Найскандальніший лікар у світі: Сьогодні людей більше цікавлять їхні тіла, ніж душі

Як ви вважаєте, який найбільш популярний запит в чеському Інтернеті в березні цього року? - "Виставка трупів в Празі"... І це й не дивно, тому що перший раз у Празі і країнах колишнього соціалізму відкрилася виставка "людських тіл". Експозицію цю організував німецький вчений - професор Гюнтер фон Хагенс, якого іноді називають "Доктор смерть".

Вперше на цю виставку я попав ще 2003 року, коли жив в Мюнхені – довелося близько трьох годин відстояти у черзі. Черга була неоднорідна: дітки від 12 років, студенти медінститутів, але більшість - просто цікаво-допитливих.

Народ шептався, нервово хихикав, всі переживали як там, що побачать на виставці... Але, купивши квиток та потрапивши на цю експозицію - заворожено дивилися лише на експонати.

Страшно чи огидно не було - виставка зворушувала, адже ми, за невеликим винятком, й справді не знаємо будови нашого тіла, а виставка наочно все це показувала. І на цій експозиції всі бажаючі змогли ознайомитися з внутрішнім світом людини, на прикладі виставлених десятків пластинованих (від слова – "пластинат", що означає медичну речовину, винайдену професором фон Хагенсом) людських тіл, власники яких ще за життя, як вказано в проспектах, заповіли своє тіло науці.

Сам професор Гюнтер фон Хагенс, що гастролює по світу зі своєю виставкою людських тіл, незмінно в своїх знаменитих шльопанцях і капелюсі, вважає себе найперше науковцем, а не митцем. Його виставки по всьому світу – від Німеччини, Голландії до США, Кореї і Сінгапуру, відвідують в день 5-6 тисяч чоловік, квиток коштує в середньому 10 євро.

Згідно джерелам, він має дохід від виставок $50 млн на рік, від виготовлення експонатів - від $200 млн. Отже, основні гроші професор фон Хагенс заробляє виготовленням учбових експонатів (у нього є інститути у ФРН і Китаї), а виставки стали не більше ніж рекламними акціями.

Професор фон Хагенс відповів на питання Артура Рудзицького електронною поштою.

- Як Ви вважаєте, Ваші роботи - це мистецтво чи наука? Яка ціль Ваших виставок робіт, створених із мертвих людських тіл?

- Я лікар і вважаю себе науковцем, а не митцем. Тож те, що я роблю, це наука, а не мистецтво, яке, до речі, не є визначеним, і залежить, на мою думку, від погляду глядача. Більшість моїх робіт можна розглядати як мистецтво анатомії, яке я визначаю як естетичну дидактичну презентацію нутрощів тіла.

Я естетично орієнтована особа ще з дитинства. З 14 до 19 років я займався бальними танцями, тож достеменно знаю, що таке елегантність. Сьогодні я роблю твори з пластинату естетичними, думаю, це мій обов’язок. Я не прагну творити, я змушений це робити. Спочатку я вигадую композицію, обираю максимально природну естетичну позу. Те, що я роблю, - це естетично-дидактична презентація нутрощів нашого тіла.

Ціль наших виставок – заохотити людей замислитися про їхнє буття, усвідомити, що зміна способу життя (наприклад, відмова від куріння, наркотиків, алкоголю, підтримання нормальної ваги тіла) помітно збільшує тривалість життя, зменшуючи ризик захворювання на рак, атеросклероз та інші хвороби.

Дослідження показує, що 10% відвідувачів стали менше курити і вживати алкоголю після огляду виставки. 33% почали дотримуватися здорової дієти, 25% - займатися спортом і 14% - серйозніше ставитися до власного тіла.

- Де Ви знаходите тіла для пластинації? Чи є серед них бездомні люди? Якої національності були ті, чиї тіла Ви використовуєте? Чи були серед них українці? Як Вам вдається владнати всі юридичні питання пов’язані з використанням тіл мертвих людей для Ваших проектів?

- Всі тіла на виставках "BODY WORLDS" ("СВІТИ ТІЛА") були взяті з нашої програми донорства тіл, яку я започаткував в Інституті Пластинації у 1982 році. Ці тіла належали людям, які добровільно заповіли свої тіла для підготовки лікарів і для освіти звичайних людей.

Винятки - ембріони і деякі органи, які були отримані від морфологічних інститутів чи анатомічних антологій. Наразі у нас 13 300 зареєстрованих донорів тіл. Тому ми дуже вдячні усім нашим донорам тіл, без яких виставки "BODY WORLDS" були б неможливими. Ні з України, ні з Росії у нас не було донорів. І ми жодного разу не використовували тіла бездомних чи в’язнів, як припускали деякі журналісти.

- Ви самостійно працюєте з тілами під час пластинації чи Вам хтось допомагає? Якщо так, то скільки асистентів у Вас? Що саме вони роблять, а за що відповідаєте особисто Ви?

- На жаль, я більше не можу пластинувати – вже 3 роки хворію на хворобу Паркінсона. Зі мною працюють 50 колег в Східній Німеччині в місті Губен, де ми робимо пластинати. Лікар-терапевт Володимир Черемінський з Киргизії - наш новий директор виробництва. Він мій найкращий і найкомпетентніший учень, разом працюємо вже 15 років.

До моїх обов’язків входить контроль процесу та генерування нових ідей. Крім того, мій син Рюрік фон Хагенс наш комерційний директор, а моя дружина – Д-р Ангеліна Валлей – куратор виставок "BODY WORLDS".

- Що найважче у Вашій роботі? Де Ви знаходите ідеї проектів?

- У пластинації найважче зберегти мозок, бо він має схильність стягуватися. Кількість витраченого часу залежить від способу препарування та обраної пози. В середньому нам потрібно 1500 годин для створення одного екземпляру цілого тіла. Але складне анатомічне препарування та драматична поза можуть легко додати ще 1000 годин роботи.

Також багато часу вимагають екземпляри великих тварин, бо через великі розміри, вагу та інші анатомічні характеристики процес роботи з ними дуже складний. Наприклад, на слона Самбу, якого нам надав німецький зоопарк, ми витратили 2,5 роки – це найбільший пластинат в світі. Він коштував нам 3 млн євро.

Незважаючи на хворобу Паркінсона, мені пощастило мати дуже креативний розум, у мене ще багато ідей. Тож люди ще побачать багато цікавого.

- Ви віруюча людина? Ви вірите у життя після смерті?

- Я не релігійна людина. Вірю лише в те, що можу побачити на власні очі. Тому не вірю у Бога чи життя після смерті. Сьогодні людей більше цікавлять їхні тіла, аніж душі. Тому церкви пустіють, тоді коли фітнес-центри переповнені. І своїми виставками "BODY WORLDS" я посилюю їхнє розуміння власних тіл.

Не моя справа зменшувати людський страх смерті, розказувати їм про воскресіння, життя після смерті та інші речі, в які я не вірю.

- Чому Ви можете відмовитися пластинувати тіло?

- Я б відмовився пластинувати тіло, походження якого мені невідоме. Ми використовуємо тіла виключно із нашої програми донорства тіл. Також можуть бути тіла непридатні для пластинації, тому що вони занадто розклалися. Але з понад 1 000 донорів ми маємо більш ніж достатньо тіл для багатьох майбутніх виставок.

- Чим є для Вас гроші? Незалежність? Можливість втілювати свої ідеї в життя?

- Гроші для мене як приватної особи не важливі. Багатство для мене взагалі нічого не означає. Але оскільки ми не отримуємо жодних субсидій, нам потрібні гроші. Вони надходять з наших виставок та продажу важливих для навчання пластинатів, і ми вкладаємо їх у дослідження й розвиток пластинації. Нам потрібні гроші, щоб купувати нові інструменти тощо.

- Де зберігаються Ваші роботи? В приватних колекціях, музеях? Ви продаєте їх? Якщо так, то скільки вони коштують?

- Мої роботи зберігаються в нашому Пластинаріумі в Губені біля Берліну. Приватні особи не можуть купити пластинати, тому що ми нікому не продаємо частини тіл чи цілі пластиновані тіла.

Існує строгий конроль, звичайна людина не може просто прийти і купити частину тіла. Покупець повинен бути "кваліфікованим" користувачем, наприклад, лікарем чи професором, дослідницьким інститутом, лікарнею чи музеєм, щоб мати можливість купити пластинат. Ціни варіюють в залежності від того, що хочуть купити - від $ 100 до $ 90,000.

- Ви звертаєте увагу на те, що написано про Ваші роботи журналістами, критиками, глядачами?

- Я вже звик до жорсткої критики. Це стимулює мене у повсякденній роботі. "BODY WORLDS" – сенсаційна та контроверсійна виставка вже тому, що смерть є контроверсійною.

Але є два моменти в критиці, які я не категорично не сприймаю: порівняння "BODY WORLDS" і моєї роботи з концентраційними таборами нацистської Німеччини, а також висловлювання про те, що ми використовуємо для пластинації жертв екзекуцій в Китаї. Я домігся юридичної заборони таких дефамаційних тверджень. Бо це брехня!

Як публічний науковець, я змушений популяризувати свою роботу настільки активно, наскільки можу. Якщо це тлумачиться як сенсаційність зі сторони церкви чи релігійних груп – нехай. Вважаю, що науковець повинен порушувати табу.

Я зламав табу смерті і хвороби, які звикли приховувати на цвинтарі та в лікарнях. Медичні знання були доступні лише тим, хто спеціалізувався в цій галузі, але не звичайним людям. Я відстоював демократизацію анатомії, повертаючи її назад до людей, як це завжди робилося в часи Відродження.

"BODY WORLDS" вносять післясмертне в культурний простір і щоденне спілкування. Це більше, ніж деякі люди здатні сприймати, тому виставки є суперечливими, і мене пов’язують з цією суперечливістю.

Довідково:

Професор фон Хагенс народився 1945 року у Східній Німеччині. Вчився медицині в Університеті Йєни. 1969 році був арештований за поширення листівок з протестом проти вторгнення військ Варшавського Договору до Чехословаччини, після цього намагався тікати зі Східної Німеччини, але був заарештований і два роки провів у в'язниці.

Коли юний лікар вийшов на волю, йому таки вдалося перебратися до Західної Німеччини де він зміг продовжити своє вчення в університеті Любека. 1977 року, у знаменитому Гайдельберзькому університеті, фон Хагенс розробляє основи "технології примусового насичення анатомічного препарату активним пластиком", внаслідок чого повинні були виходити силіконові мумії. Пізніше цей метод назвуть "пластинацією". А 1993 року в Гайдельберзі ним був заснований Інститут Пластинації.