Як четверо майстрів на Хмельниччині відроджують самчиківський розпис

3309
27 липня 2017

Село Самчики на Хмельниччині має візитку, яка приваблює туристів, кінематографістів, краєзнавців і молодят. Це Cадиба-музей у самісінькому центрі села, побудована у XVIII ст.

Туристам тут зазвичай показують стилізовані кімнати панського будинку, ліпнину на стінах, зображення колишніх власників та гостей, французький парк і рослини, привезені з різних куточків світу.

Утім, Самчики мають ще одну цікавинку – місцевий різновид розпису, який суттєво відрізняється від відомішого петриківського.

УП.Культура побувала в селі й розпитала в майстрів самчиківського розпису про його особливості.

Олександру Пажимському – 80. Більшу частину життя він малює.

– Якось я натрапив на працю Олени Пчілки Українське селянське малювання на стінах, у якій вона писала, що хати на Волині розмальовували кольоровим орнаментом на білому фоні, – згадує Пажимський.

Олександр Пажимський. Фоторепортаж: Дмитро Ларін

У 1960-ті я почав шукати такі орнаменти у своєму районі. Ми їздили ближніми селами й натрапили на елементи розпису на печах, скринях. У Самчиках була стара хата – уся розписана, але малюнки давно забілили.

Нині складно знайти реальні артефакти, за якими можна було би визначити час виникнення самчиківського розпису. Натрапляючи на його зразки, Пажимський не мав можливості їх сфотографувати.

Згодом майстер разом із колегами почав досліджувати розписи прискіпливіше, виділяти ключові елементи і вчитися їх відтворювати. Пізніше створив художню школу "Просвіт", прагнучи  відродити це народне малярство. Тепер на території Музею-садиби Пажимський має невеличку майстерню, в яку не пускає сторонніх людей, мовляв – то творче середовище.

Кожна картина забирає приблизно два тижні – від створення ескізу до моменту, коли роботу можна вішати у виставковій залі.

Самчаківський розпис у художній школі "Просвіт"

Останню майстри теж облаштували на території маєтку – на третьому поверсі Китайського будинку-льодовні. Це приміщення колись слугувало його господарям холодильником.

Сюжети Пажимський запозичує із народної творчості, щоправда дещо осучаснює.

– От картина "Юрій-заступник". Ідея перегукується із відомою іконою з такою ж назвою, проте якщо в оригіналі Юрій вбиває змія, то на моїй роботі він вбиває двоголового орла, – показує майстер.

Юрій-заступник вбиває двоголового орла

Михайло Юзвук – перший учень Пажимського. Розповідає, що почав малювати у складний життєвий період. До розпису займався музикою. Його роботи відрізняються від інших: сюжети картин бере із народних пісень, яких й досі співає в ансамблі.

– Портрети не малюю, бо не виходить, малюю птахи й коні. Бачите, у моїх роботах все гостре, бо я по зодіаку скорпіон, от і малюнки такі, – ділиться Юзвук.

Він створив більше ста картин, частину з яких продав або подарував музеям і в приватні колекції закордон.

Михайло Юзвук

Кілька років тому Міністерство культури почало фінансувати виставковий тур містами України, щоб розповідати про самчиківський розпис. За минулий рік майстри відвідали Харків, Запоріжжя, Житомир, Львів, Краматорськ і Бахмут.

Нині фінансування припинили і виїзні виставки – теж.

Для популяризації народного малярства краю у Самчиках діє художня школа народно-декоративного мистецтва, якою керує Віктор Раковський. Своїх учнів учить розрізняти, що означає кожна крапка, квітка, листок, горіх чи пташка в орнаменті.

Віктор Раковський

– Зараз у школі навчається 64 учні, зокрема із Самчиків і прилеглих сіл, куди ми їздимо, – розповідає майстер. – Окрім cамчиківки розглядаємо й інші приклади народного декоративного мистецтва, зокрема трипільські елементи. Робимо писанки, витинанки, вітражі.

До школи беруть дітей із другого класу, заняття проводять після уроків п’ять разів на тиждень.

Окрім занять у школі, Раковський проводить майстер-класи із розпису для дорослих. Також розписує сувеніри – вази, тарілки.

– А отут у нас стояв Ленін! Та потім на нього впала ялина і розбила пам’ятник. Така собі ялинка-декомунізатор, – жартує Сергій Касьянов, ще один майстер самчиківського розпису, поміж розповідями про власні картини.

Сергій Касьянов

Із чотирьох місцевих майстрів він почав писати чи не найпізніше – лише п’ять років тому. Спочатку займався різьбленням по дереву, а згодом колега Віктор Раковський запросив до художньої школи, де й дотепер викладає Сергій.

Нині має близько сорока робіт, хоча більшість із них уже роздарував і продав.

– Діти найчастіше йдуть до художньої школи за ініціативою батьків. Тільки одиниці хочуть і надалі займатися розписом, – каже Касьянов.

У 2012-му він разом з іншими майстрами розмалював 80-кілограмову писанку для Всеукраїнського параду вишиванок, яка представляла Хмельницьку область. Тепер вона прикрашає парк у Самчиках.

Олександр Пажимський, Сергій Касьянов і Віктор Раковський біля гігантської писанки

Минулого року брав участь у проекті "Військово-польовий АРТ", де розмальовував амуніцію, технічне обладнання та елементи зброї.

Самчиківський розпис має суттєві відмінності від відомого петриківського. Самчиківка – це масивні малюнки, які легко вибити на килимах. Усталеного канону не має, однак має обов’язкові елементи, як-то колючки і безкінечник.

Розпису властива легка незграбність – округлі елементи мають бути намальовані не під циркуль, щоб було видно руку народного майстра.

Кольори – природні. Найчастіше це жовтий, зелений, синій і червоний. В обрамленні – білий та чорний. Оживки (зубчики) – фіолетові й коричневі.

Розпис на тарілці Віктора Раковського

Основа картин – деревоволокниста плита або картон, на які добре лягають акрилові фарби та гуаш. Фон найчастіше залишають білим – автентичні малюнки робили на білих стінах.

Обрамлення теж природне – дерев’яні рами, зрідка різьблені.

Свого часу місцевий килимар Борис Шнайдер вибивав місцевий орнамент на килимах, але стан здоров’я більше не дає цим займатися.

Майстри не проти пустити розпис у маси – на сувенірну продукцію. Утім, творчіть люблять все-таки більше, ніж комерцію. Тому поки сувенірних виробів із самчиківським розписом вкрай мало.

Віктор Раковський проводить екскурсію в художній школі

Попри те, що в художній школі вчиться чимало учнів, займатися розписом продовжують лише одиниці. Найчастіше – діти самих майстрів.

Віднедавна до популяризації самчиківки долучилася соціальна ініціатива UAmaze. Нині проект організовує майстер-класи та курси з петриківького розпису. А на початку серпня проведе тижневий арт-тур для навчання самчиківки.

Вікторія Ейсмунт, спеціально для УП.Культура

Титульне зображення на сторінці: фрагмент роботи Михайла Юзвука

powered by lun.ua

Головне на сайті