"Євробачення" – політика чи конкурс
22 лютого на концертному майданчику в студії НТКУ відбудеться фінал концерту-конкурсу на участь у Пісенному фестивалі "Євробачення-2009". Змішаним голосуванням (журі+інтерактив) буде обрана одна Конкурсна пісня та її виконавець, що представлятиме Україну на "Євробаченні-2009", який відбудеться в травні 2009 року в Москві.
Конкурс проводиться щорічно, починаючи із 1956 року, і є одним із найбільш популярних неспортивних заходів у світі із аудиторією від 100 до 600 мільйонів глядачів. Транслюється в переважній більшості країн Європи та за її межами.
В конкурсі беруть участь по одному представнику від кожної із країн учасників (соліст або група не більше 6 чоловік), виконуючи пісню тривалістю не більше 3-х хвилин. Із 1997 року переможець обирався шляхом телеголосування. Організатором конкурсу є Європейська Мовленнєва Спілка (ЄМС).
У 2009 році конкурс відбуватиметься в Москві. В голосуванні братиме участь журі в пропорції 50/50. В двох півфіналах, які відбудуться 12 і 14 травня, будуть змагатися 38 країн. Ще 5 країн - Росія і велика четвірка - засновники "Євробачення" - Франція, Німеччина, Іспанія і Великобританія, автоматично попадають у фінал.
Розподіл у півфінали вже відбувся 30 січня 2009 року в Москві, шляхом жеребкування. У відборі 12 травня братимуть участь Боснія і Герцеговина, Швеція, Ізраїль, Бельгія, Андорра, Чехія, Чорногорія, Ісландія, Грузія, Болгарія, Португалія, Швейцарія, Македонія, Фінляндія, Білорусія, Румунія, Мальта, Вірменія.
В другому півфіналі, який пройде 14 травня: Словенія, Данія, Азербайджан, Нідерланди, Латвія, Угорщина, Сербія, Норвегія, Україна, Греція, Литва, Польща, Хорватія, Естонія, Молдова, Кіпр, Ірландія, Словаччина, Албанія.
Країни-учасники можуть голосувати тільки в тому півфіналі, в якому бере участь представник їхньої країни. Німеччина, Іспанія і Великобританія проголосують 12 травня, а Росія та Франція - 14 травня.
 |
| На минулорічному "Євробаченні" переміг Діма Білан, тож тепер конкурс відбудеться в Росії |
Країни-фундатори не бачать сенсу оплачувати організацію "Євробачення", коли тріумф дістається іншим, тобто східноєвропейцям. Логічно було б поставити дане питання на порядку денному та опрацювати схему, завдяки якій кожна із країн-учасників докладала б зусилля до організації заходу.
Слід сказати, що конкурс "Євробачення" створювався з метою міжкультурного діалогу західноєвропейських країн. Спочатку він саме таким і був. Однак, розширення формату "Євробачення" на терени Східної й Південно-Східної Європи та участь в ньому кількох неєвропейських країн, зміщення фокусу із військового протистояння між країнами Європи в сторону міжкультурної та політичної конкуренції, посилює заполітизованість заходу.
З цієї причини, Австрія відмовилася від участі в конкурсі. В процедурі голосування результати конкурсу, в значній мірі залежать не від емоцій глядачів, а від традиційних симпатій одних країн іншим.
Боротьба проходить по лінії розлому країн Західної Європи та всіх інших. Це є свідченням зв'язку між масовою культурою, історичною пам'яттю та національною ідентичністю, міжнародною політикою, організаційною і соціальною вагою діаспор.
"Євробачення", як конкурс, дає можливість менш заможним самоствердитися перед багатими. Західноєвропейці саркастично заявляють про те, що СРСР та Югославія спеціально поділилися щоб перемагати на "Євробаченні".
Проте, ряд спостерігачів вказують на те, що результати конкурсу - спланована політична гра західних країн і є показником пріоритетів їхньої зовнішньої політики на найближчий рік. Приміром, у 2002 році "Євробачення" вперше виграла країна із колишнього соціалістичного табору - Естонія, через рік - Латвія, тобто потенційні на той час члени ЄС.
У 2003 році проходять непрості переговори із Туреччиною з приводу її вступу в ЄС. Відмова у членстві компенсується заспокоєнням суспільних настроїв країни-претендента перемогою на "Євробаченні". Перед непростими президентськими виборами 2004 року слід було привернути увагу Заходу до України і саме завдяки цьому Руслана Лижичко перемогла у конкурсі.
Фіни перемагають тоді, коли їхній уряд приймає рішення про переведення власної армії на стандарти НАТО. В наступному конкурсі слід заспокоїти сербів у зв'язку із сепаратистськими тенденціями в Косово, а в 2009 році показати жест доброї волі новому президенту Росії тощо.
Тобто, "Євробачення" являється свого роду, карнавальною подією, яка ставить завдання замаскувати нерівність між старою і новою Європою.
Для об'єктивності варто сказати, що багато західноєвропейських спостерігачів погоджуються з тим, що провали їхніх країн логічні. Адже для представників Східної й Південно-Східної Європи перемога у "Євробаченні" є питанням національної гордості та державної ваги.
З цією метою, в розкручування зірок та постановку шоу вкладаються значні кошти. У ряді випадків співаки на цьому конкурсі популяризують етнічний культурний колорит власної Батьківщини.
У зв'язку, із посиленням на міжнародній арені активності етносів, вагому роль грає наявність в країнах Європи значних діаспорних груп представників інших народів. Як приклад, голосування країн Балтії та Ізраїлю за Росію, Іспанії - за Румунію, Німеччини - за Туреччину та Португалії за Україну. Етнічні діаспорні групи можуть відігравати скромну роль у політичному житті нової батьківщини, проте за сприятливих обставин можуть являтися серйозною силою впливу.
Спільна історична доля дається взнаки незважаючи на серйозні зміни які відбулися на карті Європи із розвалом СРСР та Югославії. Зокрема, навіть факт військових конфліктів на Балканах не заважає країнам підтримувати одна одну на конкурсі. Країни колишнього СРСР теж віддають перевагу сусідам. "Блокове голосування" є найсерйознішим чинником необ'єктивного оцінювання переможців.
І це попри те, що на "Євробаченні" не допускається політика були приклади відвертого політичного втручання. З легкої руки віце-прем'єр-міністра із гуманітарної політики Миколи Томенка, група "Ґринджоли" пройшла вибірковий конкурс в Україні на участь у "Євробаченні - 2005". В той же час представники ряду інших країн наслідували моду на гасла та символіку Майдану тощо.
У 2008 році сербська учасниця Олена Томашевич виступала в червоному платті, а для сербів червоний колір - символ героїчної боротьби проти османських завойовників Косового поля. В тексті звучать слова пісні: "Розбуди мене на Відован, я хочу знову на нього подивитися". В цей день серби програли бій османським завойовникам.
Французькому виконавцю місцеві політики дорікали за пісню англійською мовою.
Ряд діячів мистецтва арабського світу звернулися із офіційним листом до співачки Міре Авад (виконавиця арабського походження) із закликом не брати участь в "Євробаченні-2009" від Ізраїлю та припинити співпрацю з ізраїльською агітаційною машиною.
Як приклад впливу на міжнародну політику вкажемо на негативну публічну позицію Великобританії після перемоги представника Росії на "Євробаченні-2008". Значну невдоволеність можна пояснити кількома чинниками:
- низький рейтинг власних кандидатів за яких не голосують країни континентальної Європи;
- напружені відносини між Великобританією та Росією, адже саме в цей час відбувається ескалація конфлікту між країнами. Таким чином, риторика навколо результатів "Євробачення" стає одним із методів політичного тиску на країну-опонента.
На російському популярному музичному сайті "Фабрика зірок" знаходимо звинувачення в сторону Великобританії: "Як завжди, спецслужби Великобританії не випустили жодного голосу із Англії в сторону Росії. Однак, таких заклятих і непримиренних друзів в Росії майже не залишилося".
Варто сказати, що проведення "Євробачення-2009" в Москві на руку Росії не в останню чергу із політичної точки зору, адже Росії необхідне пом'якшення іміджу країни в Європі у зв'язку із конфліктом на Кавказі, газовою війною. Адже західні ЗМІ позиціонують РФ як авторитарну державу, тому необхідно розвіяти складений образ.
На суспільному настрої зіграло Громадське телебачення Грузії, яке повідомило, що Грузія, в знак протесту проти політики Росії, відмовляється від участі в конкурсі який пройде у Москві. Генеральний директор Грузинського телебачення Ліван Кубанейшвілі сказав: "Не можна проводити конкурс в країні, яка порушує права людини та міжнародні принципи, а також не поважає демократичні цінності".
У 2008 році конкурс вперше пройшов по нових правилах і складався із 2 півфіналів та фіналу. Мета двох півфіналів має на меті максимально знизити некоректну практику солідарного голосування деяких країн.
Однак, результати не принесли очікуваних результатів. Цікавий факт: представник Данії, за мінімальної підтримки країн-друзів, зайняв 3-тє місце у півфіналі, і учасник від Росії теж третє. Проте у фіналі представник Росії, за підтримки країн-сусідів, посів 1-ше місце, а кандидат від Данії 15-те.
У 2009 році в голосуванні братиме участь журі в пропорції 50/50. Нові правила покликані повернути конкурсу імідж музичного, а не політичного. Їхньою метою є максимальне нівелювання згаданих тенденцій. Чи це що-небудь змінить - побачимо в найближчому часі.
Розглядалися й інші варіанти.
Пропонувалося проводити конкурс по "системі УЄФА", коли Європа буде поділена на чотири чи вісім зон, коли на першому етапі будуть вибирати одну-дві кращих пісні самі, після чого буде проводитися фінал із рівномірним представництвом всіх частин Європи.
Однак, і сьогодні в фіналі країни представлені достатньо географічно рівномірно, а в фіналі все рівно голосують за блоковим принципом.
Чотирьом країнам-фундаторам "Євробачення", напевно, слід відмовитися від привілею попадати у фінал не проходячи півфінал, адже на практиці саме завдяки участі в ньому відбувається реальна популяризація пісні та кандидата.
Нагадаємо що Європейська Мовленнєва Спілка вже відмінила із 2008 року обов'язкову участь у фіналі артистів тих країн, які попали в Топ-12 попереднього року. Виняток зробили для Великобританії, Німеччини, Франції, Іспанії та країни переможниці.
Ігор Миклащук, для УП