Чемпіонка з Донецька: життя спочатку

"Я – Ольга Саладуха, чемпионка мира и Европы по легкой атлетике. Я из Донецка. Война застала нас врасплох... Мы жили счастливо, мечтали, строили планы на будущее...

Сейчас мы раскиданы по разным городам, мечтаем о встрече, мечтаем о мире, каждый мечтает вернуться в свои родные квартиры, в свои дома...Остановитесь! Украине нужен мир!", - звертається олімпійська чемпіонка в ролику SportForPeace.

5 серпня 2012-го року вона була однією з найщасливіших людей на планеті. Незважаючи на травму, яку отримала за тиждень до початку Олімпіади, українка Ольга Саладуха в останній спробі зуміла показати результат 14 метрів78 сантиметрів – і таки здобула заповітну олімпійську медаль, бронзу Ігор-2012 у Лондоні у потрійному стрибку.

Стоячи на п'єдесталі, Ольга тоді думала, як повернеться до рідного Донецька, до коханого чоловіка й ненаглядної донечки, як зовсім трішечки відпочине – і знову в бій, до тренувань, щоб уже в 2016-му привезти з Олімпіади в Ріо-де-Жанейро нове золото для України.

...31-го травня 2014-го зірка світової легкої атлетики в однісінькій сукні тікала з рідного міста – подалі від війни.

Тоді на донецькому вокзалі таких, як вона, було дуже багато, пригадує Ольга. Люди стояли на пероні й плакали, батьки прощалися з дітьми, – і ніхто не знав, чи надовго, а чи назавжди.

Раніше такі картини ми бачили хіба в кадрах хронік Другої світової, коли люди цілими ешелонами евакуйовувались на Далекий Схід. Навесні ж 2014-го буквально до кісток відчули жах війни.

Тоді саме тривала активна фаза АТО. І ми вірили тим, хто говорив, що операція ось-ось завершиться беззаперечним розгромом бойовиків: ЗСУ, Нацгвардія й бійці добровольчих батальйонів підбиралися до Донецька, готуючись звільнити місто, відстояли Міжнародний донецький аеропорт, який пізніше увіковічнили в історії кіборги…

У ці гарячі травневі дні в небі безперестанку ревіли літаки й вертольоти, навколо один за одним вибухали снаряди, а за тим – падали, розсипаючись у пил будинки, гинули люди.

Олімпійський успіх Саладухи міська влада відзначила, подарувавши Ользі трикімнатну квартиру в новому будинку в районі Донецького аеропорту.

На сьогодні, каже Оля, снаряди щонайменше тричі влучали в цей будинок. Залишатися було нереально.

Ользі пощастило – вчасно, ще до ескалації, вивезти з міста своїх батьків та п'ятирічну доньку Діану. Чоловік – професійний велогонщик Денис Костюк – іще раніше поїхав на змагання за кордон. Сама ж трималася до останнього, поки рідний Донецьк не перетворився на пекло.

Просто, не могла отак взяти і поїхати з дому, де вперше пішла на стадіон, де ще 20 років тому під пильним наглядом першого тренера Зої Олексіївни Бойко робила свої перші стрибки, куди в 2010 році з гордістю привезла першу золоту медаль чемпіонату Європи, кому присвятила перемогу на чемпіонаті світу в 2011-му.

Нині Ольга Саладуха – бронзова призерка Олімпійських ігор у Лондоні, чемпіонка світу й триразова чемпіонка Європи. Разом із тим вона, напевне, єдина спортсменка у світі, яка стрибала потрійний, коли неподалік стрекотіли кулемети – адже, коли почалася війна, готувалася до чергового чемпіонату континенту.

Звісно, було страшно. Але, мабуть, іще страшніше, говорить Оля, – це повернутися з Європи чемпіонкою й зрозуміти, що тобі немає де ночувати. Адже разом із традиційними й здебільшого формальними привітаннями від чиновників, почула: "Далі живіть за свій рахунок".

Спортсменка зізнається, що зовсім не хотіла виступати на тій континентальній першості: мовляв, як тут думати про змагання, коли ти взагалі не знаєш, що буде далі. Та все ж зібрала волю в кулак, стала на захист інтересів країни, відмовившись від комерційних турнірів, на які вже були підписані контракти…

Бо розуміла: це її внесок, це те, що зараз так потрібно Батьківщині.

Втім, Ольга Саладуха про це не шкодує. Навпаки – по праву пишається тим, що стала першою українкою, яка тричі поспіль виграла чемпіонат Європи з легкої атлетики.

"Потім я взяла певну паузу, щоб відпочити емоційно й фізично, щоб зробити справжній ривок на чемпіонаті світу, який відбудеться в Пекіні в серпні цього року", – говорить Ольга.

...Вже майже рік вона не була вдома. Минуле літо провела в готелі, у якому номер винаймало Міністерство молоді та спорту. А вже з осені разом зі своїм тренером Анатолієм Григоровичем Бойком почала орендувати квартиру – на дві сім'ї.

"Восени Національний олімпійський комітет почав виділяти щомісячну допомогу для провідних спортсменів-переселенців – 3000 гривень, – і кожен самостійно знімає квартиру, – розповідає Оля. – Багато з тих, хто переїхав до Києва, уже змушений був залишити місто, адже столиця – це не дешеве задоволення, щоб можна було вільно себе тут почувати. Взагалі, важко знайти житло – не зважаючи на обставини в країні, воно коштує немало".

Ольга Саладуха призвичаюється до Києва. Донька Діана вже ходить тут на секцію фігурного катання. У Донецьку залишилися близькі та друзі. Та все одне – повертатися немає куди, квартиру практично зруйновано...

Улітку минулого року Ольга піднімала питання щодо бодай мінімальної компенсації, але питання житла так і залишається відкритим. Як пояснили чемпіонці чиновники, потрібно 5 років прожити в столиці, стати на квартирний облік – і тоді можна буде розраховувати на придбання квартири зі знижкою в 30 відсотків. Але так далеко загадувати, знизує плечима Ольга, якось і не виходить – коли щойно життя перевернулося практично в одну мить.

Ольга Саладуха з чоловіком Денисом Костюком

"Хоча, напевне, ще багато всього попереду, – не здається легкоатлетка. – Дуже складно починати спочатку. Але я вдячна спорту за безцінних друзів, які щодня мені допомагають: ніхто не відвернувся й не відмовив ні в чому.

І цю допомогу відчула не тільки я, але й багато спортсменів-переселенців".

Її життя сьогодні – невпинний біг. Вона біжить на тренування, на інтерв'ю, на зйомки та фотосесії, біжить до дитячого садочка за Діаною, додому та знову на тренування.

У неї є мрія – мирне небо над головою.

І є мета – щоб у серпні 2016-го диктор на Олімпійському стадіоні в Ріо оголосив: золото в потрійному стрибку здобула Ольга Саладуха, Донецьк, Україна!

Роксана Касу мова, спеціально для УП.Життя