Дуже очікувані книжки осені 2014

12
21 серпня 2014

Традиційно у вересні друком виходить багато книжкових новинок. Всі вони поволі з’являться в київських книгарнях, а також точно будуть на Форумі видавців у Львові.

"Українська правда. Життя" ціле літо отримувала цікаві неопубліковані новинки. Всього за пару тижнів вони інкарнуються на папері. Тож давайте зазирнемо в майбутнє та почнемо готувати список літератори та wish-list.

В цьому дописі є з десяток книжок, які привернули нашу увагу. Таких насправді більше, але ще не всі смаколики встигли прочитати. Далі буде.

У видавництві "Meridian Czernowitzцієї осені вийде друком два дуже цікавих проекти. Ці видання не є книжками в буквальному сенсі цього слова.

Перше – це альбом-комікс Сергія Жадана "Бийся за неї". В ньому передбачено диск із свіжими піснями Сергія Жадана та "Собак у космосі", частину з картинками, стилізованими під комікс, та сторінки з поезіями, на які створено пісні альбому.

Читати там небагато, але як артефакт "Бийся за неї" безумовно заслуговує на увагу.

 
 

Друге – це збірка есеїстики Ірени Карпи "Письменниця, співачка, мандрівниця". Збірка стилізована під глянцевий журнал, і в ній багато фотографій (зокрема чудові фото з проекту Ростислава Шпука "Б.О.М.Ж.". 

Книжка-журнал не надто об’ємна, але туди помістилося розлоге інтерв’ю з Іреною Карпою, її колумністика (раніше опублікована в "Українській правді. Життя") та свіжа, спеціально для цього проекту написана, есеїстика.

В центрі уваги Ірени Карпи – низка дражливих суспільних тем, нових і вічних. Звісно, не без жартівливих ноток. Все як ми любимо.

 
 


Ірена Карпа організувала свій текст як абетку, де літери розкидані в довільному порядку. Цю книжку можна читати і як своєрідний "лайфхак", і як добірку кумендних есеїв про життя-буття мами-мандрівниці з дітьми. 

Також в Ірени Карпи у видавництві "Клуб сімейного дозвілля" виходить давно очікувана книжка "Baby Travel. Подорожі з дітьми, або Як не стати куркою". Це книжка іронічних історій про мандри різними країнами світу з дітьми на руках / в автомобілі / в літаку тощо.

 

Цей текст репрезентує голос нового покоління молодих українських мам. Вони не хочуть вибирати "або-або". Вони прагнуть реалізовувати свої бажання та мрії, не використовуючи дітей як привід та виправдання для поразки.

"Baby Travel" також цікаво резонує з минулорічною прем’єрою "Французьке виховання" Памели Дракерман.  

"Видавництво Старого Лева" теж, здається, засипле читачів апетитними новинками. Принаймні, з надісланих мені рукописів я ледь змогла вибрати, про що писати в цій статті про майбутні новинки.

Наприклад, роман Софії Андрухович "Фелікс Австрія", на мою думку, стане сенсацією цього літературного року та збере низку нагород і премій.

Софія Андрухович після довгого мовчання написала історичний роман "Фелікс Австрія". Його події локалізуються в Станіславові початку 20 століття. Це місто Європи, яка ще не згоріла дотла у вогнищі двох світових воєн.

В центрі подій – двоє молодих жінок, Аделя та Стефа. Вони з дитинства разом – їхні матері загинули у вогні Мармулядової пожежі. Обох врятував від вогню та виростив тато Аделі, доктор Ангер.

Аделя і Стефа, а також персонажі, що літають орбітами навколо, час від часу виглядаючи то як "головні", то як "другорядні", пов’язані між собою спільними історіями. Часто ці зв’язки та історії виявляються фікцією. І навпаки.

 

Саме тому "Фелікс Австрія" затягує в свій художній світ із перших речень. Читаючи, спираєшся на свій попередній читацький досвід, формулюєш імовірний розвиток сюжету… а виходить якось зовсім інакше. І це відчуття непередбачуваності та майже дитячого ковтання книжки з постійним "ну що там далі?" – саме те, чого мені особисто дуже бракувало в книжках останнього часу.

"Фелікс Австрія" також спокушає тим, що цей текст не сповідальний і не героїчний. "Нова щирість" у моді, так само як і історичні тексти про звитяжні справи великих чоловіків.

Замість цього в романі "Фелікс Австрія" бачимо низку маленьких приватних історій. Одні роздивляємося ніби крізь збільшувальне скло, інші – у вітринах, треті лиш вгадуються неозброєним оком, як сузір’ї на небі.

Реконструйована Софією Андрухович реальність Станіславова початку 20 століття – дещо короткозора, в ній немає широких горизонтів і глибоких перспектив. Все співрозмірне з людськими зростом, життям і долями. І це прекрасно. Роздивляння форми волану часто може сказати про реальність більше, ніж сотні сторінок високочолих роздумів.

Також дуже імпонує мені в цій книжці гра з поєднанням "красивого" та "потворного". Софія Андрухович не боїться говорити та описувати темні сторони людських вчинків і думок.

Ключем до роману може стати перша сцена виступу видатного фокусника. Він ще промайне сторінками не раз. Він складає паперові орігамі та розказує за їх допомогою чимало неймовірних історій. Цей фокусник – тінь авторки з її ледь помітною усмішкою.

Великий дебют відбудеться цього року і в Українського католицького університету як видавництва.

Вони видали добірку есеїв Ігора Померанцева "Вільний простір. Радіощоденник письменника". Ця книжка, здається, призначалася насамперед для студентів журналістики в УКУ. Але de facto це просто збірка дуже якісної есесїстики для набагато більш широкого кола читачів.

 

У "Вільному просторі" постає низка запитань, які в Україні ставилися дуже рідко, але почали ставитися частіше під час Євромайдану, анексії Криму та спроби окупації Донбасу Росією.

Що говорить журналіст? Чому? Як? Для кого? Які це має наслідки? І центральне запитання – про спокусу подолати одноденність (одногодинність? однохвилинність?), всю швидкоплинність роботи журналіста. І про те, до чого це може призвести.

Ця книжка – однозначно must have для тих, хто працює в нашому журналістському цеху, і для всіх, хто думає про ціну, вагу та інші параметри слова. До речі, перша презентація дуже скоро – в Києві, 31 серпня. Тож стежте за анонсами.

Цікаву есеїстику цього року для своїх читачів підготував Юрій Макаров у новій книжці "R2U" ("Нора Друк").

Назва апелює до відомого мережевого російсько-українського словника. І водночас – до доволі типової для українців історії самоусвідомлення та самоідентифікації. Особливо цінною для мене частиною цієї книжки є передмова – це багато сторінок інтелектуальної автобіографії.

Дуже цікава свіжа книжкова інкарнація інтернет-проекту – "В поисках Made in Ukraine" Юлії Савостіної. Я особисто люблю інтернетні серії публікацій, що перетворюються на книжки. Так, наприклад, "Єлюди" Крістіни Бердинських стали паперовими і ще більш зручними для читання.

 

"В поисках Made in Ukraine" - це теж книжка живих українських історій. Історій про українських виробників, українські товари, українських покупців. Юлія Савостіна щедро ділиться особистими історіями 365 днів споживання лише українських продуктів та систематизує отримані знання і зручний путівник країною крізь призму індустрій.

Перспектив у подібного проекту можу бути багато. Наприклад, нам дуже бракує українського гіда "Michelin"…

У "Фоліо" виходить новенька книжка Павла Коробчука "Священна книга гопоповідань". Здається, це продовження тренду "гопівської" теми в сучасному українському мистецтві.

Після "жлобарту" сюжети з життя гопніків проникли і в літературу – варто назвати такі книжки як "Жлобологія" чи "Гопак. Антологія вітчизняної прози про гопніків".

Павло Коробчук у "Священній книзі" зібрав доволі кумедні анекдоти з життя трьох братів-гопніків. Кавалок цієї естетики уважні читачі вже спорбували в збірці "Гопак. Антологія вітчизняної прози про гопніків" видавництва "Discursus".

 

З числа дитячих прем’єр хочеться відмітити нову серію підліткової літератури від молодого видавництва "Discursus". Ці книжки я ще прочитала, але вже тішуся появі нового видавничого проекту.

З несподіваних дебютів можу назвати "Гарбузовий рік" Катерини Бабкіної, котра вперше взялася за дитячу літературу. 

 

"Гарбузовий рік" - це низка літніх історій. У фокусі – фрукти-овочі-родичі-гарбузові, Хлопчик, Дівчинка, Цуцик, Мама, Тато, Велосипед та інші фігури. Літо минає, стигнуть плоди, дорослішають діти.

В цій книжці немає карколомних гостросюжетних пригод. Натомість вона добре надається для вдумливого читання, медитації та мовчання. Здається, читачам-дітям теж потрібне таке читання для медитацій.

Дуже і дуже очікувана книжка і для дорослих, і для дітей – продовження пригод кротячої родини в книжці "Куди зникло море" Мар’яни Прохасько і Тараса Прохаська.  

 

Цього разу кротики зібралися за гори – в ті краї, де тепло, і де росте виноград. Але троє – кротики Муркавка та Повз і зайченятко Мартіна залишились у Буковому лісі на канікулах. На сторінках книжки вони встигають потрапити в погану компанію, послухати концерт, розплутати злочин і загалом всіляко розважатись, як це буває влітку.

Ця книжка теж штовхає маленького читача до роздумів. Наприклад, про співвідношення матеріальних благ-успіхів і щастя. Чи є між ними прямий зв’язок?

Ще багато цікавих книжок попереду. У вересні під час і після осінніх літературних фестивалів стежте за публікаціями про новинки.

powered by lun.ua