премії. Це цілком логічно виглядає в контексті його ідей.
Тексти Бориса Пастернака та Жана-Поля Сартра траплялися кожному ще в шкільній програмі. Саме час по-новому подивитися на старих-добрих класиків.
Нобель не оптом, а вроздріб
Зазвичай Нобелівську премію вручають за сукупність текстів. Через це переможцями стають переважно зрілі письменники з солідними літературними доробками.
Хоча в і цьому правилі є винятки. Деяких письменників нагородили саме за один окремий текст. А це точно свідчить про його особливість – і тексту, і письменника.
Наприклад, Михаїл Шолохов отримав премію за роман "Тихий Дон". До речі, ви знали, що "Музей покинутих секретів" Оксани Забужко частенько порівнюють саме з цим романом? Хто не читав – час здмухнути пил із запорошеної радянської книжки.
Так само Ернест Гемінгвей був відзначений за роман "Старий і море". Може, це і не найбільш динамічний його роман, але точно найбільш філософічний. Якщо "Старий і море" підуть погано та повільно – ніщо не заважає перечитати іншу випробувану часом класику. Наприклад, "По кому подзвін" абощо.
Джон Голсуорсі він отримав премію за "Сагу про Формайтів". Монументальний роман про сімейне життя кількох поколінь досі читають у всьому світі.
До речі, нагородження Голсуорсі – це таке відлуння перемоги Томаса Манна, котрий за 3 роки до того отримав премію за роман "Будденброки". Словом, якщо захочеться справжньої літературної "сімейної саги" - ці два романи чудово підійдуть.
Повний список Нобелівських лауреатів є у вільному доступі. Він щороку поповнюється. Звісно, названі тут письменники – це лише дрібна частина цікавих Нобеліантів. Тому варто пильно придивитися повного переліку – кожен знайде собі щось до смаку.