Україна має один із найгірших показників онлайн-шопінга серед країн Центральної та Східної Європи. Причиною цього є мала проникність інтернету та брак онлайн торгівців, які доставляють продукцію навіть у районні центри.

Лише 8,5 % українців купують товари в інтернеті.

Найбільш активні онлайн-покупці – чехи (53,5%), словаки (48%) та словенці (47,8%). У Росії лише кожен пятий купує товари в інтернеті.

Про це свідчать дані міжнародного дослідження компанії GfK.

Українці найчастіше купують побутову техніку, мобільні телефони та комп’ютери. При чому, за даними компанії Gemius, онлайн-шоперами здебільшого є кияни.

Дослідження GFK CEE Telco Industry Report 2011 проводилося в травні – липні 2011р.р. (15 країн, 15 000 респондентів), Gemius irr-report в вересні 2009 р.(1142 респондента), квітень 2011 (1288 респондентів).

Хто купує онлайн

Дослідження компанії Gemius за 2011 рік чітко вимальовує середній портрет покупця в Інтернеті.

Це киянин, віком від 26-41 років.

Працює в організації з 1-5 компьютерами. Такий чоловік купує переважно побутову техніку, мобільні телефони або комп’ютери.

А також оплачує онлайн комунальні послуги та користується банківськими послугами. Цікаво, що платить він здебільшого банківською карткою (37%) та готівкою кур’єру (30%).

Джерело: Gemius, дослідження проводилося в вересні 2009 р. (1142 респондента), квітень 2011 (1288 респондентів)

"Cтрах купувати онлайн зараз лише в тих людей, які це роблять вперше чи мало користуються інтернетом", – вважає Гліб Вишлінський. За його словами більше проблем виникає з тим, що люди не достатньо інформовані про безпеку використанні карток в Інтернеті.

"У нас 37% населення є активними користувачами інтернету і близько 53% - користувачами платіжних карток. Очевидно, що дуже великою мірою ці дві групи перетинаються", - додає Гліб Вишлінський, заступник директора GfK Ukraine.

Чому українці не купують?
Одним з чинників  низької проникності інтернет-торгівлі в Україні є регіональність онлайн-магазинів.

"Значна частина з них доставляють продукцію лише в межах Києва або одного міста. Лише найбільші інтернет-торговці мають відпрацьовану логістику, яка дозволить продавати товари по всій Україні", – пояснює Гліб Вишлінський.

Серед міст, де інтернет-торгівля найбільше поширена, з великим відривом іде Київ, далі – міста мільйонники.

Причину низької купівленьої активності в інтернеті експерт пояснює також невеликим стажем українців у користуванні всесвітньою павутиною.

Вишлінський прогнозує: інтернет-торгівля в Україні розвиватиметься активніше.

"Я не бачу чинників, які б не сприяли цьому", - каже експерт про ринок інтернет-продажів. 

Ніна Міщенко, оглядач журналу Forbes Україна

Ціна в 800 гривень за об’єктив в інтернеті проти майже 1300 гривень в одному з магазинів в торгівельному центрі. Це реальна покупка, яку на днях зробила моя родина.

Чи є в розбіжності в 500 гривень обман? Ні. Справа лише в економічних розрахунках.

Торгівельні мережі закладають у роздрібну ціну утримання кілька десятків консультантів, касирів, орендну плату за розміщення в торгівельних центрах та рахунки за комунальні послуги.

Навіщо платити зі свого гаманця зарплату консультанта, який не завжди й допомогти може? При цьому додайте до ціни власні транспортні витрати та час, який пішов на вібор мобільного телефону чи мікрохвильовки. Краще посідіти десь у ресторанчику з чоловіком або погратися із сином.

Хтось скаже, що при покупках онлайн не можливо доторкнутися до товару, який обираеш. Але хто заважає вам потримати в руках бажаний червоний ноутбук в сусідньому торгівельному центрі, а потім замовити в мережі набагато дешевше?

При купівлі одягу є ризик невгадати з розмірами. Але вже існує багато сайтів де вам доставлять 2-3 розміри на вібир. Завжди можна замовити котячий корм з офісного комп’ютера і отримати його вже вдома ввечері.

До того ж існує багато інтернет-спільнот (деякі з них закриті), які роблять спільні покупки із закордону, порівну розподілячи між членам, вартість доставки.

Навіщо платити за дитячу футболку 200 гривень, якщо можна замовити за 3 долари із Англії чи Америки?

Над публікацією працювали: Галина Титиш, Ніна Міщенко, Уляна Конратенко, Юлія Деркач, Василь Зоря. Вся інфографіка Юлії Деркач. Програма "Журналістика цифрового майбутнього".