Віктор Пінчук своїм дітям: "Не на вас спадок буде витрачений"

Коли "Життя" спіймало мільярдера на відкритті однієї з виставок у PinchukArtCentre, ми не дуже сподівались, що він погодиться розповідати про виховання своїх нащадків.

Спочатку Пінчук справді навідріз відмовився говорити про що-небудь окрім нових експонатів. Але потім, почувши, що нас цікавлять його діти і принципи їх виховання, одразу погодився.

- Ви - суворий батько?

- У нас в сім'ї троє дітей. Донька Маша, від мого першого шлюбу, син Роман - в Олени від першого шлюбу, і у нас з Оленою є донька Катя, якій в липні виповнилося 5 рочків. Маші 25, а Роману 17 років.

Я точно - не суворий тато. Олена приділяє Каті більше уваги, але я дуже намагаюсь бути більше з Катрусею. Для мене, кожна хвилина проведене з нею дуже цінна. Я намагаюсь балувати її менше, ніж Олена. Я намагаюсь. Іноді я навпаки, захищаю. Наприклад, Рому. Мені здається, що як мужчина я його краще розумію. Тому іноді захищаю його від строгої мами.

А іноді мені здається, що вона робить йому забагато поблажок. У нас такий баланс.

- А за що ви можете насварити Катюшу?

- Ні, ну її неможливо сварити! Можна, звичайно казати, що оце неправильно... ти ж хороша дівчинка, чемна, ти ж не можеш таке робити. І вона розуміє. Коли я спілкуюсь з нею по-дорослому, вона все розуміє. Іноді вона приходить, і каже: "Вибач татку. Я помилялась..."

- Яку фінансову культуру прищеплюєте дітям: більше заробляти і більше тратити? Чи навпаки - заощаджувати?

- Ми намагаємось всім дітям пояснити, що все, чого вони можуть досягнути у цьому житті вони досягнуть лише працею і навчанням. Це я кажу, абсолютно щиро. Не думайте про спадок, це все дурниці і не те, що має бути вам цікаво. І взагалі, не на вас цей спадок буде витрачений, а на щось таке хороше...

- Тобто свій спадок ви хочете залишити на благодійність?

- Побачимо, але в будь-якому випадку їм не треба думати про спадок. З власного досвіду я знаю, я переконаний, і у дискусіях я це пояснюю, що їм треба думати про те, що все, що вони у житті можуть досягнути, вони зможуть лише працею, знаннями. Для кар'єри головним активом у житті буде знання. І це - одна з основних думок, які ми намагаємось пояснювати.

[B]Інакше, в матеріально забезпечені сім'ї, якщо вони відчуватимуть, що тут нам нема до чого прагнути, батьки все вирішать, або ж все вирішили за нас і це -дуже неправильний шлях, тупиковий.

- А Ви б хотіли, щоб діти продовжили ваш бізнес?

- Це зовсім необов'язково. Раніше, в мене була така мрія, але я не відчуваю, що це необхідно. Я відчуваю, що це один з цікавих сценаріїв розвитку, але це зовсім необов'язково. Не завжди у дітей будуть такі ж інтереси, як у їхніх батьків, не завжди у них буде та сама енергетика по відношенню до того, що подобалось і подобається нам. Вони можуть любити щось зовсім інше. Моя донька Маша обрала зовсім іншу спеціальність. Вона закінчила Дніпропетровський університет по спеціальності "психологія".

- Вона зараз вже працює?

- Якраз зараз вона пішла на річні курси в London School of Economics. Але на один рік. Вона каже, що ось я відчуваю, що мені не вистачає знань в області економіки. Але знання психології зажди будуть корисними.

Донька Віктора Пінчука Марія на відкритті PinchukArtCentre
- А у вас є якась вироблена система видачі кишенькових грошей?

- Якась система є.

- А можна детальніше?

- Не можна. Я як можу пояснюю, що матеріальне - це далеко не головне. Це непросто. Але поступово доходить.

Коли я був дитиною, для мене теж була важливою матеріальна складова. Але потім починаєш розуміти, що це далеко не це головне в житті.

Звичайно, є якісь ліміти, які встановлені. Їх немає лише для Каті. Коли ми звідкись приїжджаємо, вона одразу питає, де подарунки. Вона прекрасно знає, де ми їх можемо ховати, вона їх знаходить завжди раніше, ніж ми встигаємо їй подарувати і радісно показує. Місць в будинку, де можна щось від неї заховати майже не залишилось.

- А які її улюблені подарунки?

- Ляльки, олівці. Вона все приймає з задоволенням.

- Чи помічаєте ви у своїх старших дітях якісь бізнесові зачатки?

- Донька Маша каже, що хоче робити щось своє і вона постійно знаходиться у стані пошуку того, що саме це буде. У Роми, я бачу, що він ділова людина, він може вести свою справу, ми це з ним недавно обговорювали. Але теж абсолютно незрозуміло, якими у нього будуть пріоритети, що саме буде йому цікавим.

- А чим він зараз займається?

- Він вчиться в школі. Перший рік він вчиться у школі не в Україні, а в Англії. Ми ж говоримо абсолютно відверто. Ну, хто у нас в школі (в Україні)? Онук Президента? І, так чи інакше потрібно було б щоб біля нього була якась охорона

А в Англії він живе у гуртожитку. Його кімната маленька, як у всіх. І він чудово проходить етап непростого для нього випробування. Ми хвилювались, як все це буде, але я ним пишаюсь. Він молодець. Йому важко, не просто. Побутові умови не мають нічого спільного з тим, що було в Києві. І це чудово, це корисно.

Умови там спартанські, це чудово! Він став значно дорослішим, самостійним.

Годинник "Френк Мюллер" з діамантами та сумка "Луї Віттон" на руках у Маші Пінчук

- Ви готові фінансувати най фантастичні проекти своїх дітей?

- Ні-ні-ні! Найфантастичніші - тільки Каті. А вони самі. Хочете реалізувати свої мрії? Це, власне і є ваша мотивація! Ви доб'єтесь цього або ж ні?

- А якщо для цього потрібні будуть якісь кошти для старту?

- Для старту, як всі батьки, якось допоможемо. Але все фантастичне вони мають реалізувати самі. Вони від цього будуть щасливі. Інакше, ми позбавимо їх значної частини щастя, якщо зробимо щось замість них і для них. Воно тоді вже не буде для них фантастичним.

- Кишенькові гроші, які ви даєте доньці, дозволяють їй жити нормально, чи у спартанських умовах?

- Дивіться, вона 5 років жила в більш спартанських умовах, ніж Рома. Тому що вона поїхала вчитись сама з 12 років.

[L]У Англії система така, що чим менші діти, тим їхні умови перебування гірші. Поступово ти дорослішаєш, 16-18 років у тебе вже може бути окрема маленька-маленька, але своя кімната. А починаєш ти в залі, де можуть жити 30-40 осіб.

Спочатку вона жила в кімнаті, де було, точно не пам'ятаю, але я туди її відвіз, осіб 10.

Потім вона перейшла в іншу школу. Там були ніби бокси. В самій кімнаті було чоловік 30-40, але вони були розділені одна від одної невеликими перегородками.

Вона пройшла через ці спартанські умови.

Зараз вже вона young lady, якій 25 років. Тому, зрозуміло, ми орендували їй квартиру в Лондоні. Але у неї був п'ятирічний період спартанства.

- У вас є якась мрія, ким би ви хотіли, щоб ваші діти стали?

- Я хочу, щоб вони були щасливими, а все решта...

- А ким не стали?

- Тунеядцями. Хочу, аби вони жили в цій країні, любили її і тут були щасливими. Все інше - це вже їх вибір.

Всі фото Ганни Андрієвської, взято з сайту TabloID

Реклама:

Головне сьогодні