Три фільми про матерів

Від 1 березня на українських екранах демонструються: біографічна драма "Залізна леді" Філліди Ллойд, комедія "Мами" (режисери Євґєній Абизов, Сарік Андреасян, Алан Бадоєв, Дмітрій Дюжев, Ашот Кещан, Тіхон Корнєв, Карен Оґанесян, Ельдар Салаватов), комедія "Самогубці" Єгора Баранова та воєнна драма "Серпень. Восьмого" Джаніка Файзієва.

Про Тетчер

Стрічка "Залізна леді" (The Iron Lady)- це правдивий бенефіс Меріл Стріп, за якою вже давно закріпилася слава "найкращої драматичної акторки сучасності". У фільмі їй довелося грати Марґарет Тетчер від зрілості до глибокої старості, тож Стріп отримала чудову нагоду ще раз продемонструвати свої непересічні акторські можливості.

По-суті, це фільм одного актора, власне, Меріл Стріп, яка за цю роль нещодавно отримала свого третього "Оскара".

"Залізна леді" розповідає про сімейне життя та політичну кар’єру Маргарет Тетчер. У цій обрамленій історії йдеться про те, як стара і хвора на маразм британська екс-прем’єрка доживає віку в своєму будинку на самоті.

Єдине, що у неї є, – це спогади про минуле. Тетчер згадує свою юність, шлюб, народження дітей, політичну кар’єру і, насамкінець, прем’єрську посаду. Часом у мареннях вона бачить свого покійного чоловіка, якого продовжує кохати.

Юну Меґґі зіграла молода телеакторка Александра Роуч, на долю ж Меріл Стріп випала зріла та літня місіс Тетчер. Було створено складний грим, а задля більшої схожості із Тетчер акторка копіювала її голос, ходу та жести.

Стріп настільки вжилася у роль, що використовувала буквально кожен кадр, аби продемонструвати складні душевні переживання своєї героїні, і часом її ставало аж "забагато". Очевидно також, що автори картини просто затикали Меріл Стріп усі драматургічні пробоїни свого творіння.

"Залізна леді" з’явилася за ініціативи продюсера Дем’єна Джонса, який захотів зняти серйозний фільм про Марґарет Тетчер на кшталт "Королеви". За сценарій взялася Ебі Морґан, яка спочатку хотіла сконцентрувати сюжет довкола Фолклендської кризи, проте згодом, як сама зізнавалася, зайшла у глухий кут. Незабаром до проекту доєдналася і режисерка Філліда Ллойд, яка вже працювала із Меріл Стріп у мюзиклі "Мамма Мія!".

Творці фільму вирішили зменшити політичну складову майбутнього фільму і зосередитися на особистому житті своєї героїні. Їхня стрічка показує Тетчер насамперед як жінку та матір, і навіть її політична активність, схоже, була продиктована бажанням втілити у життя заповіти обожнюваного батька.

Жіночність Залізної леді була підкреслена і неабиякою увагою до її суконь, які змінювалися на екрані зі швидкістю модної дефіляди. Взагалі, постановник цього фільму, яка зробила свою кар’єру в опері, свідомо знімала фільм пишним, "театральним" та й просто красивим.

Режисерка зізнавалася, що була гарячою противницею антикризових заходів Тетчер початку вісімдесятих, проте була у полоні її особистості, тож відхід від політики у напрямку "почуттів" для неї був цілком природнім.

Шкода лише те, що цілком реальну постать британської прем’єрки заступили романтичні фантазії Ллойд та Морґан, які безперечно наближають постать Тетчер для широкого загалу, проте мало пояснюють справжню мотивацію її вчинків.

Зрештою, "Залізна леді" оповідає скоріше про стареньку бабцю із бурхливою молодістю, аніж про видатного політика, яка вершила долі світу.

Оцінка фільм 3 з 5

Листівка матусі

1991 року радянська кінознавиця Майя Туровская написала статтю "Жінка та кіно", яку опублікувала у знаменитому тоді журналі "Искусство кино".

Туровская, опираючись на ідеї Ролана Барта, зазначала, що сталінські фільми "натуралізували" державну ідеологію, роблячи її чимось природним, а також вказувала, що жінка та матір у цих стрічках зображалися асексуальними істотами, призначеними для обслуговування потреб партії.

Дослідниця із жалем писала, що емансипація жінок у радянському суспільстві була лише позірною, адже вони змушені були важко працювати і на виробництві, і вдома.

Все сказане має безпосередній стосунок до нової російської комедії "Мами" (Мамы), яка конструює образ російської жінки та матері, цілком спираючись на традиції радянського кіно.

Як і соцреалістичні фільми, ця картина демонструє "ідеалізоване" російське суспільство та декларує "нормативні" стосунки всередині сім’ї. І "Мами" доводять, що від 1991 року (а насправді із ще давнішого часу) становище російської жінки не дуже змінилося.

Стрічка складається із вісьмох історій, як трапилися 8 березня. Цікаво, що герої усіх історій – чоловіки, які часто не справляються зі своїми синівськими обов’язками, проте у свято "усіх мам" відчувають запізніле каяття.

Загалом, бачимо цілком патріархальне уявлення про те, що "справжньою дитиною" завжди є хлопчик, адже саме він має справдити усі сподівання матері. Та й за своєю суттю ця картина є своєрідною вітальною листівкою, яку зробити режисери-чоловіки (серед них жодної жінки) для своїх мам, продовживши певну традицію свого дитинства.

Матері у фільмі, як і в радянському кіно, усі без винятку люблячі, терплячі, добрі та жертовні. І жодна із них не має сексуального життя, бо уся її увага віддана синам та родині. У "сухому залишку" ми маємо фільм, де справжнім жінкам та мамам місця немає, а є лише стереотипи і кліше, плекані в кіно десятиліттями.

Цього вже було би достатньо, щоби поставити "Мамам" заслужену двійку. Але стрічка і без цього досить слабка.

По-перше, практично із кожної історії можна було б розвинути повноцінний сюжет, проте цього не сталося і усі фрагменти вийшли сумбурними та хаотичними.

По-друге, герої картини мало схожі на пересічних росіян, адже навіть "прості люди" в цьому фільмі живуть у справжніх дизайнерських палацах. І насамкінець, деякі режисери настільки захопилися березневим пафосом, що замість зворушення у глядацькому залі викликали лише глузування.

Особливо запам’ятався епізод "Моїй коханій", знятий Дмітрієм Дюжевим за участі Сєрґєя Бєзрукова. Його герой – заклопотаний бізнесмен – раптом вирішує навідати могилу матері у рідному селі.

Він сідає у літак, і вже незабаром опиняється у тій стародавній Росії, де селяни живуть у прогнилих зрубах, а чоловіки носять бороди лопатою і довгі білі сорочки.

Бізнесмен єднається із народною душею Росії та переживає осяяння на могилі матері. Не менш комічним є персонаж із новели "Мама, поклади гроші" Ашота Кещана, який і гроші у людей видурює, і маму любить до нестями, і у Бога вірує, і батюшку свого цитує.

Апофеозом фільму є момент, коли боксер, який виріс у сирітському притулку, силою змушує поганого сина завітати у гості до своєї матері (епізод "Я – не Коля" Карена Оганесяна).

Зрештою, попри рекламне гасло картини "добре кіно", стрічка "Мами" демонструє аж ніяк не добрий світ, де маму примушують скористатися нелюбим їй подарунком, а сина – дивитися із ненькою нудні серіали заради миру в родині.

Оцінка фільму 2 з 5

Автор дякує кінотеатру "Київ" за допомогу в написанні матеріалу

Самогубці/Самоубийцы

Режисер: Єґор Баранов

У ролях: Євґєній Стичкін, Алєксєй Воробйов, Оксана Акіньшина, Ґоша Куценко

Після невдалої спроби самогубства, в одній лікарні опиняються Толік та Алєксей. Толік вже досвідчений "суїцидник", і він пояснює своєму другові, який зробив це вперше, що вбити себе насправді дуже важко. Вийшовши із лікарні, друзі вирішують об’єднати свої зусилля і запрошують до гурту Марину – спортсменку, яка втратила свою кар’єру через травму.

Серпень. Восьмого/Август. Восьмого

Режисер: Джанік Файзієв

У ролях: Свєтлана Іванова, Максім Матвєєв, Єґор Бєроєв, Алєксєй Ґуськов, Ґоша Куценко

Молода матір-одиначка відправляє свого маленького сина до його батька у Цхінвалі, а сама намагається налагодити особисте життя. Коли розпочинається російсько-грузинська війна, вона спішить до Грузії, аби врятувати хлопчика.

Їхній шлях на батьківщину буде важким та небезпечним, адже довкола тривають бойові дії. Втім, хлопчик сприймає усі події як комп’ютерну гру, в якій він є головним героєм. І мати починає підігрувати йому.

Фото Kinopoisk.ru