Нові книжки на травневі

Вихідні дні – це одна з ідеальних нагод почати читати щось новеньке.

Після "Книжкового Арсеналу" нарешті знову є, що читати.

Короткий список можливих покупок у книгарнях – нижче.

ДЛЯ ДІТЕЙ

Зірка Мензатюк. Як я руйнувала імперію (Видавництво Старого Лева)

Це книжка про розпад СРСР, написана для підлітків. Дуже незвична для сучасної української дитячої літератури тема – погляд на історичні події очима дівчинки-підлітка пізніх 1980-х років.

Ярина – підліток, киянка в першому поколінні, що регулярно приїздить на Західну Україну до бабусі з дідусем на літні канікули.

Описані в книжці канікули стають для неї незвично політичними. Вона вперше дізнається про УПА та про те, що її власного дідуся свого часу переслідувала влада за контакти з ними. Можливо, вперше проводить лінію поділу між конформістами, що служать системі, та вільними людьми. Бере участь у кількох мітингах. І ще багато іншого.

Ця книжка – добрий привід для розмови між поколіннями. По-перше, тут міститься чимало невідомого сучасним дітям фактажу. По-друге, низка описаних подій справді потребують коментаря.

З недоліків є таке: як на мій смак, герої в книжці дещо надто однозначні – мені бракувало амбівалентності. Дещо надто однозначний поділ між "добром" і "злом" є корисним елементом патріотичного виховання, але чи варто це робити аж так "в лоб"?

Але загальне враження від цієї книжки дуже добре. Думаю, це ті сторінки, що добре читати всім разом. Хто зна, можливо варто відновити традицію сімейних читань один одному вголос?

Галина Ткачук. Вечірні крамниці вулиці Волоської (Темпора. Прудкий равлик)

Нова книжка для дітей від Галини Ткачук – ідеальна для мрійників. У ній все так, як навіть мріяти не моглося. Уявіть: на вулиці Волоській, що на Подолі, є таємні крамнички-бари, що відкриваються ввечері. Бармени там – звірі, а з розваг – дива в асортименті.

Одна з таких крамничок належить вороні Вассі, що мешкає на Батиєвій горі та щодня літає на Поділ. Диво з крамнички Васси – загадкова субстанція апейрон, яка може здійснювати мрії. Але одного разу в Києві з’явилася банда крадіїв – і з крамничок зникли всі дива.

Ну а далі – розслідування, погоня, злі відьми, феєрверки та ще багато цікавого. Звісно, добро перемагає… але не без досвіду перебування "в одному" човні зі злом.

"Вечірні крамниці вулиці Волоської" - книжка про дива та пригоди. І я навіть не впевнена, чи дорослі справді мають лишити її винятково для дитячого читання.

Романа Романишин та Андрій Лесів. Зірки і макові зернята (Видавництво Старого Лева)

Ця книжка – одна з головних видавничих новин і новинок року. Чому? Тому що це перша українська книжка, що отримала нагороду "Opera Prima" конкурсу Bologna Ragazzi Award 2014. Ця нагорода вручається за інноваційний дебют. І саме вона стала першою відзнакою для української книжки за всю історію існування ярмарку Bologna Children’s Book Fair за весь час існування ярмарку.

"Зірки і макові зернята" - дуже красива книжка. Крім того – це чудова історія. Коротка, але містка. Справжня філософська притча про те, що досягнути великої цілі одразу не можна. Але можна її досягти маленькими кроками.

Це одна книжка для спільного розглядання та читання. А також – просто прегарний артефакт.

ДЛЯ ДОРОСЛИХ

Сергій Жадан. Динамо Харків (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА)

Видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" продовжує серію "Українська поетична антологія". Збірка "Динамо Харків" - найбільш повне поетичне вибране Сергія Жадана на даний момент. Тут є всі його збірки, плюс блок нових текстів.

Говорити щось більше немає сенсу, як на мене. Треба просто назвати речі своїми іменами: Сергій Жадан – найбільш важливий поетичний голос сучасної української літератури. Тож книжка з повним (на даний момент) спектром його поезії – це добра цеглинка в домашню бібліотеку.

Замість висновку розкажу анекдот – не про поезію. Іван Малкович усім авторам серії дозволяє вибрати колір палітурки. Сергій Жадан вибрав червоний. А потім подумав і передумав – вибрав чорний. Тож ця книжка єдина в серії вийде в двох кольорах. Не знаю, чи це важливо, але ось такий курйозний факт. Бібліофілам на замітку.

Мартін Поллак. Мрець у бункері. Історія мого батька (Книги ХХІ, переклала з німецької Неля Ваховська)

"Мрець у бункері" - книжка з тих, якими українські письменники свого читача не балують. Це документальна проза – щось на межі есеїстики, художньої літератури та репортажу.

Мартін Поллак у своїй книжці відважно вирушає в подорож минулим. У пошуках біографії свого батька Гергарда Баста - відкриває чимало темних закапелків історії Австрії та своєї власної родини.

Історія батька письменника – це історія "німецької марки" в Австрії, історія людей, які раділи аншлюсу, вступали в ряди НСДАП, робили кар’єру в СС, брали участь у військових злочинах… і при цьому були "добрими людьми", люблячими батьками, матерями, синами, дочками, братами і сестрами.

Як історія нацизму виглядає з такого "домашнього" ракурсу? "Мрець у бункері" - один із можливих поглядів на історію 20 століття. Тут немає анонімних жертв – усі названі на ім’я, простежені долі (де це можливо) навіть епізодичних випадкових героїв біографії Гергарда Баста.

"Мрець у бункері" - добрий приклад уважної роботи з історичним матеріалом. По-перше, дуже багато старанно зібраного фактажу. По-друге, чесний погляд письменника-дослідника, котрий не дозволяє собі перетворитися на суддю та карати "катів" на сторінках книжки. Навпаки – це дослідження є ніби Стендалевим дзеркалом, у якому просто відбивається дорога.

Неймовірний урок етичного ставлення до власної історії. І – чимало промовистих для українського читача паралелей.

Лесь Белей. Ліхіє дев’яності: любов і ненависть в Ужгороді (Темпора)

В історії України 1990-ті роки мають своєрідне місце. Вони ніби вже давно в минулому… але були ще так недавно. Історичних розвідок про 1990-ті нема, пам’ять в Україні коротка. Хіба що журналісти намагаються латати ці діри, як, наприклад, Сергій Лещенко в книжці "Американська сага Павла Лазаренка".

Саме темі "непомітних" 1990-х Лесь Белей присвятив книжку літературних репортажів "Ліхіє дев’яності. Любов і ненависть в Ужгороді".

Автор звертається до кількох специфічних площин життя 1990-х - життя дітей, підлітків і дорослих в Ужгороді окресленого часу. Якісь спогади він пише з власної пам’яті – спогади про життя дитини-школяра 20 років тому. А зі слів очевидців – пише історії дорослих. Базар, контрабанда, дискотеки, "чорний бумер" та інші цікаві речі. І все це в декораціях Ужгороду.

"Ліхіє дев’яності. Любов і ненависть в Ужгороді" є нагодою вирушити в ментальну подорож власним дитинством, юністю, зрілістю… або навпаки – підручником цілковито невідомого часу для тих, хто не застав ту особливу культурну добу. Звісно, це один із можливих поглядів. Сподіваюся, будуть ще й інші.