Як живеться геям і лесбійкам у сучасній Україні

224
15 серпня 2011

Нещодавно широкий резонанс викликала інформація про те, що в нашій країні вели облік громадян гомосексуальної орієнтації. У МВС підтвердили: формували списки гомосексуалів, що належать до групи ризику зараження ВІЛ та осіб нетрадиційної орієнтації, схильних до скоєння злочинів.

Сьогодні ж представників ЛГБТ-спільноти запевнили: ніхто їхній облік вже не веде. Втім, лідер всеукраїнського ЛГБТ-обєднання "Гей-Форум України" Святослав Шеремет переконаний: такі "чорні" списки, зокрема, у вигляді цілих фотоальбомів, продовжують існувати.

Це в розмові з "Українською правдою. Життя" підтвердив і представник інформаційно-правозахисного Центру для геїв і лесбіянок "Наш світ" Олександр Зінченко.

"Неофіційно облік людей нетрадиційної орієнтації ведеться у кожному обласному центрі по сьогоднішній день. Це абсолютно незаконно", - заявив він.

Правоохоронці "зависають" на сайтах гей-знайомств

За словами наших співрозмовників, при затриманні представника, зокрема, гей-спільноти, міліція практикує переписування всіх номерів із записників у мобільних телефонах. Часто правоохоронці навмисно патрулюють популярні серед гомосексуалів місця відпочинку і навіть реєструються на сайтах гей-знайомств, щоб, як стверджує Святослав Шеремет, збирати з людей персональну інформацію, без потреби перевіряти документи для встановлення особи, а далі вимагати з людей гроші.

Як приклад, лідер всеукраїнського ЛГБТ-об'єднання "Гей-Форум України" наводить історію, що трапилась з 19-річним хлопцем з Дніпропетровська.

"Він знайомиться в інтернеті з іншими хлопцями. І ось, з ним контактує працівник правоохоронних органів, але хлопчисько про це ще не знає. Вони зустрічаються, той пред'являє йому посвідчення зі словами "от, мовляв, ти ж збоченець, що ж ти коїш?", - розповідає Святослав Шеремет. - Вже у відділку хлопцеві пояснюють: "Зараз ти подзвониш своїм батькам і розкажеш, що тебе затримано міліцією за крадіжку мобільного телефону. А щоб тебе відпустити, батьки мають привезти дві тисячі доларів". Погрожували, що якщо він цього не зробить, то розкажуть батькам про його "збочені сексуальні вподобання"".

Хлопець зробив так, як сказали правоохоронці, але відмовився писати скаргу до прокуратури на їхні дії.

"Це означало б таке саме розкриття сексуальної орієнтації, яким, власне, його шантажували", - стверджує Святослав Шеремет. За порадою юристів, хлопець просто не з'явився в установлений міліцією день для "передання викупу". Більше правоохоронці його не турбували.

Статистика правоохоронців. Фото надане Всеукраїнською громадською організацією "Гей-Форум України" 
Цікавляться геями і львівські правоохоронці.

"Я вже протягом шести років займаюсь вечірками у львівському нічному клубі "Амстердам". Були випадки, коли правоохоронці планували рейди, але вони про це попереджали. Я ж вимагав, щоб у них був дозвіл на перевірку, - розповідає нам директор благодійної організації "Тотал" Андрій Лещишин. - Неодноразово були випадки, коли у мене брали у райвідділках відбитки пальців, фотографували. Але я відкрита людина, про мене всі знають, нехай буде їм на пам'ять".

Правоохоронці запевняють: цікавляться особами нетрадиційної орієнтації лише коли йдеться про скоєння злочину. "Ми гомосексуалами не цікавимось і облік таких людей не ведемо", - коротко прокоментував ситуацію "Українській правді. Життя" речник столичної міліції Володимир Поліщук.


"Живу у парі з жінкою, виховуємо доньку"

Сьогодні гомосексуали відкрито живуть зі своїми партнерами, але намагаються не афішувати сексуальну орієнтацію й побоюються за робочі місця.

"Я свою орієнтацію навмисне не приховую, але користуюсь принципом "не запитують - не говори", - розповіла "Українській правді. Життя" віце-президент Харківського жіночого об'єднання "Сфера" Анна Шаригіна. - Але треба визнати, що більшість лесбійок приховують свої стосунки, а інколи навіть обманюють оточуючих".

Жінка працює директором з персоналу і зізнається - на роботі про її потяг до представниць слабкої статі не знають. "Не запитують, от і не розповідаю, але чесно зізнаюсь - звільнення боюсь. Я припускаю, що цим може все закінчитись", - каже Анна.

Рідні ж, за словами нашої співрозмовниці, про особисте життя жінки знають. "Знає мати, мій вітчим. Батько - ні, я з ним давно не спілкуюсь, ну а з бабусею не обговорюю, - каже жінка. - Загалом мої рідні змирились - у них немає вибору".

Анна відчула потяг до жінок вже будучи у шлюбі з чоловіком. Коли її доньці був рочок, здобула бісексуальний досвід, згодом розійшлась з чоловіком і почала нове життя. Сьогодні жінка живе у парі з іншою.

"Ми разом виховуємо мою доньку, - каже Анна, додаючи, що її дитина цілком нормально віднеслась до нового життя мами. - Загалом лесбійство - це не просто скелет у шафі, це частина нашого життя, яку доводиться приховувати".

Тим не менше, є й інші люди крім рідних, які знають про її орієнтацію. "Як приклад, мій сусід. Чоловік, знаючи, що я живу з жінкою, жартує, дозволяє собі різні натяки, занадто особисті питання. Часто запитує: "От не уявляю, як це жінка може без чоловіка?", це обурює", - зізнається Анна Шаригіна.

Львів'янин Андрій Лещишин розповів "Українській правді. Життя", що вперше усвідомив свою приналежність до геїв у 21 рік, коли навчався на третьому курсі університету.

"Я добре вчився, до мене якось підійшов ректор і каже: "Хлопче, можеш залишатись таким, яким ти є, але не заявляй про це відкрито, тобі ще потрібно закінчити університет, - каже наш співрозмовник. - Відкрито ж я заявив про свою орієнтацію 6 років тому, коли мене запросили на телебачення знятись в одній програмі. Тоді я просив, щоб змінили мій голос, закрили обличчя, але врешті відмовився від цієї затії й відкрито розповів про себе".

Як зізнався Андрій, на роботі таку новину сприйняли нормально - співробітники давно підозрювали нетрадиційну сексуальну орієнтацію колеги. А от батьків чоловік довго "готував" до звістки про гомосексуальність, але, за його словами, вони все ж прийняли його таким, яким він є.

Сьогодні Андрій живе з чоловіком, якого називає "своєю другою половинкою". "Він працює у сфері правозахисту, займає високу посаду, але свою сексуальну орієнтацію не афішує", - зазначає наш співрозмовник.

Гомосексуальність приходить після 35-40 років

"Гомосексуальні люди проходять довгий і болісний шлях прийняття своєї ідентичності, - розповіла нам феміністка, керівник Інформаційно-освітнього центру "Жіноча мережа" Лайма Гейдар. - Гомосексуальність здебільшого приходить вже у дорослому а подекуди й у зрілому віці. Зокрема, серед жінок здебільшого у віці після 35-40 років. Тоді вони залишають своїх чоловіків, якщо були заміжні. Але є випадки, де все відбувається більш безболісно, жінка приймає свою ідентичність одразу після 25 - 30 років і будує сім'ю із коханою жінкою".

Сьогодні, за словами Лайми Гейдар, перед лесбійками, та й гомосексуалами в цілому, постає безліч викликів. Це, зокрема, проблема узаконення спільного майна.

"Відкриті гомосексуали не можуть працювати вчителями, психологами чи на керівних посадах компаній", каже Лайма Гейдар. Фото журналу "Фокус"
"Геї та лесбійки, які живуть у парах, ведуть спільний бюджет, мають спільну власність, не можуть узаконити майно, як звичайні "білі" люди, що отримують таке право, проживши певний час у цивільному шлюбі, - каже феміністка. - Окрім того, не припустимо прив'язувати гомосексуальну орієнтацію до педофілії, бо психіатрами давно доведено, що педофілія - прерогатива цілком гетеросексуальних сімейних чоловіків".

Ще одна проблема, за словами нашої співрозмовниці, полягає у тому, що лесбійки хочуть і могли б мати дітей, але такі пари не отримують жодних соціальних гарантій, таких як державна допомога, право на декретну відпустку, на лікарняний по догляду за членом родини тощо. Серед інших обмежень існує заборона на професію.

"Відкриті гомосексуали не можуть працювати вчителями, психологами чи на керівних посадах компаній", - каже жінка.

Українці проти гомосексуалів

В цілому українське суспільство стало більш гомофобним, - стверджують в інформаційно-правозахисному Центрі для геїв і лесбіянок "Наш світ". Якщо в 2002 і 2007 роках 33,8% і 46,7% українців відповідно вважали, що гомосексуали не повинні мати рівних прав з іншими громадянами, то в 2010 році ситуація значно погіршилась.

[VR]За оцінками експертів, нині в Україні нараховують від 800 тисяч до 1,2 мільйонів представників ЛГБТ-спільноти, себто лесбіянок, геїв, бісексуалів, бісексуалок і трансгендерних людей. Також налічується 213 тисяч людей, що входять до групи ризику щодо ВІЛ-СНІДу.[/VR]

"Дослідження Інституту Горшеніна показало, що 72% українців негативно ставляться до представників сексуальних меншин", - йдеться в повідомленні Центру.

Тим часом у Верховній Раді вже зареєстрований законопроект про заборону пропаганди гомосексуалізму.

"Ми вже зібрали 75 тисяч підписів, добивались розгляду цього законопроекту протягом чотирьох останніх років. Очікуємо, що його поставлять на голосування вже цієї осені", - заявив "Українській правді. Життя" засновник громадського руху "Любов проти гомосексуалізму", журналіст Руслан Кухарчук.

Автори законопроекту Євген Царьков (КПУ), Катерина Лукянова (НУ-НС), Павло Унгурян (БЮТ), Юлія Ковалевська (ПР), Тарас Чорновіл (депутатська група "Реформи заради майбутнього"), Лілія Григорович (НУ-НС) пропонують доповнити "пропагандою гомосексуалізму" списки заборон, що містяться у ряді законів "Про захист суспільної моралі", "Про друковані ЗМІ в Україні", "Про телебачення і радіомовлення".

Поправкою до Кримінального кодексу хочуть заборонити в Україні поширення творів, що "пропагують гомосексуалізм". За це, згідно законопроекту, загрожуватиме штраф у сумі 5100 гривень або позбавлення волі на термін від трьох до п'яти років.

Автори ініціативи пояснюють: поширення гомосексуалізму становить загрозу національній безпеці, оскільки призводить до епідемії ВІЛ/СНІД, а також руйнує інститут сім'ї і може призвести до демографічної кризи.

powered by lun.ua