Небезпека в українських школах або коли замість навчання діти вдаються до кулаків

1603
21 вересня 2011

Кожна третя дитина страждає від насильства у школі. Такі результати дослідження "Насильство в школі", проведеного минулого року в чотирьох регіонах України всеукраїнською громадською організацією "Жіночий консорціум України". В опитуванні взяли участь 1236 учнів і 332 вчителя з 20 шкіл Київської, Кіровоградської, Вінницької та Черкаської областей.

Що цікаво, за даними дослідження, педагоги вважають, що діти частіше всього потерпають від насильства на вулиці (89%), в сім`ї (71%), і тільки на третє місце вони поставили школу (53%). Тим не менше, 95% педагогів підтверджуть, що проблема насильства серед учнів дійсно існує.

Самі ж школярі головним центром насильства назвали вулицю і школу. Зокрема, третина опитаних стверджує, що саме в шкільних стінах зазнала образ, приниження, а інколи і побиття...

"Українська правда. Життя" з`ясовувала, що все ж таки відбувається за шкільними стінами й як педагоги борються з агресією школярів.

"Фото бійки потрапили до мене через блютуз"

Вчителі неохоче розповідають про конфлікти у навчальному закладі, де працюють. Утім, все ж знайшлися такі, які відкрито заявили, що насильство між дітьми все-таки має місце у стінах школи.

"Про негатив у школах ми повинні говорити, - каже директор столичної школи №197, педагог з 30-річним стажем Світлана Куца. - Конфлікти у школах є, вони різновікові. У початковій школі дитина не вміє дружити з товаришами, у підлітковому віці - це вже конфлікти сексуального характеру, коли дівчата випереджають хлопців у розвитку, а у старшій школі - нерозуміння індивідуальності окремої дитини".

За словами співрозмовниці, якщо раніше пік конфліктів між школярами припадав на 8-9-й клас, то сьогодні вікова категорія таких дітей помолодшала до 6-7-х класів.

Дані ВГО "Жіночий консорціум України"  

За словами Світлани Василівни, педагоги її навчального закладу працюють зі всіма дітьми - і з кривдниками, і з жертвами. А також із батьками школярів. "Мушу сказати, що культура дитини формується з народження і батьки є найпершим прикладом для неї.

Я на останніх батьківських зборах я просила дорослих: зовнішній вигляд дівчат, низька посадка штанів, міні-спідниці.. Це все провокує хлопців!, - наголошує Світлана Куца. - Але, на жаль, батьки не сприймають рекомендацій".

Директор школи пригадала випадок, коли учениці її школи не поділили хлопця. "Обоє були закохані в одного учня і влаштували бійку на стадіоні біля школи. Зібралось багато учнів, усі дивились, - розповідає вона. - Я про цей інцидент не знала, а уявіть моє здивування, коли наступного дня у себе на телефоні побачила фотографії з бійки. Вони потрапили до мене через блютуз".

Як стверджує педагог, мобілки у школах - це зло. "Якщо я почую, що на уроці дзвонить телефон, одразу забираю, - каже Світлана Василівна. - В ідеалі у школі всі телефони мали б бути вимкнуті".

Зі школи - у прокуратуру

І справді, поява мобільних телефонів подарувала українським учням нову "розвагу". Тепер вони записують на них процедуру знущання над іншими дітьми і поширюють відео розправи серед ровесників, або ж розміщують все в Інтернеті.

Так, минулого року в Судаку порушили кримінальну справу за фактом побиття учениці 8 класу місцевого ліцею. Там дві дев'ятикласниці по черзі жорстоко побили молодшу ученицю. І поки била одна, інша знімала все на камеру мобільного телефону.

Відео вмить розійшлося по мобілках школярів, а пізніше потрапило в інтернет. Ці матеріали в інтернеті таки стали підставою для проведення прокурорської перевірки.

Аналогічний випадок три роки тому трапився на Одещині. Там компанія дівчат знущалася з однокласниці на очах в усієї школи протягом двох років. Після чергового побиття дівчини на порозі школи, Алла Кирилюк потрапила в лікарню з струсом мозку та частими нападами нудоти. І в цьому випадку екзекуцію на порозі школи зняли на мобільний телефон.

"Так, між однокласницями тоді були суцільні непорозуміння, - розповів однокласник Алли Олександр, який побажав залишатись невідомим. - З`ясовували, хто крутіший і так далі... Вона дуже хотіла бути в лідерках класу, з нею постійно були проблеми. А чому побились? Є версія, що хтось комусь не дав списати контрольну з хімії, але особисто я більше схиляюсь до першої версії".

У Луганську також конфлікт між восьмикласницями дійшов до побиття. Після завершення уроків в школі, юрба хлопців та дівчат попрямувала в сусідній будинок. Там вони піднялися на десятий поверх і влаштували "розбірки".

Ніхто з присутніх не втрутився у бійку. Більше того, безпосередньо лупцювання знімали на камеру мобільного телефону. Зняте відео вже наступного дня дивилися учні у трьох школах.

Тоді ж його побачила й мати постраждалої, яка після бійки опинилась на лікарняному ліжку. Медики виявили у постраждалої зміщення шийного відділу, спазм судин головного мозку та глибоку психологічну депресію.

Для реабілітації потрібні роки

"Останніми роками частіше почали звертатися за консультацією батьки учнів, що страждають від насильства з боку однолітків. Статистика прийомів свідчить про те, що психоемоційний тиск зростає навіть у дорогих та приватних школах, - розповіла дитячий та сімейний і перинатальний психолог-психотерапевт Вікторія Борисова.

"Той факт, що сьогодні діти не просто обмежуються приниженнями чи образами, а все частіше вдаються до фізичного насильства свідчить про те, що вони, як дзеркало, копіюють те, що відбувається в суспільстві, що постійно спостерігають навколо себе, з екранів телевізорів, що вже є для них нормою відносин у будь-якому колективі".

Поява мобільних телефонів подарувала українським учням нову "розвагу". Тепер вони записують на них процедуру знущання над іншими дітьми 

Конфлікти між дітьми у школі залишають свій глибокий відбиток на здоров`ї школярів, твердить психолог. Здебільшого жертвами насильства у школах стають діти слабкі фізично і морально, які й привертають до себе увагу тих школярів, які намагаються самоствердитися за рахунок інших.

За словами співрозмовниці, багато з постраждалих учнів мають безліч психоемоційних розладів - вони скаржаться на біль у животі, на запаморочення, головний біль, хронічні ангіни та бронхіти.

Зазнавши насильства, дитина, як правило, засвоює агресивну модель поведінки. Однак, якщо вона навчилася пригнічувати і заперечувати свої почуття, це може призвести і до депресії. Унаслідок психоемоційних розладів виникають порушення у роботі внутрішніх органів - травлення, імунної, серцево-судинної системи і, навіть, щитоподібної залози.

"Дитині, постраждалій від емоційного і фізичного насильства, може знадобитися як медична допомога, так і, часом тривалий - декілька місяців, а то й років, психотерапевтичний вплив: дитині необхідно допомогти позбавитися тривалої напруги та почуття страху і повернути віру в себе", - каже Вікторія Борисова.

Реальних прикладів постраждалих у школі дітей багато, каже психолог. "Із останніх - привели хлопчика, який вже пів року не може ходити в школу через насильство зі сторони однокласників, - твердить Вікторія Борисова. - Стан, і психоемоційний і фізичний, настільки тяжкий, що батьки були змушені перевести його на індивідуальне навчання".

Агресія проявляється з 11 років

Столичні правоохоронці за минулий рік зафіксували 10 випадків насильства над однолітками. Проте насправді шкільних хуліганів у Києві набагато більше. Згідно з дослідженням, проведеним Інститутом соціальної та політичної психології у чотирьох київських школах, 34% учнів були жертвами цькування, 43% - знущалися над однолітками хоча б раз у житті, а 13% - були організаторами.

"Я вивчав тему насильства за посібниками польської школи, знаю теорію питання за європейськими підходами і намагаюсь мінімізувати конфлікти між дітьми у своєму навчальному закладі, - розповів голова Асоціації керівників шкіл міста Києва, директор Фінансового ліцею Юрій Шукевич. 

"Я проводжу лінію дослідження по класах, знаю, де що відбувається. Також ми вивчаємо, які сім`ї у дітей і слідкуємо за педагогами, адже у школах є вчителі з елементом фізичного вигорання, виснаження". А поряд з учнем завжди мають бути рідні а також вчителі, для того, щоб обговорити, що дитину турбує.

Раніше пік конфліктів між школярами припадав на 8-9-й клас, а сьогодні вікова категорія таких дітей помолодшала до 6-7-х класів 

Директор ліцею неодноразово зіштовхувався з батьками дітей, які не приділяють достатньо їм уваги. "Є у нас один 9-класник, конфліктна дитина. Мати каже якось мені у розмові "Як мені це набридло! Я думала, він вже це переріс".

Я ж їй відповідаю: "Це ваша дитина, ви не маєте права так висловлюватись!", - каже Юрій Шукевич.

Також він пригадує випадок, коли дитина вкрала у викладача з гаманця гроші. "Ми з`ясували, що такі випадки вже були в сім`ї цього учня. А згодом стало зрозуміло чому. Дитина крала, тому що два роки поспіль з сусідньої школи у неї вимагали гроші!", - каже наш співрозмовник. Батьки ж про це не знали.

Психологи підтверджують: зараз, особливо під час кризи, дорослі стурбовані виживанням, і психоемоційні потреби їхніх дітей відходять на другий план.

"Ось і маємо, що дівчина чи хлопець намагаються заповнити незадоволені потреби, досить агресивно відстоюючи свої інтереси", - каже Вікторія Борисова, наголошуючи, що для того, щоб дитина не стала об'єктом цькувань однокласників, насамперед, необхідно створити всі умови для того, щоб саме в родині вона почувалася впевненою, захищеною, потрібною.

Довірливі стосунки і батьківська підтримка допоможе стати впевненішою та успішною в соціальному житті.

Покарати агресорів неможливо

Все ж виникає питання: що робити батькам, якщо її дитину побили в школі?

"Батькам слід повідомити правоохоронців, директора школи, та провести судово-медичну експертизу для з'ясування тяжкості завданих травм, - розповіли юристи юридичної фірми "Справедливість" Дмитро Зенкін та Світлана Приймак. 

"Слід пам'ятати, право дитини на захист від усіх форм насильства гарантує стаття 10 Закону України "Про охорону дитинства". В ній, зокрема, вказується, що дитина має право особисто звертатися у відповідні структури по захист".

За словами юристів, як і батьки, так і вчителі, несуть відповідальність за дітей на час конфлікту. За сам факт застосування фізичного насильства щодо дитини чинним законодавством передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність.

Більше того, як зазначають співрозмовники, за українським законодавством, до кримінальної відповідальності притягують осіб, яким виповнилося 16 років.

"Проте за тяжкі злочини: вбивство, умисне нанесення тілесних ушкоджень, зґвалтування, крадіжки, грабежі, розбої, злісне та особливо злісне хуліганство - з 14 років", - додають Дмитро Зенкін та Світлана Приймак, разом з тим констатуючи, що "насправді покарати неповнолітніх агресорів практично неможливо".

Зазвичай їх лише ставлять на облік, за умови наявності свідків і кваліфікованого розслідування. До слова, сьогодні на обліку в міліції перебувають 14,5 тисяч неповнолітніх.

Фото з radiosvoboda.org, rnns.ru.

powered by lun.ua